У Китаї навіть дозволялося відкупатися від кари на смерть. Практикувалося таврування злочинців. В Індії на лоб убивці розпеченим залізом ставили тавро у вигляді безголового тіла, тому, хто вчинив крадіжку, — у вигляді собаки. Покаранням також було обернення в рабство, конфіскація майна, заслання, виключення з варни. В Китаї засуджених відправляли на важкі роботи в рудники, на будівництво різних споруд. Часто карали не тільки винного, але і його родичів.
Поширеним видом покарання були грошові штрафи. Дуже часто вдавалися до відшкодування збитків. За Законами Хаммурапі у разі крадіжки храмового або палацового майна злодій повинен був повернути вартість краденого в тридцятикратному розмірі, «а коли злодієві нічим віддати, то його слід убити». В Єгипті крадіжка храмового майна каралася штрафом у розмірі сторазової вартості краденого. В Індії кшатрій, вайшія і шудра, які не мали можливості відразу сплатити увесь накладений судом штраф, повинні були його відробити. Брахман мав право виплачувати штраф поступово.
Тривалий час у давньосхідному праві зберігалися пережитки родового ладу. Так, у Законах царя Хаммурапі передбачена можливість самосуду. Злодія, який крав під час пожежі, наказувалося кинути'-
Держава І право Стародавнього Сходу
\
Розділ І
V вогонь. Зберігався принцип колективної відповідальності общини. Якщо на її території траплявся грабіж і грабіжника не було встановлено, то відповідальність покладалася на общину в цілому, яка повинна була відшкодувати пограбованому все, що в нього пропало. Багато статей Законів Хаммурапі засновано на принципі таліону — «око за око, зуб за зуб»: якщо авілум ушкодить око авілуму — слід ушкодити його око, якщо він зламає кістку авілуму — слід зламати його кістку, якщо він виб'є зуб «рівному собі» — слід вибити його зуб. Зберігалося ще й об'єктивне ставлення. Так, якщо будівник збудує чоловікові дім і зробить свою роботу погано, так, що збудований ним дім завалиться і заподіє смерть хазяїну будинку, — цього будівника, наказує Хаммурапі, слід убити. «Якщо він заподіє смерть синові хазяїна будинку, — слід убити сина будівника».
І водночас у всіх правових збірниках виразно помітний класовий характер покарання. В Індії покарання залежало від варни. За недо-зволені зносини з брахманкою кшатрій, наприклад, карався штрафом, вайшія — конфіскацією майна, а шудру чекала кара на смерть. У Законах царя Хаммурапі покарання визначалося кастовою належністю сторін. Якщо авілум виколе око авілуму, то вступав у дію принцип таліону. Коли таке ушкодження заподіювалося мушкенуму, винний сплачував штраф. У Китаї значні пільги були надані чиновництву. За невелику провину чиновника понижували в ранзі, за більш серйозну — позбавляли посади, і тільки за такі злочини, як зрада, заколот, ' його чекало суворе покарання.
Судовий процес. У всіх країнах Стародавнього Сходу застосовувався обвинувально-змагальний процес. Починався він за ініціативою потерпілого. Сторони особисто з'являлися на судовий розгляд. Поширеним видом доказів були показання свідків. З цією метою використовувалася клятва. У Вавилоні важливу роль відігравали письмові документи. Був відомий ордалій. Так, у вавилонському та індійському праві неодноразово згадується випробування підозрюваного водою (в річці). В Індії, оцінюючи показання свідків, суддя повинен був стежити за їх голосом, рухами, жестами. Крім цього враховувалась і належність свідків до певної варни.
Згодом з'являються елементи розшукового процесу. В Китаї та Індії держава починає відігравати все активнішу роль у виявленні та затриманні злочинців, використовуючи з цією метою спеціальних агентів, систему кругової поруки тощо. Основним доказом стає визнання обвинуваченого, а для цього застосовуються тортури.
ЗО
31
Розділ II
ДЕРЖАВА І ПРАВО АНТИЧНОГО СВІТУ
§ 1. Утворення античної держави
етичні держави представляють другу гру:
країн Стародавнього світу. До них можна віднести давньогрецьі Спарту і Афіни, а також Стародавній Рим.
