Найбільші з них — джагі] одержували від падишаха умовні пожалування, які охоплю! райони і навіть області з мільйонами селян. З метою бо] паратизмом джагірдарів переводили з однієї місцевості діри відбирали колишні володіння і давали нові. Акбар (1556-1 вимагав від джагірдарів постійного перебування при дворі^ каючи їх лише на обмежений час у свої володіння.
Значний прошарок середніх та дрібних феодалів ст. індуські князі — заміндари.
Основною масою населення в Індії було феодально-зал< лянство. Зберігалося в цей період рабство.
За часів феодалізму існував поділ усього вільного насі чотири варни: брахманів, кшатріїв, вайшіїв та шудр. Новш рівнянні з рабовласницьким періодом, було остаточне офо] кастового ладу. В середині варн і поряд з ними утворю: нені суспільні групи, об'єднані економічними інтересами та професією, так звані касти — джаті. Правове становище кас? різним, бо вони виникали в умовах вже Існуючої суспільв рівності, в середині системи варн. Через те в Індії склалася;] хія каст.
Суспільний лад .Яиошї відбивав численні моменти, що буї стивими як Китаю, так і Індії.
В ранньофеодальний період реформа Тайка (VII ст.) за; ла в Японії надільну систему землекористування (ханден). Зем оголошена власністю держави, яка давала селянам земельні І Однак дуже скоро формою земельної власності переважно містя, яке руйнує надільну систему.
132
фелда:Іьна дерзісави І прано
\
Розділ II
З XII століття в Японії вже панує помісна система. Феодали набувають сили, і зрештою на північному сході країни утворюється великий феодальний дім Мінамото.
Перемога Мінамото свідчила про появу поряд з імператорською ще однієї системи влади. В 1192 році Мінамото оголосив себе сегуном (верховним воєначальником) і главою уряду бакуфу (військової ставки).
Мінамото почав передавати конфісковані у феодалів землі на праві умовного держання дворянам — самураям, що викликало зміни в аграрномУ ладі Японії. Самурайське землеволодіння виявилося нетривалим. Династійні війни ХІУ-ХУ століть закінчилися посиленням великих феодалів—дайме. Боротьба між дайме привела до розпаду країни. І лише сегунат династії Токутави (1603-1867 рр.) підкорив своїй владі всю країну. Почалася консервація феодального ладу. Японія була закрита для європейців.
Ще у виданому в 604 році «Законі із 17 статей» був чітко закріплений принцип розподілу населення Японії на вищі та нижчі верстви. В ранньофеодальний період соціальна верхівка розподілялася на три групи. У XI столітті їх залишилося тільки дві: столична аристократія і місцева феодальна знать. Пізніше оформився військово-феодальний дворянський стан — самураї, бусі. Самураї були пов'язані між собою системою васалітету, їх привілеї були закріплені Князівським кодексом 1615 року і Дворянським кодексом 1636 року.
Найчисленнішим станом феодальної Японії було селянство. Основною формою його експлуатації був оброк рисом у межах 40-60 відсотків урожаю. Селянство разом з ремісниками і купецтвом входило до стану бонге (простий народ). До IX століття у Японії існувало рабство.
Створений шляхом завоювань Арабський халіфат був досить строкатим за своїм етнічним і соціальним складом. Специфіка арабського феодалізму полягала в багатоукладності, в значному розвитку Державної власності на землю. Великий вплив на суспільний лад мала Релігійно-правова догматика ісламу. Тому на перший план виходили ВІДмінності між мусульманами і немусульманами. Панівний клас феодалів не мав чіткої ієрархічної структури. Основна частина здобичі ^ходила верхівці «правовірних» — халіфам, намісникам, воєна-
никам, чиновникам. Вони швидко збагачувалися, придбавали аЦи, сади, велику кількістю слуг і рабів. Передумовою їх еконо-ного панування було панування адміністративно-політичне. До складу панівного класу входила і верхівка підкорених на-
133
Частина друга
Історія держави і правїГ ____Середніх віків
Селяни в Халіфаті були основним станом, який сплачував) ки, спадковими орендарями державних земель. Особливо І селянам-немусульманам, які сплачували податки і виконували] манітні повинності.
Важливу роль у Халіфаті відігравала купецька верхівка, були тут центрами торгівлі, ремесла, культури. Але, на вц Європи, міста не мали самоврядування.
