І.
Ландтаг ВЮРТЕМБЕРГ
Монарх
251
т
Частина третя
Історія держаки і права Нового часу
Особливе місце займав єдиний імперський міністр з величезними повноваженнями — імперський канцлер. Він призначався імператором і відповідав лише перед ним. Головував у бундесраті, керував постійними комітетами, підписував закони після імператора. За поданням канцлера імператор призначав і звільняв статс-секретарів закордонних справ, внутрішніх справ, адміралтейства, скарбниці і колоній.
Спеціальний розділ Конституції був присвячений імперській армії. Кожен німець повинен був служити в армії сім років, витрати на армію несли усі держави. Але і в мирний, і в воєнний час армія перебувала під командуванням імператора.
Конституція забезпечувала панування Пруссії в Німецькій імперії. Основний закон досить чітко відбивав гегемонію Пруссії в Союзі. Про це свідчили такі факти: головування в Союзі належало королю Пруссії, тобто імператору (ст. 11), в бундесраті Пруссія мала сімнадцять голосів, а зміни в Конституції вважалися недійсними, якщо чотирнадцять голосів будуть подані проти (статті 6 і 78), головував в союзній раді канцлер, який призначався королем Пруссії (ст. 15), армія була підпорядкована імператору -т- прусському королю (ст. 63), в армії було введено «в повному обсязі прусське військове законодавство» (ст. 61), імператор мав право оголосити на воєнному стані кожну частину імперії (ст, 68), було в нього і право екзекуції — покарання члена Союзу, який не хотів визнавати рішення імперії (ст. 19).
Особлива увага приділялася в Німецькій імперії поліції. Поліцейський корпус був підпорядкований статс-секретарю внутрішніх справ, що забезпечувало централізацію і давало можливість встановити найсуворіший поліцейський режим.
Судова система Німеччини визначалася Законом про судові установи 1877 року. В окремих державах Союзу існували три судові інстанції. Першою з них був дільничний суд. Тут усі цивільні справи розглядалися одноосібне суддею, а кримінальні — або одноосіб-но, або за участю двох шефенів (засідателів). Компетенцією земських судів був розгляд цивільних, комерційних і кримінальних справ, а також розгляд апеляційних скарг на вироки і рішення дільничних судів. Вищі земські суди розглядали скарги на рішення і вироки судових установ і в апеляційному, і в касаційному порядку.
Загальнонімецьким був імперський суд. Його члени призначалися імператором. У складі суду були цивільний і кримінальний сенати (відділення).
252
Розпиток бурмсутної держави _ до початку XX століття
\
Розділ II
При всіх судах перебувала прокуратура, яка була реорганізована 1877 року на зразок французької. Прокуратурі була підпорядкована поліція, яка під її керівництвом провадила дізнання в кримінальних справах.
Адвокатура була організована на основі Положення 1878 року як самоврядна корпорація.
Глава V ЯПОНІЯ
«.Г еставрація Мейдзі». Початок революційних буржуазних перетворень у Японії припадає на кінець 60-х років XIX століття.
Розвиток товарно-грошових відносин і капіталістичного укладу невідворотно руйнував феодальне натуральне господарство. Серед населення міст і сіл посилювався процес соціальної диференціації, зростала експлуатація. Прямим наслідком таких змін було поширення протиурядових настроїв серед певних верств населення.
Боротьба японського селянства проти голоду, податкового утиску, зловживань адміністрації, здирства лихварів виливалася у відкриті повстання, брали участь у яких і міські низи.
Буржуазія, що народжувалася, була незадоволена роздробленістю Японії, збереженням цехів і гільдій, дріб'язковою регламентацією ремесла і торгівлі. Антиурядовий рух торкнувся і деякої частини великих феодалів, а також частини самураїв.
Загальне незадоволення викликала нездатність уряду протистояти натиску іноземного капіталу. У 1865 році Англія, Франція, США, Голландія домоглися ратифікації Японією нерівноправних торговельних договорів.
У таких умовах боротьба проти сегунату Токугави і великих феодалів (дайме), на яких він спирався, стає ідейною платформою, на якій відбувається зближення різноманітних антиурядових сил.
Скориставшись ситуацією, що склалася, група феодалів економічно розвинутого південного заходу країни, яка була тісно пов'язана з буржуазією, в 1867 році розпочала збройний виступ і зажадала від сегуна передати владу імператору. Державна система управління сегунату була паралізована, антиурядові сили перемогли.
