Але підкорити революцію сво'їм інтересам, реалізувати свої вимоги в процесі революційної боротьби, очолити революцію вони не змогли.
У північноамериканській революції також була своєрідною розстановка класових сил. Основною рушійною силою боротьби за розв'язання завдань революції були народні маси. На боці революції билися Фермери, ремісники, робітники, дрібна буржуазія міст, зобов'язані слуги. Допомагали у війні за незалежність і раби-негри. Але керівниц-'йо опинилося в руках національної буржуазії і частини плантаторів-Р*>овласників, які виступали в єдиному блоці. Наявність такого союзу (буржуазія плюс плантатори) пояснює, чому лідери американсь-4)1 Революції були дуже близькими до лідерів англійської рево-^ЦІЇ і більш стриманими, ніж вожді буржуазної революції у Франції. . Табір контрреволюції був представлений панівними класами Анг-1 так званими лоялістами—тими елементами колоністів, які були зв'я-
своїми інтересами і добробутом з Англією, виступали прихильни-ританського панування, підтримували англійського короля та його '. Це були передусім великі плантатори на півдні, багате купецт-
159!
Частина третя
Історія держави і І Нового часу
\
Розліл І
во, що підгримувало економічні тісні зв'язки з Лондоном та Ост-І компанією, королівські чиновники, духівництво Англіканське»] великі землевласники та представники родовитої аристократи, Щ
У буржуазної революції 1848-1849 років у Німеччині < особливості. Глибокий відбиток на склад і характер р> революції наклали міжнародна обстановка, успіхи проле руху, загострення класової боротьби між буржуазією і класом. Усе це ускладнювало і без того напружену сит волюції в Німеччині рушійними силами були:
1) робітничий клас, що був більш розвинутим, ніж у І буржуазних революціях. Робітники Німеччини вже мали пев боротьби за свої права і визволення. У 1844 році вибухнуло І ткачів у Сілезії, яке показало, незважаючи на стихійність здатність робітничого класу до революційної боротьби, ничий клас Німеччини був ще нечисленний, роз'єднаний, І політичної партії;
2) селянство, що було кровно зацікавлене в знищенні їй кріпацтва і феодального ладу. Селянські повстання про* всій Німеччині, однак у них не було розмаху, властивого І му рухові у Франції, через те що розшарування, яке вже п| у німецькому селі, і політична роздробленість Німеччині зменшували силу цих виступів;
3) буржуазія, яка виступала як керівник революції, алеї язкою, схильною до зради, компромісу, побоювалася пре була зв'язана з юнкерством. Вона очолила революцію не тс нею стояв народ, а тому, що народ штовхав її поперед < ка буржуазія з самого початку була схильна до зради. Вона І змову з юнкерством, старими феодальними силами, вступі з монархією і дворянством проти народу.
Саме ці особливості розстановки сил у трьох західноєв| ких і американській революціях і визначали їх характер.' давали можливість зрозуміти, чому процес становлення б) держави і права в різних країнах проходив різними шляхами^ наковими темпами.
§ 3. Основні етапи революцій
ч_/гже, в ході1 буржуазних революцій; ся союз класових сил, керівна роль у якому належала буржу
і(. ті.11") •'."' < "днати ці сили, надати споїм вузькоклаеовпм Інтересам о/о характеру, буржуазія висунула г?сла, здатні привернути
до боротьбі! народ.
Наприклад, за часів французької буржуазної революції і 789- 1 794 таким закликом, підтриманим учасниками революції, став '«Сво-
бод?- рівність, братерство'». Однак у міру того, як розгорталася ре-волю'Ііч стаїзаіо очевидно, що кожний з її учасників розумів пі слова по-своєму. Буржуазія трактувала їх як свободу від феодальних обмежень і перешкод, формальну рівність перед законом, свободу приватної власності, свободу експлуатації. Народні маси прагнули під цим прапором досягти іншого результату: фактичної рівності і свободи від експлуатації, зрівняльного розподілу землі і т.ін. Тому з розвитком революції, в міру того, як вона підносилася на все вищий щабель, зростали і поглиблювалися суперечності між її учасниками. Все це призводило до того, що на якийсь .момент буржуазія, намагаючись припинити революцію, сама ставала контрреволюційною силою, а народні маси, навпаки, прагнули вести революцію далі, поглиблюва-, ти її, справедливо вважаючи, що вони не здобули ще від революції істотних результатів. Виникав розкол у самому таборі революції.