Найнижчою верствою були раби. Ця група населення І вадася головним чином за рахунок полонених і невільї купували за кордоном.
Серед учених немає одностайної думки щодо сутності І ного ладу середньовічних африканських держав. Проте би них вважає, що це був феодалізм, який розвивався в умовах І нообщинного ладу. Гана і Малі напевне мали багатоуклг де були елементи родоплемінного, феодального і рабовлас укладів. В імперії Сонгай, державах Хауса і Канем-Борну відносини поступово починають переважати, хоч і поєдн) гатьма родоплемінними пережитками, часто приховуючись за| зовнішньою формою. Цим пояснюється виняткова стабп дової общини, збереження родинних зв'язків у територіальи наннях, наявність різноманітних укладів, етнічної строка лення тощо.
§ 3. Державний лад
\_ліецифічні риси соціально-економічного ] ку країн Азії та Африки пояснюють, чому тут не створилися де форми, які були властивими феодальній Європі. Тут не було с| ральної монархії, не знали ці країни і станово-представї нархії. Поширеною формою середньовічної держави країн АзШ рики стала спадкова монархія з необмеженою владою прав* зом з тим державні форми азіатських і африканських країн гір ідентичними. Різним був рівень централізації цих держав, І— користання військово-деспотичних методів в управлінні тощОі|
Трансформація форм феодальної держави в Індії та ЯпоІ ною мірою залежала від зовнішньополітичних факторів —: манського завоювання Індії у XIII столітті і узурпації влади; тора Японії сегуном в XII столітті. Феодальна Індія і фео;з нія ніколи не досягали такого ступеня всесилля бюрокра
"феодальна оерзісава і право Ч та Африки \
Розділ II
«ЯГУ як це було в Китаї. Досить своєрідною була і теократична мо-
яЛ«*Р '' • »
яархія Арабського халіфату.
у державному апараті всіх східних суспільств можна знайти ба--ято спільних рис: його громіздкість, дублювання функцій і т.д.
Могутній державний апарат був сформований у феодальному Китаї- Китайська феодальна держава знала періоди централізації і роздробленості, але завжди в Китаї зберігалася спадковість у структурі державного апарату. Характерною для імператорського Китаю була наявність бюрократичне організованої державної машини з сильною центральною владою. І монголи, і маньчжурські завойовники, коли встановлювали своє панування в Китаї, зберігали старий державний апарат з певними незначними змінами в його структурі.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Значний прошарок середніх та дрібних феодалів ст. індуські князі — заміндари.
Основною масою населення в Індії було феодально-зал< лянство. Зберігалося в цей період рабство.
За часів феодалізму існував поділ усього вільного насі чотири варни: брахманів, кшатріїв, вайшіїв та шудр. Новш рівнянні з рабовласницьким періодом, було остаточне офо] кастового ладу. В середині варн і поряд з ними утворю: нені суспільні групи, об'єднані економічними інтересами та професією, так звані касти — джаті. Правове становище кас? різним, бо вони виникали в умовах вже Існуючої суспільв рівності, в середині системи варн. Через те в Індії склалася;] хія каст.
Суспільний лад .Яиошї відбивав численні моменти, що буї стивими як Китаю, так і Індії.
В ранньофеодальний період реформа Тайка (VII ст.) за; ла в Японії надільну систему землекористування (ханден). Зем оголошена власністю держави, яка давала селянам земельні І Однак дуже скоро формою земельної власності переважно містя, яке руйнує надільну систему.
132
фелда:Іьна дерзісави І прано
\
Розділ II
З XII століття в Японії вже панує помісна система. Феодали набувають сили, і зрештою на північному сході країни утворюється великий феодальний дім Мінамото.
Перемога Мінамото свідчила про появу поряд з імператорською ще однієї системи влади. В 1192 році Мінамото оголосив себе сегуном (верховним воєначальником) і главою уряду бакуфу (військової ставки).
Мінамото почав передавати конфісковані у феодалів землі на праві умовного держання дворянам — самураям, що викликало зміни в аграрномУ ладі Японії. Самурайське землеволодіння виявилося нетривалим. Династійні війни ХІУ-ХУ століть закінчилися посиленням великих феодалів—дайме. Боротьба між дайме привела до розпаду країни. І лише сегунат династії Токутави (1603-1867 рр.) підкорив своїй владі всю країну. Почалася консервація феодального ладу. Японія була закрита для європейців.
