Нічого не було сказано і про скасування рабства у французьких колоніях, не було згадки і про свободу союзів і 'зборів.
Вже на першому етапі розвитку революції виявилася ще одна за-кономіг'іііеіь — есе наочнішим ставав її буржуазний характер. Се-' лянські виступи Змусили Установчі збори зайнятися аграрним питанням. Четвертого серпня 1789 року Установчими зборами було проголошено «повне знищення феодального режиму», а насправді — декретоване скасування лише другорядних особистих феодальних повинносте» селян і деяких монопольних прав дворянства. Найважливіші для селянина так звані реальні повинності (ценз, панщина, шампар'І згідно з декретом підлягали викупу.
Одночасно всупереч принципам Декларації прав людини і громадянина Установчі збори закріпили новий порядок виборів ч органи Державної нлади і врядування. Було введено цензову виборчу систему, за якою провадився розподіл усіх громадян на «активних» і «па-сивних>>. При сьому виборчих прав набували лише «активні». До їх «шалу входили чоловіки, що досягли двадцяти п'яти років*, не були лугами за винагороду, сплачували прямий податок у розмірі, не ниж-МУ за триденний заробіток робітника, і мали можливість на свій кошт РИдоати спорядження і зброю для служби в національній гвардії. - 1 <'У1 році був прийнятий реакційний закон «Про збори робіт-1В І ремісників одного стану і однієї професії», відомий як закон Шапедьє. Під загрозою кримінального покарання цей закон забо-Яв союзи І страйки робітників.
акої о розвитку французькій буржуазній революції надало те, що ершому її етапі політичне керівництво було в руках буржуазної
164
165
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу______
аристократії і частини дворянства, що обуржуазилася, — насамперед банкірів, власників великих мануфактур, колоніальних підприємств,) судновласників, багатих і знатних землевласників, які перебудувалиіі свої володіння на буржуазний лад. їх партія конституціоналістів на| першому етапі революції мала більшість у всіх найважливіших по-* літичних установах і органах.
Конституціоналісти були найбільш поміркованою партією французь-;| кої буржуазії. Вони ажніяк не домагалися рішучого зламу феодально-1 абсолютистського ладу, їх ідеалом була цензова конституційна монархіям
Відповідно до цього конституціоналісти 1791 року розробилй| Конституцію, яка, на їх погляд, повинна була стати завершальним том революції. Конституція зберегла за дворянством право на землю| і феодальні повинності і водночас закріпила панування буржуазії. Вона! зафіксувала компроміс між цими класами Франції і, таким чином,"! відступила від принципів Декларації прав людини і громадянина.
За Конституцією 1791 року Франція ставала конституційною мо-| нархією, яка спиралася на принцип розподілу влади. Законодавча вла*| да передавалася однопалатним Національним зборам, що формувалися на основі цензового виборчого права з розподілом громадян на| «активних» і «пасивних». До виключної компетенції Національних^ зборів належало право вирішувати розмір державних прибутків| і витрат, справи війни і миру, розробку питань законодавства, введен-; ня нових посад та ін..
Виконавча влада належала королю і міністрам, яких він призначав. Особа короля вважалася за Конституцією «священною і недоторкан-5 ною». У його руках була зосереджена найвища виконавча влада, від нього залежало призначення і звільнення міністрів. Однак виконавча г влада за Конституцією повинна була функціонувати відповідно до за-; конів, прийнятих Національними зборами. Судова влада оголошувалася незалежною від Національних зборів і короля. Разом з тим суди не мали права втручатися в здійснення законодавчої влади і діяльність органів врядування. Суддів обирали на основі цензового виборчого права.
Конституція 1791 року формально проголосила буржуазні права і свободи (свободу совісті, право на збори, право на скарги й петиції до уряду та ін.), але не давала жодних гарантій їх здійснення. Більше того, різного роду обмеження зводили нанівець проголошені свободи.
У вересні 1791 року Установчі збори було розпущено. Людовик' XVI підписав Конституцію, почалося комплектування нових державних органів. •
Виникнення бурзісуазної ___дерзіеави і права___
л
Розділ І
На цьому велика буржуазія визнала революцію остаточно завершеною. Вона була цілком задоволена досягнутим. Партія конституціоналістів фактично виконала свою програму. Першого жовтня 1791 року були скликані Національні збори, які розпочали свою роботу.
