Ще 1920 року виникли озброєні нацистські загони — «служба порядку», що перетворилася у 1921 році на «штурмові загони» (СА). Пізніше з'явились охоронні загони (СС). У 1934 році Гітлер вивів СС із підпорядкування СА і зробив їх самостійною організацією. До складу СС входили ' загальні загони СС, що об'єднували верхівку нацистської партії, і спеціальні загони, створені для виконання особливих завдань фюрера, у тому числі підрозділи «мертва голова», що несли охорону концентраційних таборів. Особливе місце в системі репресивного апа-
359
Частила четверта
Історія дсрзісави І права ІІовіІпнього часу
Розвиток бурміуа'шої дермсаки 'у Х столітті^ \
Розділ
рату посідали таємна державна поліція — гестапо і спеціальна служба безпеки (СД). Зберігалася кримінальна поліція. У 1939 році було створене Головне управління імперської безпеки, підпорядковане Гіммле-ру, як рейхсфюреру СС.
Зазнала змін і судова система Німеччини. У кожному судовому окрузі, крім звичайних судів, були утворені особливі судові органи для розправи з політичними супротивниками. У 1934 році з'явився Народний трибунал з питань державної зради. В армії існували воєнно-польові суди.
Агресивні, плани встановлення світового панування вимагали зосередження всіх ресурсів країни. Досягнути цього було можливо лише через втручання нацистської держави в економіку.
У 1933 році була створена Генеральна рада Німецького господарства, що визначала основні напрямки розвитку економіки Німеччини. Законом від 27 лютого 1934 року були засновані господарські палати — загальноімперська і провінційні. Палати брали активну участь у сфері регулювання економічного життя і соціальних відносин. За допомогою господарських палат відбувався процес картелю- ; вання економіки.
Своєрідну політику провадили нацисти і щодо робітничого класу. Це була політика загального контролю. Робітничі профспілки були . розігнані. Замість них був створений «Німецький трудовий фронт», до якого перейшло все профспілкове майно. До цього Фронту увійшли і спілки підприємців. Роль посередника між підприємцями і робітниками відігравало нацистське міністерство праці.
У 1934 році було визначено порядок примусового набору робітничої сили, а у 1938 році була введена загальна трудова повинність.
Збройні сили. Підготовка до загарбницької війни, ідея створення III рейху і завоювання світового панування супроводжувалися побудовою надзвичайно сильної армії.
Нацисти невпинно готувалися до війни. Німеччина виходить з ' Ліги Націй, у 1935 році вводить загальну військову повинність для чоловіків з вісімнадцяти до сорока п'яти років. Спочатку термін військової служби був визначений Б один рік, потім — у два роки. Вер-сальський мирний договір був зруйнований Німеччиною.
У 1934 році Гітлер отримав повноваження головнокомандувача Німецької імперії. З метою концентрації військової влади Гітлер ліквідував у 1938 році військове міністерство і створив свій особистий
360
Штаб верховного командування збройних сил. Верховному головнокомандувачу були підпорядковані головнокомандувачі сухопутних, військово-повітряних І військово-морських сил зі своїми штабами.
У 1938 році до Німеччини була приєднана Австрія, а потім значна частина Чехословаччини. У вересні 1939 року гітлерівці захопили Польщу, у 1940 році капітулювала Франція. У11941 році гітлерівські війська вторгаються на територію Радянського Союзу. У 1945 році СРСР та його союзники, передусім Сполучені Штати і Великобританія, завершили військовий розгром нацистської Німеччини.
§ 4. Німеччина після Другої світової війни
Лпотсдамські угоди. Наприкінці війни союзники — СРСР, США і Англія — повинні були виробити узгоджену політику щодо Німеччини. Першою спробою стала Кримська (Ялтинська) конференція глав урядів трьох держав у лютому 1945 року, де було вирішене питання про тимчасову окупацію Німеччини. Більш докладно і конкретно ця проблема вирішувалася на Потсдамській конференції (17 липня — 2 серпня 1945 року) глав урядів СРСР (Й. В. Сталін), США (Г. Трумен) і Великобританії (У. Черчилль, з 27
липня — К. Еттлі).