Ще у виданому в 604 році «Законі із 17 статей» був чітко закріплений принцип розподілу населення Японії на вищі та нижчі верстви. В ранньофеодальний період соціальна верхівка розподілялася на три групи. У XI столітті їх залишилося тільки дві: столична аристократія і місцева феодальна знать. Пізніше оформився військово-феодальний дворянський стан — самураї, бусі. Самураї були пов'язані між собою системою васалітету, їх привілеї були закріплені Князівським кодексом 1615 року і Дворянським кодексом 1636 року.
Найчисленнішим станом феодальної Японії було селянство. Основною формою його експлуатації був оброк рисом у межах 40-60 відсотків урожаю. Селянство разом з ремісниками і купецтвом входило до стану бонге (простий народ). До IX століття у Японії існувало рабство.
Створений шляхом завоювань Арабський халіфат був досить строкатим за своїм етнічним і соціальним складом. Специфіка арабського феодалізму полягала в багатоукладності, в значному розвитку Державної власності на землю. Великий вплив на суспільний лад мала Релігійно-правова догматика ісламу. Тому на перший план виходили ВІДмінності між мусульманами і немусульманами. Панівний клас феодалів не мав чіткої ієрархічної структури. Основна частина здобичі ^ходила верхівці «правовірних» — халіфам, намісникам, воєна-
никам, чиновникам. Вони швидко збагачувалися, придбавали аЦи, сади, велику кількістю слуг і рабів. Передумовою їх еконо-ного панування було панування адміністративно-політичне. До складу панівного класу входила і верхівка підкорених на-
133
Частина друга
Історія держави і правїГ ____Середніх віків
Селяни в Халіфаті були основним станом, який сплачував) ки, спадковими орендарями державних земель. Особливо І селянам-немусульманам, які сплачували податки і виконували] манітні повинності.
Важливу роль у Халіфаті відігравала купецька верхівка, були тут центрами торгівлі, ремесла, культури. Але, на вц Європи, міста не мали самоврядування.
Найнижчою верствою були раби. Ця група населення І вадася головним чином за рахунок полонених і невільї купували за кордоном.
Серед учених немає одностайної думки щодо сутності І ного ладу середньовічних африканських держав. Проте би них вважає, що це був феодалізм, який розвивався в умовах І нообщинного ладу. Гана і Малі напевне мали багатоуклг де були елементи родоплемінного, феодального і рабовлас укладів. В імперії Сонгай, державах Хауса і Канем-Борну відносини поступово починають переважати, хоч і поєдн) гатьма родоплемінними пережитками, часто приховуючись за| зовнішньою формою. Цим пояснюється виняткова стабп дової общини, збереження родинних зв'язків у територіальи наннях, наявність різноманітних укладів, етнічної строка лення тощо.
§ 3. Державний лад
\_ліецифічні риси соціально-економічного ] ку країн Азії та Африки пояснюють, чому тут не створилися де форми, які були властивими феодальній Європі. Тут не було с| ральної монархії, не знали ці країни і станово-представї нархії. Поширеною формою середньовічної держави країн АзШ рики стала спадкова монархія з необмеженою владою прав* зом з тим державні форми азіатських і африканських країн гір ідентичними. Різним був рівень централізації цих держав, І— користання військово-деспотичних методів в управлінні тощОі|
Трансформація форм феодальної держави в Індії та ЯпоІ ною мірою залежала від зовнішньополітичних факторів —: манського завоювання Індії у XIII столітті і узурпації влади; тора Японії сегуном в XII столітті. Феодальна Індія і фео;з нія ніколи не досягали такого ступеня всесилля бюрокра
"феодальна оерзісава і право Ч та Африки \
Розділ II
«ЯГУ як це було в Китаї. Досить своєрідною була і теократична мо-
яЛ«*Р '' • »
яархія Арабського халіфату.
у державному апараті всіх східних суспільств можна знайти ба--ято спільних рис: його громіздкість, дублювання функцій і т.д.
Могутній державний апарат був сформований у феодальному Китаї- Китайська феодальна держава знала періоди централізації і роздробленості, але завжди в Китаї зберігалася спадковість у структурі державного апарату. Характерною для імператорського Китаю була наявність бюрократичне організованої державної машини з сильною центральною владою. І монголи, і маньчжурські завойовники, коли встановлювали своє панування в Китаї, зберігали старий державний апарат з певними незначними змінами в його структурі.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139