Розвиток державно-монополістичного капіталізму, науково-технічна революція, державне втручання в ринкові відносини — все це викликає зміни в праві зобов'язань. Ускладнюються договірні відносини, з'являються нові види договорів: договір лізингу, де поєднується оренда і продаж товарів, договір про передачу ноу-хау тощо. Розвиваються і поширюються бартерні угоди.
У XX столітті в законодавстві і судовій практиці капіталістичних країн відбувається помітний відступ від класичних принципів договору: свободи договору, рівності сторін у договорі, його юридичної непорушності.
395
Частина четверта
Історія дсрлсавч і права Новітнього часу
Державно-адміністративне втручання у сферу договірних відносин порушує свободу договору. Окремі міністерства або відомства отримують право нормувати ціни і визначати ряд інших умов договорів, регламентувати загальний обсяг угод, які здійснюються окремими компаніями. Особливо інтенсивним було втручання у свободу договору в процесі проведення «Нового курсу» в США, а також під час Другої світової війни, коли уряд визначав порядок укладення договорів, черговість їх виконання і т.ін.
Нерівність сторін у договорі обумовлювалася не тільки їх різною економічною силою, але й юридичними договірними формами, які часто діставали санкцію уряду. Великі компанії отримували від уряду дозвіл на самостійне складання формуляру або договору приєднання, який не міг бути змінений контрагентом. У таких договорах зникає юридична рівність сторін. Вони ставили укладача формуляру в привілейоване становище, дозволяли йому включати в договір вигідні тільки для нього умови.
Контрагенту залишалося «приєднатися», тобто прийняти договір без обговорення. Тому у Франції такі договори отримали назву «договорів приєднання», а в Німеччині «продиктованих» договорів.
Типові договори-формуляри використовувались не тільки у сфері промисловості та фінансів. Добре відомі вони і в масовій торгівлі в таких її формах, як продаж товарів у кредит, продаж по пошті. Незадоволення споживачів диктатом торгових фірм мало своїм наслідком прийняття в таких країнах, як Англія, Франція, США, спеціального законодавства, що захищало споживача.
У XX столітті змінився погляд і на принцип непорушності договору. Вже під час Першої світової війни стала очевидною неможливість виконання деяких договорів, і передусім договорів поставки. І в повоєнні роки судам досить часто доводилося звільняти боржників від виконання договорів у тих випадках, коли в умовах надзвичайних обставин боржники зустрічалися з непередбаченими господарськими ускладненнями у вигляді інфляції, відсутності робочої сили і т.ін.
У Франції Державна рада і судові органи, щоб звільнити боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання, почали використовувати доктрину «про непередбачені обставини». Судді визнавали правомірність розірвання або зміни договору, якщо обставини на час виконання договору радикально змінилися порівняно з тими, якими вони були на момент його укладення. У англосаксонському праві був створений прецедент: при зміні економічних умов,
396
Основні Т.МІІІЧ у праві _ бурмп'ачних країн __ __ \ ______ _
\
Розділ III
настільки несподіваній, що ніхто не міг би її передбачити, суддям дозволялося відступати від принципу «незмінності» договору.
Сімейне право. Воно теж зазнало серйозних змін. Загальною закономірністю в розвитку сімейних відносин було поліпшення правового становища жінки в родині, суспільстві, на виробництві. Окремі новації були пов'язані з необхідністю поліпшення становища позашлюбних дітей, проблемою розлучень та ін.
У законодавстві Франції багато уваги приділялося сімейному праву. У 1907 році французьке законодавство дозволило жінщ'-робітниці вільно, незалежно від чоловіка, розпоряджатися заробітком. У 1938 році закон визнав за одруженою жінкою право обирати місце проживання. Нарешті, законом 1965 року жінці було надане право займатися професійною діяльністю незалежно від бажання чоловіка.
В Англії після Першої світової війни були розширені майнові права заміжньої жінки. Була надана можливість узаконення наступним шлюбом позашлюбних дітей. Ще в 1923 році визнано право жінки на розлучення у випадку зради чоловіка. Закон 1965 року систематизував підстави розірвання шлюбу: подружня невірність, невиг ліковна хвороба, жорстоке поводження та ін. У разі подружньої невірності коханець жінки міг бути притягнений до відповідальності як співвідповідач і зобов'язаний сплатити «збитки». У 1964-1969 роках сімейне право було істотно оновлене.