253
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
Розвиток бурзісуазної держави \ до початку XX століття \
Розділ II
Ці події 1867-1868 років в історії Японії отримали назву Мейдзі ісін, або «реставрація Мейдзі» — від офіційної назви епохи правління імператора Муцухіто. В історичній літературі часто зустрічається інша назва — революція Мейдзі.
Відповідно до Маніфесту імператора від 9 грудня 1867 року було затверджено відставку уряду Токугави, посаду сегуна скасовано. Відновлювалася імператорська влада. У зв'язку з тим скасовувалися посади регента, головного радника імператора і уряд бакуфу.
Реставрація Мейдзі стала початком процесу, який розчищав шлях для розвитку капіталістичних відносин, для становлення буржуазної
держави.
Економічні перетворення знайшли своє втілення в буржуазних реформах 70—80-х років. Особливе місце серед них посідає аграрна реформа 1872-1873 років. Вона закріпила нові поземельні відносини, привела до ліквідації усіх феодальних прав на землю. Імператор видав указ, за яким усі землі, які знаходилися у володінні тієї чи іншої особи, ставали її власністю. Земля перетворювалася на відчужувану капіталістичну власність, за яку слід було сплачувати єдиний поземельний податок на користь державної казни. Земельна монополія дворянства була ліквідована. В той же час селяни-орендарі права власності на землю не отримали. Втратило селянство общинні землі — луки, ліси, пустища. Зберегла реформа багато феодальних пережитків.
Одночасно були скасовані усі привілеї великих феодалів — дайме. Замість відібраних прав держава надавала їм високе винагородження у вигляді пенсій.
Капіталістичному розвиткові країни сприяла ліквідація усіх торговельних обмежень, скасування цехів і гільдій, тарифних кордонів між провінціями, упорядкування грошової системи. В 1871 році було дозволено вільне пересування по країні, надавалася свобода вибору професійної діяльності. Самураям було дозволено займатися торгівлею, ремеслом. Була проведена реформа японської школи, традиційної системи освіти.
Буржуазні реформи, проведені імператорським урядом, були половинчасті, носили обмежений характер. Проте вони мали великий вплив на економічний розвиток країни, сприяли її централізації і створювали умови для успішного розвитку капіталістичних відносин.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Ландтаг ВЮРТЕМБЕРГ
Монарх
251
т
Частина третя
Історія держаки і права Нового часу
Особливе місце займав єдиний імперський міністр з величезними повноваженнями — імперський канцлер. Він призначався імператором і відповідав лише перед ним. Головував у бундесраті, керував постійними комітетами, підписував закони після імператора. За поданням канцлера імператор призначав і звільняв статс-секретарів закордонних справ, внутрішніх справ, адміралтейства, скарбниці і колоній.
Спеціальний розділ Конституції був присвячений імперській армії. Кожен німець повинен був служити в армії сім років, витрати на армію несли усі держави. Але і в мирний, і в воєнний час армія перебувала під командуванням імператора.
Конституція забезпечувала панування Пруссії в Німецькій імперії. Основний закон досить чітко відбивав гегемонію Пруссії в Союзі. Про це свідчили такі факти: головування в Союзі належало королю Пруссії, тобто імператору (ст. 11), в бундесраті Пруссія мала сімнадцять голосів, а зміни в Конституції вважалися недійсними, якщо чотирнадцять голосів будуть подані проти (статті 6 і 78), головував в союзній раді канцлер, який призначався королем Пруссії (ст. 15), армія була підпорядкована імператору -т- прусському королю (ст. 63), в армії було введено «в повному обсязі прусське військове законодавство» (ст. 61), імператор мав право оголосити на воєнному стані кожну частину імперії (ст, 68), було в нього і право екзекуції — покарання члена Союзу, який не хотів визнавати рішення імперії (ст. 19).
Особлива увага приділялася в Німецькій імперії поліції. Поліцейський корпус був підпорядкований статс-секретарю внутрішніх справ, що забезпечувало централізацію і давало можливість встановити найсуворіший поліцейський режим.
Судова система Німеччини визначалася Законом про судові установи 1877 року. В окремих державах Союзу існували три судові інстанції. Першою з них був дільничний суд. Тут усі цивільні справи розглядалися одноосібне суддею, а кримінальні — або одноосіб-но, або за участю двох шефенів (засідателів). Компетенцією земських судів був розгляд цивільних, комерційних і кримінальних справ, а також розгляд апеляційних скарг на вироки і рішення дільничних судів. Вищі земські суди розглядали скарги на рішення і вироки судових установ і в апеляційному, і в касаційному порядку.