* 3 метою перетворення післявоєнної Німеччини на демократичну, миролюбну державу союзники, вважали необхідним вжити ряд заходів у трьох основних напрямках: денацифікація, демілітаризація і демократизація. Для цього слід було розпустити німецькі збройні сили і ліквідувати генеральний штаб німецької армії; арештувати і віддати до суду військових злочинців, провести чистку державного апарату від військових злочинців, ліквідувати військово-промисловий потенціал Німеччини, відновити демократичні інститути і місцеве самоврядування тощо.
До створення самостійного центрального німецького уряду в Німеччині вводився тимчасовий окупаційний режим. Територія країни була розділена на чотири зони: радянську, американську, англійську і французьку. Відповідно до цього Берлін також було розділено
на чотири сектори.
Управління окупованою країною було зосереджене в Союзній контрольній раді. Для підготовки мирного врегулювання «німецького питання» відповідно до Постдамської угоди була створена Рада міністрів закордонних справ великих держав.
361
Частина четверта
/Історія держави і права ___________Новітнього часу
Однак на практиці потсдамські рішення виконувалися неякісне, а іноді і просто порушувалися. Так, у грудні 1946 року було введене сепаратне управління американською і англійською зонами, внаслідок чого утворилася Бізонія зі своїми спільними органами: Економічною радою, Радою земель, Адміністративною радою. У 1948 році після приєднання до Бізонії французької окупаційної зони з'явилася' Тризонія. Так було порушено ідею Потсдамських угод про єдину демократичну Німеччину.
-'.--• --'••'';.-І1;;-'"
Утворення ФРН. Фактичний розкол Німеччини на західну і східну частини зробив можливим роздільне конституційне оформлення цих частин.
У липні 1948 року відбулася крнференція представників США, Англії, Франції, Бельгії, Голландії, Люксембургу. На ній були розроблені рекомендації про створення західнонімецької держави. Слідом за цим конференція прем'єр-міністрів західнонімецьких земель створила Комітет експертів, який повинен був розробити проект конституції нової держави.
( У травні 1949 року проект конституції ФРН був готовий. Його прийняла Парламентська рада, яка складалася з представників земель, і схвалили три військових губернатори. Після цього нова Конституція, яка отримала назву Боннської (від назви столиці ФРН — м. Бонн), була прийнята дандтагами західнонімецьких земель. Проти проекту нової конституції виступив лише ландтаг Баварії.
Перед цим Англія, Франція і США розробили і проголосили Окупаційний статут, який закріплював верховну владу Англії, Франції і США у ФРН.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
359
Частила четверта
Історія дсрзісави І права ІІовіІпнього часу
Розвиток бурміуа'шої дермсаки 'у Х столітті^ \
Розділ
рату посідали таємна державна поліція — гестапо і спеціальна служба безпеки (СД). Зберігалася кримінальна поліція. У 1939 році було створене Головне управління імперської безпеки, підпорядковане Гіммле-ру, як рейхсфюреру СС.
Зазнала змін і судова система Німеччини. У кожному судовому окрузі, крім звичайних судів, були утворені особливі судові органи для розправи з політичними супротивниками. У 1934 році з'явився Народний трибунал з питань державної зради. В армії існували воєнно-польові суди.
Агресивні, плани встановлення світового панування вимагали зосередження всіх ресурсів країни. Досягнути цього було можливо лише через втручання нацистської держави в економіку.
У 1933 році була створена Генеральна рада Німецького господарства, що визначала основні напрямки розвитку економіки Німеччини. Законом від 27 лютого 1934 року були засновані господарські палати — загальноімперська і провінційні. Палати брали активну участь у сфері регулювання економічного життя і соціальних відносин. За допомогою господарських палат відбувався процес картелю- ; вання економіки.
Своєрідну політику провадили нацисти і щодо робітничого класу. Це була політика загального контролю. Робітничі профспілки були . розігнані. Замість них був створений «Німецький трудовий фронт», до якого перейшло все профспілкове майно. До цього Фронту увійшли і спілки підприємців. Роль посередника між підприємцями і робітниками відігравало нацистське міністерство праці.
У 1934 році було визначено порядок примусового набору робітничої сили, а у 1938 році була введена загальна трудова повинність.
Збройні сили. Підготовка до загарбницької війни, ідея створення III рейху і завоювання світового панування супроводжувалися побудовою надзвичайно сильної армії.
