Місцева поліція охоплює поліцейські формування окремих міст і графств. Кожна міська або сільська громада має право утримувати місцеву поліцію, на чолі якої стоїть шеф-інспектор поліції. У більшості сільських населених пунктів є констебль, який обирається на два-чо-тири роки. Працюють констеблі під керівництвом обраного шерифа.
Особливе місце в системі поліцейських установ займає приватна поліція, яка складається з загонів зовнішньої служби і численних розшукних агентств.
Судова система в США була досить своєрідною. Практично існувало дві судові системи: федеральні суди і суди штатів. Звичайно судові справи вирішуються в судах окремих штатів відповідно до законів цих штатів. Якщо одна із сторін вважає, що суд порушив її конституційні права, вона може подати через вищі судові інстанції штатів апеляцію до Верховного суду США.
Верховний суд Сполучених Штатів призначається президентом «за порадою і за згодою сенату» в кількості дев'яти довічних членів.
Верховний суд як вищий орган судової системи здійснює ряд важливих функцій: виступає як суд першої інстанції, здійснює су-
Розвитон буржуазної дерзісавч в XX столітті
л
Розділ І
довий нагляд, проводить перевірки конституційності законодавчих актів та ін.
Відповідно до американської правової доктрини Верховний суд США має право тлумачити конституцію і оголошувати закони неконституційними тільки в процесі розгляду судових справ, коли він виступає як суд першої або апеляційної інстанції.
Загострення соціальних протиріч після Першої світової війни обумовило зміни в політичному режимі, викликало наступ сил реакції на демократичні права і свободи американських громадян.
Для боротьби з робітничим рухом використовувалися закони 1917-1918 років про шпигунство, про заколот. У штатах приймаються закони про злочинну анархію, про злочинний синдикалізм, що суворо карали за пропаганду революційних ідей.
Нова антидемократична хвиля підіймається після закінчення Другої світової війни, коли розпочинається наступ на професійні спілки.
У 1947 році був прийнятий Закон Тафта-Хартлі, який фактично скасував основні положення закону Вагнера. Новий закон поставив у жорсткі рамки діяльність профспілок. Він забороняв страйки солідарності, страйки, що порушували умови контракту, не дозволяв державним службовцям брати участь у страйках тощо.
У 1959 році Закон Лендрама-Гріффіна поставив профспілки під іще суворіший контроль з боку державних органів. Відтепер профспілки були зобов'язані подавати до Міністерства праці свою фінансову звітність, копії своїх постанов, списки службових осіб тощо.
Ще одним напрямом післявоєнної антидемократичної політики стало переслідування комуністичної партії США. Для цього використовувався, наприклад, Акт про реєстрацію іноземців 1940 року (Закон Сміта), який вводив поняття організації, що знаходилася під контролем іноземної держави. Була створена постійна комісія палати представників конгресу з розслідування антиамериканської діяльності, видається серія антикомуністичних законів.
У 1950 році був прийнятий Закон про внутрішню безпеку (Закон Маккарена-Вуда), відповідно до якого утворювалося Управління з контролю за підривною діяльністю. Управління розподіляло «підривні» організації на організації комуністичної дії і організації комуністичного фронту і вимагало їх реєстрації у міністерстві юстиції, яке визначало їх долю. Прийнятий невдовзі у 1954 році Закон Хемфрі-Батлера про контроль над комуністичною діяльністю проголосив компартію США поза законом. На цій основі розгорнулася
322
323
Частина четверта
У Історія держави і права / __ __ Новітнього часу___
«перевірка лояльності», під час якої зазнавали переслідування не тільки комуністи, але і демократично мислячі інтелігенти. Пізніше ця кампанія була припинена.
Глава II ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
§ 1. Соціально-політична структура
Р. , озвиток державно-монополістичного капіталізму. Великобританія належить до держав, які були переможцями в першій світовій війні. Однак після війни її фінансово-економічні позиції похитнулися. Втрата промислової монополії, занепад старих галузей промисловості, зріст політичної активності робітничого класу — все це примушувало правлячі кола шукати нових шляхів економічного розвитку. Труднощі посилилися внаслідок світової економічної кризи 1929-1933 років і ще більше загострилися після Другої світової війни.
Вихід було знайдено в поширенні державного втручання в економіку і сферу соціальних відносин з метою їх стабілізації. Свій вияв це знайшло як у проведеній лейбористами в повоєнні роки націоналізації вугільної промисловості, сталеливарної промисловості, транспорту, зв'язку і т.д., так і у створенні у націоналізованих галузях публічних корпорацій, що були підпорядковані загальному керівництву з боку відповідних міністерств. Поширення набули державно-монополістичні змішані органи, до керівництва яких входили і державні посадові особи, і представники крупних компаній. Відбувається втручання держави і в сферу соціальних відносин.
Ситуація змінилася на початку 80-х років, коли уряд консерваторів обрав політику обмеження втручання держави в економіку, політику, спрямовану на підтримку вільного ринкового господарства і особистої ініціативи. Така політика отримала назву «народного капіталізму».
Еволюція партійної системи. У XX столітті у Великобританії зберігалася двопартійна система. Дві провідні партії — консерваторів і лібералів — навперемінно приходили до влади. Однак розвиток державно-монополістичного капіталізму, поляризація соціальних сил внесли певні зміни в партійно-політичну систему Великобританії.
Розвиток буржуазної держачи V ________в XX сіпо.гіїнті __ \
Розділ І
Консервативна партія (колишні торі) є партією великої монополістичної буржуазії і земельної аристократії. Вона відкрито виступала за підтримку реакційних режимів в Європі та Азії, за наступ на елементарні права робітничого класу, за придушення національно-визвольного руху, за збереження феодальних пережитків у державному ладі і праві Великобританії, її лідери сприяли встановленню фашистського режиму в Італії і Німеччині. У XX столітті консервативна партія зберегла свою силу і авторитет.
Лібершіьна партія (колишні вігі) — це партія торговельно-промислової буржуазії. Ліберальну партію підтримували дрібна буржуазія і якась частина робітничого класу. У XX столітті програма партії, де основною тезою була «свобода торгівлі», застаріла. Розпочинається її розклад. Певна частина рядових членів залишає ліберальну партію. У 1930 році все це завершується розколом ліберальної партії.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139