Однак народні маси не задовольнили наслідки революції. Вони розглядали події, що сталися, лиш як початок революційних перетворень, вимагали продовження і поглиблення революції. Селянство посилювало боротьбу за повну ліквідацію дворянського землеволодіння, за скасування феодальних повинностей. Все рішучішою ставала і боротьба міського населення.
Уряд використав силу для придушення народних виступів, у райони селянських заворушень були направлені загони національної гвардії. У липні 1791 року на Марсовому полі підступно розстріляли неозброєну демонстрацію парижан, які зібралися для прийняття петиції з осудом монархії. Так буржуазія застосувала зброю проти свого недавнього союзника — народу. Всі ці події свідчили про те, що велика буржуазія перетворювалася на реакційну силу.
У таких умовах король та його оточення розробили плани контрреволюційного перевороту. Багато дворян емігрувало з Франції, по-кладаючи надії на іноземну інтервенцію. Намагався втекти за кордон і Людовик XVI.
Двадцятого квітня 1792 року Національні збори, щоб попередити удар контрреволюції, самі оголосили війну австрійському імператору. Але вагання і навмисна бездіяльність уряду, зрада дворян-офі-церів спричинили поразку французької армії. Все це змусило народ знову взяти долю революції у свої руки. Добровольці-волонтери з усіх кінців Франції прибували в Париж, щоб звідси вирушити на боротьбу з ворогом. Народ, відчувши зраду в королівському палаці, вимагав скинення Людовика XVI.
Десятого серпня 1792 року в Парижі спалахнуло збройне повстання. Керувала ним Революційна комуна Парижа. Людовика XVI було заарештовано. Панування конституціоналістів закінчилося; Конституція 1791 року втратила свою силу. Було оголошено скликання нового найвищого органу влади — Національного конвенту, у виборах якого мали брати участь усі французи, яким виповнився двадцять один рік. Все це означало, що народні маси зуміли підкорити революцію своїм інтересам, повести її далі.
Повстання 10 серпня 1792 року знаменувало вступ буржуазної революції у Франції в другий етап її розвитку з хронологічними рам-
166
167
Частина третя
Історія держави І праве " Нового час
ками від 10 серпня 1792 року до 2 червня 1793 року Повстання ня покінчило і з монархією, і з політичним пануванням ко» налістів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Вже на першому етапі розвитку революції виявилася ще одна за-кономіг'іііеіь — есе наочнішим ставав її буржуазний характер. Се-' лянські виступи Змусили Установчі збори зайнятися аграрним питанням. Четвертого серпня 1789 року Установчими зборами було проголошено «повне знищення феодального режиму», а насправді — декретоване скасування лише другорядних особистих феодальних повинносте» селян і деяких монопольних прав дворянства. Найважливіші для селянина так звані реальні повинності (ценз, панщина, шампар'І згідно з декретом підлягали викупу.
Одночасно всупереч принципам Декларації прав людини і громадянина Установчі збори закріпили новий порядок виборів ч органи Державної нлади і врядування. Було введено цензову виборчу систему, за якою провадився розподіл усіх громадян на «активних» і «па-сивних>>. При сьому виборчих прав набували лише «активні». До їх «шалу входили чоловіки, що досягли двадцяти п'яти років*, не були лугами за винагороду, сплачували прямий податок у розмірі, не ниж-МУ за триденний заробіток робітника, і мали можливість на свій кошт РИдоати спорядження і зброю для служби в національній гвардії. - 1 <'У1 році був прийнятий реакційний закон «Про збори робіт-1В І ремісників одного стану і однієї професії», відомий як закон Шапедьє. Під загрозою кримінального покарання цей закон забо-Яв союзи І страйки робітників.
акої о розвитку французькій буржуазній революції надало те, що ершому її етапі політичне керівництво було в руках буржуазної
164
165
Частина третя
Історія держави і права _____Нового часу______
аристократії і частини дворянства, що обуржуазилася, — насамперед банкірів, власників великих мануфактур, колоніальних підприємств,) судновласників, багатих і знатних землевласників, які перебудувалиіі свої володіння на буржуазний лад. їх партія конституціоналістів на| першому етапі революції мала більшість у всіх найважливіших по-* літичних установах і органах.