Нацисти невпинно готувалися до війни. Німеччина виходить з ' Ліги Націй, у 1935 році вводить загальну військову повинність для чоловіків з вісімнадцяти до сорока п'яти років. Спочатку термін військової служби був визначений Б один рік, потім — у два роки. Вер-сальський мирний договір був зруйнований Німеччиною.
У 1934 році Гітлер отримав повноваження головнокомандувача Німецької імперії. З метою концентрації військової влади Гітлер ліквідував у 1938 році військове міністерство і створив свій особистий
360
Штаб верховного командування збройних сил. Верховному головнокомандувачу були підпорядковані головнокомандувачі сухопутних, військово-повітряних І військово-морських сил зі своїми штабами.
У 1938 році до Німеччини була приєднана Австрія, а потім значна частина Чехословаччини. У вересні 1939 року гітлерівці захопили Польщу, у 1940 році капітулювала Франція. У11941 році гітлерівські війська вторгаються на територію Радянського Союзу. У 1945 році СРСР та його союзники, передусім Сполучені Штати і Великобританія, завершили військовий розгром нацистської Німеччини.
§ 4. Німеччина після Другої світової війни
Лпотсдамські угоди. Наприкінці війни союзники — СРСР, США і Англія — повинні були виробити узгоджену політику щодо Німеччини. Першою спробою стала Кримська (Ялтинська) конференція глав урядів трьох держав у лютому 1945 року, де було вирішене питання про тимчасову окупацію Німеччини. Більш докладно і конкретно ця проблема вирішувалася на Потсдамській конференції (17 липня — 2 серпня 1945 року) глав урядів СРСР (Й. В. Сталін), США (Г. Трумен) і Великобританії (У. Черчилль, з 27
липня — К. Еттлі).
* 3 метою перетворення післявоєнної Німеччини на демократичну, миролюбну державу союзники, вважали необхідним вжити ряд заходів у трьох основних напрямках: денацифікація, демілітаризація і демократизація. Для цього слід було розпустити німецькі збройні сили і ліквідувати генеральний штаб німецької армії; арештувати і віддати до суду військових злочинців, провести чистку державного апарату від військових злочинців, ліквідувати військово-промисловий потенціал Німеччини, відновити демократичні інститути і місцеве самоврядування тощо.
До створення самостійного центрального німецького уряду в Німеччині вводився тимчасовий окупаційний режим. Територія країни була розділена на чотири зони: радянську, американську, англійську і французьку. Відповідно до цього Берлін також було розділено
на чотири сектори.
Управління окупованою країною було зосереджене в Союзній контрольній раді. Для підготовки мирного врегулювання «німецького питання» відповідно до Постдамської угоди була створена Рада міністрів закордонних справ великих держав.
361
Частина четверта
/Історія держави і права ___________Новітнього часу
Однак на практиці потсдамські рішення виконувалися неякісне, а іноді і просто порушувалися. Так, у грудні 1946 року було введене сепаратне управління американською і англійською зонами, внаслідок чого утворилася Бізонія зі своїми спільними органами: Економічною радою, Радою земель, Адміністративною радою. У 1948 році після приєднання до Бізонії французької окупаційної зони з'явилася' Тризонія. Так було порушено ідею Потсдамських угод про єдину демократичну Німеччину.
-'.--• --'••'';.-І1;;-'"
Утворення ФРН. Фактичний розкол Німеччини на західну і східну частини зробив можливим роздільне конституційне оформлення цих частин.
У липні 1948 року відбулася крнференція представників США, Англії, Франції, Бельгії, Голландії, Люксембургу. На ній були розроблені рекомендації про створення західнонімецької держави. Слідом за цим конференція прем'єр-міністрів західнонімецьких земель створила Комітет експертів, який повинен був розробити проект конституції нової держави.
( У травні 1949 року проект конституції ФРН був готовий. Його прийняла Парламентська рада, яка складалася з представників земель, і схвалили три військових губернатори. Після цього нова Конституція, яка отримала назву Боннської (від назви столиці ФРН — м. Бонн), була прийнята дандтагами західнонімецьких земель. Проти проекту нової конституції виступив лише ландтаг Баварії.
Перед цим Англія, Франція і США розробили і проголосили Окупаційний статут, який закріплював верховну владу Англії, Франції і США у ФРН.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139