У Сполучених Штатах, де сімейні правовідносини регулюються законодавством штатів, становище жінки було неоднакове. Фактична перевага залишалася за чоловіком, і в більшості штатів від чоловіка залежав вибір місця проживання, розпорядження майном тощо. Однак акти конгресу 1963 і 1964 років значно розширили права заміжньої жінки. Закон 1970 року про шлюб і розлучення підштовхнув штати до уніфікації сімейного права.
В Японії Конституція 1946 року проголосила формальну рівність чоловіка і жінки. На цій підставі Закон 1947 року скасував деякі старі положення сімейного права, заборонив шлюби за згодою родин без згоди нареченого і нареченої, обмежив батьківську владу в родині, зрівняв права дітей на спадщину і т.ін.
Особлива увага в сімейному праві приділялася майновим стосункам подружжя. Зараз зустрічаються два основних види правового режиму сімейного майна: договірний з укладенням до реєстрації шлюбу шлюбного контракту і легальний, тобто відповідно до припису закону.
397
Частина четверта
/Історія держаки і права ___________Новітнього часу
§ 3. Трудове і соціальне законодавство
1 рудове право як окрема самостійна галузь оформлюється під прямим впливом організованого робітничого руху лише в XX столітті.
Боротьба робітничого класу за легальне існування професійних спілок завершилася перемогою відразу після Першої світової війни. Так, Веймарська конституція 1919 року в Німеччині проголошувала право робітників і службовців об'єднуватися «з метою збереження і поліпшення умов праці і господарства». У Франції того ж року було визнане право профспілок укладати колективні договори. У 1936 році уряд Народного фронту зробив колективні договори профспілок складовою частиною урядової політики. Право робітничого класу на утворення професійних спілок, на укладення колективних договорів отримало закріплення в Конституції Франції 1946 року.
Тривалу боротьбу за визнання прав професійних спілок вів робітничий клас Сполучених Штатів. І тільки закон Вагнера 1935 року легалізував профспілки. Після Другої світової війни конституції Японії та Італії також закріпили право на утворення профспілок.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
У XX столітті в законодавстві і судовій практиці капіталістичних країн відбувається помітний відступ від класичних принципів договору: свободи договору, рівності сторін у договорі, його юридичної непорушності.
395
Частина четверта
Історія дсрлсавч і права Новітнього часу
Державно-адміністративне втручання у сферу договірних відносин порушує свободу договору. Окремі міністерства або відомства отримують право нормувати ціни і визначати ряд інших умов договорів, регламентувати загальний обсяг угод, які здійснюються окремими компаніями. Особливо інтенсивним було втручання у свободу договору в процесі проведення «Нового курсу» в США, а також під час Другої світової війни, коли уряд визначав порядок укладення договорів, черговість їх виконання і т.ін.
Нерівність сторін у договорі обумовлювалася не тільки їх різною економічною силою, але й юридичними договірними формами, які часто діставали санкцію уряду. Великі компанії отримували від уряду дозвіл на самостійне складання формуляру або договору приєднання, який не міг бути змінений контрагентом. У таких договорах зникає юридична рівність сторін. Вони ставили укладача формуляру в привілейоване становище, дозволяли йому включати в договір вигідні тільки для нього умови.
Контрагенту залишалося «приєднатися», тобто прийняти договір без обговорення. Тому у Франції такі договори отримали назву «договорів приєднання», а в Німеччині «продиктованих» договорів.
Типові договори-формуляри використовувались не тільки у сфері промисловості та фінансів. Добре відомі вони і в масовій торгівлі в таких її формах, як продаж товарів у кредит, продаж по пошті. Незадоволення споживачів диктатом торгових фірм мало своїм наслідком прийняття в таких країнах, як Англія, Франція, США, спеціального законодавства, що захищало споживача.