Так ставала очевидною загальна закономірність усіх буржуазних революцій: неможливість тривалого союзу промислової й торгової буржуазії, яка виступала гегемоном революційного табору, із основною р> шійкою силою революції — народом, бо існували розбіжності в питанні про зміст і способи здійснення соціально-економічних; політичних та інших суспільних перетворень.
До того ж треба зважити на те, що й сама буржуазія не була Цілком однорідною. До її складу входили аристократична верхівка. середі;' ьерсгви у вигляді торгово-промислової буржуазії і, нарешті, Дрібна буржуазія. Кожна з цих груп мала свої власні інтереси, які часте- не збігалися, а. навпаки, суперечили один одному.
Всі мі причини зумовили те, що всередині єдиної спочатку маси учас-
ників революції з її розвитком і розв'язанням поставлених перед нею
3аДдаш. відбувалося розмежування, змінювалося співвідношення класо-
вих сил. Окремі групи буржуазії відходили від резолюції, намагалися
'"Тримлгн її подальший розвиток, припинити поступальний рух уперед,
еРе'ус;іили до контрреволюційного табору, а на зміну їм приходили ті
Шалььі сили, які ще не вичерпали своєї революційної енергії.
. ! '• зс гатювка класових сил, їх співвідношення, яке змінювалося у
"У РО'згорїання буржуазної революції, були покладені в основу ви-
160
161
Частина третя
'
Історія держави ____ Нового час
ділення найважливіших етапів розвитку буржуазних революцій, підхід дає можливість визначити основні закономірності прої
Аналіз головних етапів розвитку буржуазної революції но розпочати з Франції. Тут революція була найбільш рішучі слідовною, тут вона пройшла всі етапи, досягла кульмін піднесення у своєму розвитку.
Вихідним моментом у визначенні етапів розвитку фр; жуазної революції 1789-1794 років є положення про пос розвиток буржуазної революції. Французьку буржуазну спочатку очолювала партія конституціоналістів, після неї ю во перейшло до жирондистів, потім настало панування якобі на з цих партій спиралася на більш передову. Щойно якась просувала революцію до тієї межі, коли вже не могла очі цю партію відтискав більш сміливий союзник, який йшов за волюція рухалася, таким чином, по висхідній лінії.
Отже, французька буржуазна революція пройшла три етапи, розвиток йшов по висхідній, на кожному з етапів реї ним рухом керувала одна з буржуазних партій.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
У північноамериканській революції також була своєрідною розстановка класових сил. Основною рушійною силою боротьби за розв'язання завдань революції були народні маси. На боці революції билися Фермери, ремісники, робітники, дрібна буржуазія міст, зобов'язані слуги. Допомагали у війні за незалежність і раби-негри. Але керівниц-'йо опинилося в руках національної буржуазії і частини плантаторів-Р*>овласників, які виступали в єдиному блоці. Наявність такого союзу (буржуазія плюс плантатори) пояснює, чому лідери американсь-4)1 Революції були дуже близькими до лідерів англійської рево-^ЦІЇ і більш стриманими, ніж вожді буржуазної революції у Франції. . Табір контрреволюції був представлений панівними класами Анг-1 так званими лоялістами—тими елементами колоністів, які були зв'я-
своїми інтересами і добробутом з Англією, виступали прихильни-ританського панування, підтримували англійського короля та його '. Це були передусім великі плантатори на півдні, багате купецт-
159!
Частина третя
Історія держави і І Нового часу
\
Розліл І
во, що підгримувало економічні тісні зв'язки з Лондоном та Ост-І компанією, королівські чиновники, духівництво Англіканське»] великі землевласники та представники родовитої аристократи, Щ
У буржуазної революції 1848-1849 років у Німеччині < особливості. Глибокий відбиток на склад і характер р> революції наклали міжнародна обстановка, успіхи проле руху, загострення класової боротьби між буржуазією і класом. Усе це ускладнювало і без того напружену сит волюції в Німеччині рушійними силами були:
1) робітничий клас, що був більш розвинутим, ніж у І буржуазних революціях. Робітники Німеччини вже мали пев боротьби за свої права і визволення. У 1844 році вибухнуло І ткачів у Сілезії, яке показало, незважаючи на стихійність здатність робітничого класу до революційної боротьби, ничий клас Німеччини був ще нечисленний, роз'єднаний, І політичної партії;
2) селянство, що було кровно зацікавлене в знищенні їй кріпацтва і феодального ладу. Селянські повстання про* всій Німеччині, однак у них не було розмаху, властивого І му рухові у Франції, через те що розшарування, яке вже п| у німецькому селі, і політична роздробленість Німеччині зменшували силу цих виступів;
3) буржуазія, яка виступала як керівник революції, алеї язкою, схильною до зради, компромісу, побоювалася пре була зв'язана з юнкерством. Вона очолила революцію не тс нею стояв народ, а тому, що народ штовхав її поперед < ка буржуазія з самого початку була схильна до зради. Вона І змову з юнкерством, старими феодальними силами, вступі з монархією і дворянством проти народу.