Конституціоналісти були найбільш поміркованою партією французь-;| кої буржуазії. Вони ажніяк не домагалися рішучого зламу феодально-1 абсолютистського ладу, їх ідеалом була цензова конституційна монархіям
Відповідно до цього конституціоналісти 1791 року розробилй| Конституцію, яка, на їх погляд, повинна була стати завершальним том революції. Конституція зберегла за дворянством право на землю| і феодальні повинності і водночас закріпила панування буржуазії. Вона! зафіксувала компроміс між цими класами Франції і, таким чином,"! відступила від принципів Декларації прав людини і громадянина.
За Конституцією 1791 року Франція ставала конституційною мо-| нархією, яка спиралася на принцип розподілу влади. Законодавча вла*| да передавалася однопалатним Національним зборам, що формувалися на основі цензового виборчого права з розподілом громадян на| «активних» і «пасивних». До виключної компетенції Національних^ зборів належало право вирішувати розмір державних прибутків| і витрат, справи війни і миру, розробку питань законодавства, введен-; ня нових посад та ін..
Виконавча влада належала королю і міністрам, яких він призначав. Особа короля вважалася за Конституцією «священною і недоторкан-5 ною». У його руках була зосереджена найвища виконавча влада, від нього залежало призначення і звільнення міністрів. Однак виконавча г влада за Конституцією повинна була функціонувати відповідно до за-; конів, прийнятих Національними зборами. Судова влада оголошувалася незалежною від Національних зборів і короля. Разом з тим суди не мали права втручатися в здійснення законодавчої влади і діяльність органів врядування. Суддів обирали на основі цензового виборчого права.
Конституція 1791 року формально проголосила буржуазні права і свободи (свободу совісті, право на збори, право на скарги й петиції до уряду та ін.), але не давала жодних гарантій їх здійснення. Більше того, різного роду обмеження зводили нанівець проголошені свободи.
У вересні 1791 року Установчі збори було розпущено. Людовик' XVI підписав Конституцію, почалося комплектування нових державних органів. •
Виникнення бурзісуазної ___дерзіеави і права___
л
Розділ І
На цьому велика буржуазія визнала революцію остаточно завершеною. Вона була цілком задоволена досягнутим. Партія конституціоналістів фактично виконала свою програму. Першого жовтня 1791 року були скликані Національні збори, які розпочали свою роботу.
Однак народні маси не задовольнили наслідки революції. Вони розглядали події, що сталися, лиш як початок революційних перетворень, вимагали продовження і поглиблення революції. Селянство посилювало боротьбу за повну ліквідацію дворянського землеволодіння, за скасування феодальних повинностей. Все рішучішою ставала і боротьба міського населення.
Уряд використав силу для придушення народних виступів, у райони селянських заворушень були направлені загони національної гвардії. У липні 1791 року на Марсовому полі підступно розстріляли неозброєну демонстрацію парижан, які зібралися для прийняття петиції з осудом монархії. Так буржуазія застосувала зброю проти свого недавнього союзника — народу. Всі ці події свідчили про те, що велика буржуазія перетворювалася на реакційну силу.
У таких умовах король та його оточення розробили плани контрреволюційного перевороту. Багато дворян емігрувало з Франції, по-кладаючи надії на іноземну інтервенцію. Намагався втекти за кордон і Людовик XVI.
Двадцятого квітня 1792 року Національні збори, щоб попередити удар контрреволюції, самі оголосили війну австрійському імператору. Але вагання і навмисна бездіяльність уряду, зрада дворян-офі-церів спричинили поразку французької армії. Все це змусило народ знову взяти долю революції у свої руки. Добровольці-волонтери з усіх кінців Франції прибували в Париж, щоб звідси вирушити на боротьбу з ворогом. Народ, відчувши зраду в королівському палаці, вимагав скинення Людовика XVI.
Десятого серпня 1792 року в Парижі спалахнуло збройне повстання. Керувала ним Революційна комуна Парижа. Людовика XVI було заарештовано. Панування конституціоналістів закінчилося; Конституція 1791 року втратила свою силу. Було оголошено скликання нового найвищого органу влади — Національного конвенту, у виборах якого мали брати участь усі французи, яким виповнився двадцять один рік. Все це означало, що народні маси зуміли підкорити революцію своїм інтересам, повести її далі.
Повстання 10 серпня 1792 року знаменувало вступ буржуазної революції у Франції в другий етап її розвитку з хронологічними рам-
166
167
Частина третя
Історія держави І праве " Нового час
ками від 10 серпня 1792 року до 2 червня 1793 року Повстання ня покінчило і з монархією, і з політичним пануванням ко» налістів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139