У XX столітті змінився погляд і на принцип непорушності договору. Вже під час Першої світової війни стала очевидною неможливість виконання деяких договорів, і передусім договорів поставки. І в повоєнні роки судам досить часто доводилося звільняти боржників від виконання договорів у тих випадках, коли в умовах надзвичайних обставин боржники зустрічалися з непередбаченими господарськими ускладненнями у вигляді інфляції, відсутності робочої сили і т.ін.
У Франції Державна рада і судові органи, щоб звільнити боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання, почали використовувати доктрину «про непередбачені обставини». Судді визнавали правомірність розірвання або зміни договору, якщо обставини на час виконання договору радикально змінилися порівняно з тими, якими вони були на момент його укладення. У англосаксонському праві був створений прецедент: при зміні економічних умов,
396
Основні Т.МІІІЧ у праві _ бурмп'ачних країн __ __ \ ______ _
\
Розділ III
настільки несподіваній, що ніхто не міг би її передбачити, суддям дозволялося відступати від принципу «незмінності» договору.
Сімейне право. Воно теж зазнало серйозних змін. Загальною закономірністю в розвитку сімейних відносин було поліпшення правового становища жінки в родині, суспільстві, на виробництві. Окремі новації були пов'язані з необхідністю поліпшення становища позашлюбних дітей, проблемою розлучень та ін.
У законодавстві Франції багато уваги приділялося сімейному праву. У 1907 році французьке законодавство дозволило жінщ'-робітниці вільно, незалежно від чоловіка, розпоряджатися заробітком. У 1938 році закон визнав за одруженою жінкою право обирати місце проживання. Нарешті, законом 1965 року жінці було надане право займатися професійною діяльністю незалежно від бажання чоловіка.
В Англії після Першої світової війни були розширені майнові права заміжньої жінки. Була надана можливість узаконення наступним шлюбом позашлюбних дітей. Ще в 1923 році визнано право жінки на розлучення у випадку зради чоловіка. Закон 1965 року систематизував підстави розірвання шлюбу: подружня невірність, невиг ліковна хвороба, жорстоке поводження та ін. У разі подружньої невірності коханець жінки міг бути притягнений до відповідальності як співвідповідач і зобов'язаний сплатити «збитки». У 1964-1969 роках сімейне право було істотно оновлене.
У Сполучених Штатах, де сімейні правовідносини регулюються законодавством штатів, становище жінки було неоднакове. Фактична перевага залишалася за чоловіком, і в більшості штатів від чоловіка залежав вибір місця проживання, розпорядження майном тощо. Однак акти конгресу 1963 і 1964 років значно розширили права заміжньої жінки. Закон 1970 року про шлюб і розлучення підштовхнув штати до уніфікації сімейного права.
В Японії Конституція 1946 року проголосила формальну рівність чоловіка і жінки. На цій підставі Закон 1947 року скасував деякі старі положення сімейного права, заборонив шлюби за згодою родин без згоди нареченого і нареченої, обмежив батьківську владу в родині, зрівняв права дітей на спадщину і т.ін.
Особлива увага в сімейному праві приділялася майновим стосункам подружжя. Зараз зустрічаються два основних види правового режиму сімейного майна: договірний з укладенням до реєстрації шлюбу шлюбного контракту і легальний, тобто відповідно до припису закону.
397
Частина четверта
/Історія держаки і права ___________Новітнього часу
§ 3. Трудове і соціальне законодавство
1 рудове право як окрема самостійна галузь оформлюється під прямим впливом організованого робітничого руху лише в XX столітті.
Боротьба робітничого класу за легальне існування професійних спілок завершилася перемогою відразу після Першої світової війни. Так, Веймарська конституція 1919 року в Німеччині проголошувала право робітників і службовців об'єднуватися «з метою збереження і поліпшення умов праці і господарства». У Франції того ж року було визнане право профспілок укладати колективні договори. У 1936 році уряд Народного фронту зробив колективні договори профспілок складовою частиною урядової політики. Право робітничого класу на утворення професійних спілок, на укладення колективних договорів отримало закріплення в Конституції Франції 1946 року.
Тривалу боротьбу за визнання прав професійних спілок вів робітничий клас Сполучених Штатів. І тільки закон Вагнера 1935 року легалізував профспілки. Після Другої світової війни конституції Японії та Італії також закріпили право на утворення профспілок.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139