Загальнонімецьким був імперський суд. Його члени призначалися імператором. У складі суду були цивільний і кримінальний сенати (відділення).
252
Розпиток бурмсутної держави _ до початку XX століття
\
Розділ II
При всіх судах перебувала прокуратура, яка була реорганізована 1877 року на зразок французької. Прокуратурі була підпорядкована поліція, яка під її керівництвом провадила дізнання в кримінальних справах.
Адвокатура була організована на основі Положення 1878 року як самоврядна корпорація.
Глава V ЯПОНІЯ
«.Г еставрація Мейдзі». Початок революційних буржуазних перетворень у Японії припадає на кінець 60-х років XIX століття.
Розвиток товарно-грошових відносин і капіталістичного укладу невідворотно руйнував феодальне натуральне господарство. Серед населення міст і сіл посилювався процес соціальної диференціації, зростала експлуатація. Прямим наслідком таких змін було поширення протиурядових настроїв серед певних верств населення.
Боротьба японського селянства проти голоду, податкового утиску, зловживань адміністрації, здирства лихварів виливалася у відкриті повстання, брали участь у яких і міські низи.
Буржуазія, що народжувалася, була незадоволена роздробленістю Японії, збереженням цехів і гільдій, дріб'язковою регламентацією ремесла і торгівлі. Антиурядовий рух торкнувся і деякої частини великих феодалів, а також частини самураїв.
Загальне незадоволення викликала нездатність уряду протистояти натиску іноземного капіталу. У 1865 році Англія, Франція, США, Голландія домоглися ратифікації Японією нерівноправних торговельних договорів.
У таких умовах боротьба проти сегунату Токугави і великих феодалів (дайме), на яких він спирався, стає ідейною платформою, на якій відбувається зближення різноманітних антиурядових сил.
Скориставшись ситуацією, що склалася, група феодалів економічно розвинутого південного заходу країни, яка була тісно пов'язана з буржуазією, в 1867 році розпочала збройний виступ і зажадала від сегуна передати владу імператору. Державна система управління сегунату була паралізована, антиурядові сили перемогли.
253
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
Розвиток бурзісуазної держави \ до початку XX століття \
Розділ II
Ці події 1867-1868 років в історії Японії отримали назву Мейдзі ісін, або «реставрація Мейдзі» — від офіційної назви епохи правління імператора Муцухіто. В історичній літературі часто зустрічається інша назва — революція Мейдзі.
Відповідно до Маніфесту імператора від 9 грудня 1867 року було затверджено відставку уряду Токугави, посаду сегуна скасовано. Відновлювалася імператорська влада. У зв'язку з тим скасовувалися посади регента, головного радника імператора і уряд бакуфу.
Реставрація Мейдзі стала початком процесу, який розчищав шлях для розвитку капіталістичних відносин, для становлення буржуазної
держави.
Економічні перетворення знайшли своє втілення в буржуазних реформах 70—80-х років. Особливе місце серед них посідає аграрна реформа 1872-1873 років. Вона закріпила нові поземельні відносини, привела до ліквідації усіх феодальних прав на землю. Імператор видав указ, за яким усі землі, які знаходилися у володінні тієї чи іншої особи, ставали її власністю. Земля перетворювалася на відчужувану капіталістичну власність, за яку слід було сплачувати єдиний поземельний податок на користь державної казни. Земельна монополія дворянства була ліквідована. В той же час селяни-орендарі права власності на землю не отримали. Втратило селянство общинні землі — луки, ліси, пустища. Зберегла реформа багато феодальних пережитків.
Одночасно були скасовані усі привілеї великих феодалів — дайме. Замість відібраних прав держава надавала їм високе винагородження у вигляді пенсій.
Капіталістичному розвиткові країни сприяла ліквідація усіх торговельних обмежень, скасування цехів і гільдій, тарифних кордонів між провінціями, упорядкування грошової системи. В 1871 році було дозволено вільне пересування по країні, надавалася свобода вибору професійної діяльності. Самураям було дозволено займатися торгівлею, ремеслом. Була проведена реформа японської школи, традиційної системи освіти.
Буржуазні реформи, проведені імператорським урядом, були половинчасті, носили обмежений характер. Проте вони мали великий вплив на економічний розвиток країни, сприяли її централізації і створювали умови для успішного розвитку капіталістичних відносин.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139