Саме ці особливості розстановки сил у трьох західноєв| ких і американській революціях і визначали їх характер.' давали можливість зрозуміти, чому процес становлення б) держави і права в різних країнах проходив різними шляхами^ наковими темпами.
§ 3. Основні етапи революцій
ч_/гже, в ході1 буржуазних революцій; ся союз класових сил, керівна роль у якому належала буржу
і(. ті.11") •'."' < "днати ці сили, надати споїм вузькоклаеовпм Інтересам о/о характеру, буржуазія висунула г?сла, здатні привернути
до боротьбі! народ.
Наприклад, за часів французької буржуазної революції і 789- 1 794 таким закликом, підтриманим учасниками революції, став '«Сво-
бод?- рівність, братерство'». Однак у міру того, як розгорталася ре-волю'Ііч стаїзаіо очевидно, що кожний з її учасників розумів пі слова по-своєму. Буржуазія трактувала їх як свободу від феодальних обмежень і перешкод, формальну рівність перед законом, свободу приватної власності, свободу експлуатації. Народні маси прагнули під цим прапором досягти іншого результату: фактичної рівності і свободи від експлуатації, зрівняльного розподілу землі і т.ін. Тому з розвитком революції, в міру того, як вона підносилася на все вищий щабель, зростали і поглиблювалися суперечності між її учасниками. Все це призводило до того, що на якийсь .момент буржуазія, намагаючись припинити революцію, сама ставала контрреволюційною силою, а народні маси, навпаки, прагнули вести революцію далі, поглиблюва-, ти її, справедливо вважаючи, що вони не здобули ще від революції істотних результатів. Виникав розкол у самому таборі революції.
Так ставала очевидною загальна закономірність усіх буржуазних революцій: неможливість тривалого союзу промислової й торгової буржуазії, яка виступала гегемоном революційного табору, із основною р> шійкою силою революції — народом, бо існували розбіжності в питанні про зміст і способи здійснення соціально-економічних; політичних та інших суспільних перетворень.
До того ж треба зважити на те, що й сама буржуазія не була Цілком однорідною. До її складу входили аристократична верхівка. середі;' ьерсгви у вигляді торгово-промислової буржуазії і, нарешті, Дрібна буржуазія. Кожна з цих груп мала свої власні інтереси, які часте- не збігалися, а. навпаки, суперечили один одному.
Всі мі причини зумовили те, що всередині єдиної спочатку маси учас-
ників революції з її розвитком і розв'язанням поставлених перед нею
3аДдаш. відбувалося розмежування, змінювалося співвідношення класо-
вих сил. Окремі групи буржуазії відходили від резолюції, намагалися
'"Тримлгн її подальший розвиток, припинити поступальний рух уперед,
еРе'ус;іили до контрреволюційного табору, а на зміну їм приходили ті
Шалььі сили, які ще не вичерпали своєї революційної енергії.
. ! '• зс гатювка класових сил, їх співвідношення, яке змінювалося у
"У РО'згорїання буржуазної революції, були покладені в основу ви-
160
161
Частина третя
'
Історія держави ____ Нового час
ділення найважливіших етапів розвитку буржуазних революцій, підхід дає можливість визначити основні закономірності прої
Аналіз головних етапів розвитку буржуазної революції но розпочати з Франції. Тут революція була найбільш рішучі слідовною, тут вона пройшла всі етапи, досягла кульмін піднесення у своєму розвитку.
Вихідним моментом у визначенні етапів розвитку фр; жуазної революції 1789-1794 років є положення про пос розвиток буржуазної революції. Французьку буржуазну спочатку очолювала партія конституціоналістів, після неї ю во перейшло до жирондистів, потім настало панування якобі на з цих партій спиралася на більш передову. Щойно якась просувала революцію до тієї межі, коли вже не могла очі цю партію відтискав більш сміливий союзник, який йшов за волюція рухалася, таким чином, по висхідній лінії.
Отже, французька буржуазна революція пройшла три етапи, розвиток йшов по висхідній, на кожному з етапів реї ним рухом керувала одна з буржуазних партій.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139