Певні особливості були властиві візантійському праву. Як < Еклога, боротьба велася передусім з державними злочинами,, ників змови, повстання проти імператора слід було «негайщ рати на смерть». Досить часто в законах згадуються такі пов як страта, калічення, тілесні покарання.
У Франції з початком централізації право починає наб> більш репресивного характеру. З'являється низка нових чинів, що були пов'язані з поняттям «образи величності» і І ством. Березневий ордонанс 1357 року вже відверто заборов ну покарання грошовою компенсацією. Метою покарання плата і залякування. Основними видами покарань стають: різних формах (четвертування, спалювання, колесування і ту лічницькі та тілесні покарання. Як додаткове покарання стосовується конфіскація майна.
У Німеччини з виданням Кароліни були визначені деякі зЯ поняття кримінального права: умисел і необережність, І обтяжують провину, співучасть тощо.
Кароліна знала різні склади злочинів: проти релігії — богохуль-чаклунство; проти моральності — перелюбство; проти держа-и 2- зрада, бунт; проти особи — вбивство, поранення, образа; проти власності — різні види крадіжок; проти правосуддя і т.д. При визначенні покарання Кароліна враховувала станову належність сторін. Так, суддям рекомендувалося враховувати «звання і стан особи, яка вчинила крадіжку». Основною метою каральної політики було залякування. Звідси основними видами покарання були кваліфікована смертна кара, калічницькі та тілесні покарання (шмагання різками), виставляння біля ганебного стовпа, таврування, тюремне ув'язнення, вигнання і штраф.
Що стосується Англії, то тут оформилася тричленна класифікація злочинів. Найтяжчим злочином вважався «тризн» — зрада. Далі .йшла «фелонія» — тяжкі кримінальні злочини проти особи (убивство, зґвалтування) або власності. І, нарешті, третім видом був «місдими-нор» — дрібні кримінальні злочини. Надалі поняття зради неодноразово розширялося. Почала розрізнятися «велика зрада» (повстання, замах на короля) і «мала зрада» (убивство слугою свого хазяїна, убивство жінкою свого чоловіка).
За часів абсолютизму кримінальне законодавство було використане для того, щоб примусити розореного селянина прийняти умови роботи за наймом, які йому нав'язували. Так з'являється «криваве законодавство», найяскравіші приклади якого дає нам Англія. Статути 1530,1536,157211597 років періоду Тюдорів наказували відрізати вуха в так званих «закоренілих бродяг» і страчувати їх у разі рецидиву. Бродяг, що відмовлялися від роботи, дозволялось обертати у рабство, таврувати.
У Франції королівські ордонанси ХУІІ-ХУНІ століть також передбачали заходи кримінальної репресії проти бродяг, жебраків і безробітних з метою створення системи найманої праці.
Судовий процес в державі Франків мав яскраво виражений обвинувально-змагальний характер. Увесь тягар розслідування і звину-^чення лягав на самого потерпілого. Розпочинався процес за його щЩіативою. Сам потерпілий повинен був знайти злочинця і викли-кати його на суд. За Салічною Правдою, якщо відповідач не з'являв-я> слід було викликати його три рази, за Рипуарською Правдою — Ім Разів, і тільки після цього король міг позбавити відповідача сво-«королівського покровительства». Позивач збирав докази, якими гли бути: свідки, документи, речові докази, а також присяга та ор-1И- У франків існувало співприсяжництво, коли разом з підозрю-
122
123
Частина друга
Історія дерзісави і права" ____Середні* віків
держака І право „ країнах Європії____
л
Розділ І
ваним присягали співприсяжники. їхня кількість була різно» трьох до сімдесяти двох) і залежала від соціального статусу < Якщо підозрюваний не міг виставити співприсяжників, то вд ся до ордалія, або так званого Божого суду. Це було випробу обвинуваченого. Він повинен був дістати із казанка з окропом ^ ку або хрестик, перенести шматок розпеченого заліза на вц шести кроків. Вважалося, що Бог допоможе невинному і вря сильного опіку. Від ордалія можна було відкупитися і вистави присяжників. Своєрідним ордалієм був судовий двобій.
Змагальний процес застосовувався і в Болгарії. Усі спс глядалися тут з «послухами» (співприсяжниками), кількість з ливалася від трьох до семи у «малих спорах» і доходила до де «великих спорах». Польська Правда основними доказами та жала свідків, присягу, ордалій у вигляді занурення у воду. Та був судовий процес в Сербії та Чехії.
У Франції судовий процес аж до кінця XII століття збері( гальний характер. Таким він був в Англії та Німеччині.
Поступово розвивається новий вид процесу — слідчий!! елементи з'являються вже у франків. У Франції при розгляді| селян у сеньйоріальних судах поряд з традиційними доказа застосовуватися тортури. Слідча (інквізиційна) форма процесу з джується в церковних судах, а з XIII століття використовує . ролівських судових органах.
До XV століття обидві форми процесу існували В Німеччині приватно-правовий принцип переслідування по повнюватися звинуваченням і покаранням від імені держа нюється система доказів, заборонено судовий двобій. Але Кароліні ше зберігалися деякі риси обвинувально-змагальног цесу. В Англії з часів судової реформи Генріха II розслідував ло провадитися через присяжних. Наприкінці XIII — на поча століття оформляються два види суду присяжних: «велике; стверджувало обвинувальний акт, і «мале журі», яке склада дванадцяти осіб, котрі розглядали справу по суті і виносе одностайному рішенні присяжних) свій вердикт.
Остаточне закріплення слідчого процесу відбувається! ріод абсолютизму. У Франції це було зроблено на основі: ських актів 1438 року і 1539 року, а також Великого ордо! 1670 року. В Німеччині слідчий процес стає переважним піс дання Кароліни.
-^>——
Перш°ю стадією слідчого процесу було розслідування. Почина-В0но з дізнання — збирання інформації про злочин і злочинця. гґ ^ цього відбувалося збирання доказів винності підозрюваного, вибувалося воно на основі теорії «формальних доказів», яка вста-овлювала силу «повних і доброякісних доказів». Ось чому вирішальне значення мав допит з тортурами.
Судовий розгляд справи проходив у закритому -засіданні. Остаточний вирок оголошувався вже в ході слідства і міг бути обвинувальним, із залишенням у підозрі і виправдувальним.
124
держава і право \ п та Африки \
Розділ II
Розділ II АЕОДАЛЬНА ДЕРЖАВШІЇ
7 В КРАЇНАХ АЗІЇ ТА
§ 1. Виникнення феодальної держави і| в країнах Азії та Африки
\^/та
гановлення феодальної державності? нення феодального права відбувалися в країнах Азії та А<| різному. Якщо в Індії та Китаї феодальне суспільство прі зміну рабовласництву і цивілізація тут пройшла вже трива історичного розвитку, у тому числі і державно-правового, тої Арабському халіфаті і середньовічних країнах Африки І* держава виникає в процесі розкладу первіснообщинного.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139