Спарта. Першою серед античних держав виникає Спарта. рація племен на'Балканському півострові, що розпочалась у столітті до н.е., супроводжувалася військовими сутичками мі ними. У ХІІ-ХІ століттях до н.е. невеличку область на півострої Пелопонес Лаконіку поступово завойовують дорійські племена. Дві надцять ахейських общин, які вже жили тут, чинили певний час опі] Після жорстокої боротьби переможці і переможені уклали союз, у ривши одну спартанську общину. Таким,чином, Спарта виникла вн; - лідок злиття двох общин (племен): дорійської та ахейської. Отже одн з правлячих династій вела свій родовід від дорійської, а друга — вЦ ахейської общини. І
Маленька Лаконіка була тісною для об'єднаної спартансько| общини. Починаються війни за загарбання сусідньої Мессенії. ВонІ| тривали майже ціле століття і закінчились у VIII столітті до н.е. ремогою Спарти, Землі Мессенії стали спільною власністю пере-?! можців, а її населення було перетворено на державних рабів — ілотіщ;
Завоювання поставило перед Спартою нові завдання. Слід булі передусім створювати нові органи влади, бо стара організація упра: ління у вигляді військової демократії — народні збори воїнів, ра, старійшин, військові вожді — не була вже достатньою для панува» ня над підкореним населенням, кількість якого значно перевищуваї ла число завойовників. Але первіснообщинний лад на цей час ще н був повністю зруйнований у межах спартанської общини. Наслідкої цього став своєрідний сплав сильної, терористичної за своїми меті дами державної влади з елементам родового устрою. У цьому по
Дерзісава і право античного світу
л
Розділ II
єднанні різнорідних складових частин — головна особливість Спар-ти, а саме: збереження значних елементів військової демократії в умовах існування класового суспільства.
Утвердження соціального і політичного устрою Спарти цього періоду було закріплено ретрою (угодою'їдоговором), який пов'язується з іменем легендарного мудреця і законодавця Лікурга. Вважається, що ретра з'явилась у VIII-VII столітті до н.е., а остаточно «Лікургів лад» встановився на кінець VII — початок VI століття до н.е. Ретра намагалася вирішити два важливих завдання — забезпечити єдність спартіатів стримуванням майнової диференціації серед них і створити організацію їх спільного панування над підкореним населенням.
Афіни. Реформи Солона і Клісфена. На відміну від Спарти, де становлення держави відбувалося значною мірою під впливом фактора завоювання, Афіни являють собою «чисту», класичну форму виникнення держави, без будь-якого втручання ззовні.
Афіни були розташовані в центрі грецької області, яка звалася Аттикою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Поширеним видом покарання були грошові штрафи. Дуже часто вдавалися до відшкодування збитків. За Законами Хаммурапі у разі крадіжки храмового або палацового майна злодій повинен був повернути вартість краденого в тридцятикратному розмірі, «а коли злодієві нічим віддати, то його слід убити». В Єгипті крадіжка храмового майна каралася штрафом у розмірі сторазової вартості краденого. В Індії кшатрій, вайшія і шудра, які не мали можливості відразу сплатити увесь накладений судом штраф, повинні були його відробити. Брахман мав право виплачувати штраф поступово.
Тривалий час у давньосхідному праві зберігалися пережитки родового ладу. Так, у Законах царя Хаммурапі передбачена можливість самосуду. Злодія, який крав під час пожежі, наказувалося кинути'-
Держава І право Стародавнього Сходу
\
Розділ І
V вогонь. Зберігався принцип колективної відповідальності общини. Якщо на її території траплявся грабіж і грабіжника не було встановлено, то відповідальність покладалася на общину в цілому, яка повинна була відшкодувати пограбованому все, що в нього пропало. Багато статей Законів Хаммурапі засновано на принципі таліону — «око за око, зуб за зуб»: якщо авілум ушкодить око авілуму — слід ушкодити його око, якщо він зламає кістку авілуму — слід зламати його кістку, якщо він виб'є зуб «рівному собі» — слід вибити його зуб. Зберігалося ще й об'єктивне ставлення. Так, якщо будівник збудує чоловікові дім і зробить свою роботу погано, так, що збудований ним дім завалиться і заподіє смерть хазяїну будинку, — цього будівника, наказує Хаммурапі, слід убити. «Якщо він заподіє смерть синові хазяїна будинку, — слід убити сина будівника».
І водночас у всіх правових збірниках виразно помітний класовий характер покарання. В Індії покарання залежало від варни. За недо-зволені зносини з брахманкою кшатрій, наприклад, карався штрафом, вайшія — конфіскацією майна, а шудру чекала кара на смерть. У Законах царя Хаммурапі покарання визначалося кастовою належністю сторін. Якщо авілум виколе око авілуму, то вступав у дію принцип таліону. Коли таке ушкодження заподіювалося мушкенуму, винний сплачував штраф. У Китаї значні пільги були надані чиновництву. За невелику провину чиновника понижували в ранзі, за більш серйозну — позбавляли посади, і тільки за такі злочини, як зрада, заколот, ' його чекало суворе покарання.
Судовий процес. У всіх країнах Стародавнього Сходу застосовувався обвинувально-змагальний процес. Починався він за ініціативою потерпілого. Сторони особисто з'являлися на судовий розгляд. Поширеним видом доказів були показання свідків. З цією метою використовувалася клятва. У Вавилоні важливу роль відігравали письмові документи. Був відомий ордалій. Так, у вавилонському та індійському праві неодноразово згадується випробування підозрюваного водою (в річці). В Індії, оцінюючи показання свідків, суддя повинен був стежити за їх голосом, рухами, жестами. Крім цього враховувалась і належність свідків до певної варни.
Згодом з'являються елементи розшукового процесу. В Китаї та Індії держава починає відігравати все активнішу роль у виявленні та затриманні злочинців, використовуючи з цією метою спеціальних агентів, систему кругової поруки тощо. Основним доказом стає визнання обвинуваченого, а для цього застосовуються тортури.
ЗО
31
Розділ II
ДЕРЖАВА І ПРАВО АНТИЧНОГО СВІТУ
§ 1. Утворення античної держави
етичні держави представляють другу гру:
країн Стародавнього світу. До них можна віднести давньогрецьі Спарту і Афіни, а також Стародавній Рим.
Спарта. Першою серед античних держав виникає Спарта. рація племен на'Балканському півострові, що розпочалась у столітті до н.е., супроводжувалася військовими сутичками мі ними. У ХІІ-ХІ століттях до н.е. невеличку область на півострої Пелопонес Лаконіку поступово завойовують дорійські племена. Дві надцять ахейських общин, які вже жили тут, чинили певний час опі] Після жорстокої боротьби переможці і переможені уклали союз, у ривши одну спартанську общину. Таким,чином, Спарта виникла вн; - лідок злиття двох общин (племен): дорійської та ахейської. Отже одн з правлячих династій вела свій родовід від дорійської, а друга — вЦ ахейської общини. І
Маленька Лаконіка була тісною для об'єднаної спартансько| общини. Починаються війни за загарбання сусідньої Мессенії. ВонІ| тривали майже ціле століття і закінчились у VIII столітті до н.е. ремогою Спарти, Землі Мессенії стали спільною власністю пере-?! можців, а її населення було перетворено на державних рабів — ілотіщ;
Завоювання поставило перед Спартою нові завдання. Слід булі передусім створювати нові органи влади, бо стара організація упра: ління у вигляді військової демократії — народні збори воїнів, ра, старійшин, військові вожді — не була вже достатньою для панува» ня над підкореним населенням, кількість якого значно перевищуваї ла число завойовників. Але первіснообщинний лад на цей час ще н був повністю зруйнований у межах спартанської общини. Наслідкої цього став своєрідний сплав сильної, терористичної за своїми меті дами державної влади з елементам родового устрою. У цьому по
Дерзісава і право античного світу
л
Розділ II
єднанні різнорідних складових частин — головна особливість Спар-ти, а саме: збереження значних елементів військової демократії в умовах існування класового суспільства.
Утвердження соціального і політичного устрою Спарти цього періоду було закріплено ретрою (угодою'їдоговором), який пов'язується з іменем легендарного мудреця і законодавця Лікурга. Вважається, що ретра з'явилась у VIII-VII столітті до н.е., а остаточно «Лікургів лад» встановився на кінець VII — початок VI століття до н.е. Ретра намагалася вирішити два важливих завдання — забезпечити єдність спартіатів стримуванням майнової диференціації серед них і створити організацію їх спільного панування над підкореним населенням.
Афіни. Реформи Солона і Клісфена. На відміну від Спарти, де становлення держави відбувалося значною мірою під впливом фактора завоювання, Афіни являють собою «чисту», класичну форму виникнення держави, без будь-якого втручання ззовні.
Афіни були розташовані в центрі грецької області, яка звалася Аттикою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139