її основні елементи у вигляді народних зборів чоловіків-воїнів, ради родових старійшин і верховного воєначальника можна знайти в усіх країнах Стародавнього Сходу на певному рівні їх розвитку. Верховна влада тут також належала народним зборам, основою колективу були кровні зв'язки. Військові вожді (раджан в Індії, лугаль в Месопотамії і т.д.) обиралися народними зборами.
Організація управління у вигляді військової демократії формується в умовах, коли з'являються приватна власність і зародки експлуатації. А це веде до розхитування підвалин родового ладу. Отже тут уже помітні не тільки риси родової організації, але й початок її руйнування, перші зародки державної влади.
Виникнення в Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї та Месопотамії публічної влади, відокремленої від народу, і відбувалося на основі розвитку тих зародків державної організації, які містила в собі військова демократія.
Дерлсава і право Стародавнього Сходу
Розділ І
Піднесення військового вождя в процесі становлення державності було характерною рисою для країн Стародавнього Сходу. Поряд з військовими обов'язками такий вождь привласнює і господарські функції. Так лугаль у Стародавній Месопотамії очолює роботу по будівництву храмів, міст, іригаційних споруд і т.д. Одержує лугаль і економічну базу у вигляді великого власного господарства. Виділялися своїм багатством і раджани Стародавньої Індії, які отримали право «карати тих, хто заслуговує кари, і підтримувати тих, хто заслуговує підтримки». Посада такого вождя стає спадковою.
Навколо нього утворюється новий, тепер уже державний апарат управління, тоді як народні збори і рада родових старійшин відходять на другий план. У Єгипті, Індії, Месопотамії до такого державного апарату управління входили, з одного боку, найближчі родичі правителя, з другого — особисті його слуги.
Поступово оформлявся і другий елемент державності — розподіл населення за територіальною ознакою. У цих країнах з'являється поняття територіальних одиниць, усередині яких живуть люди, які не зв'язані родинними стосунками.
Таким був шлях виникнення держави в країнах Стародавнього Сходу.
Ще на зламі ІУ-ІП тисячоліть до н.е. склалася давньоєгипетська державність, яка існувала до І століття до н.е. На початку III тисячоліття до н.е. виникають міста-держави в Месопотамії: Еріду, Ур, Лагаш та інші. Перша успішна спроба об'єднати країну була зроблена Сарго-ном — правителем Аккада (XXIV ст. до н.е.). Потім підноситься місто Ур, а в XVIII столітті до н.е. виникає одна з найвеличніших держав давнини — Вавилонське царство. УII тисячолітті до н.е. з'являється держава в Китаї. В епоху Чжоу (ХІ-ІІІ ст. до н.е.) давньокитайська держава розпадається на декілька ворогуючих між собою самостійних царств. Роздробленість була ліквідована в III столітті до н.е., коли утворилася могутня централізована імперія Цінь. В Індії в ІІІ-ІІ тисячоліттях до н.е. в долині Інду виникає і розвивається культура Хараппи — самобутня цивілізація, яка вже знала державну владу. Однак у середині II тисячоліття до н.е. ця культура зникає, і в ХІН-ХИ століттях до н.е. починається новий етап в історії Індії, який був пов'язаний з проникненням на її територію племен аріїв. Процеси класового розшарування, що відбувалися в цей час у аріїв, обумовили виникнення в середині І тисячоліття до н.е. ряду невеликих держав у долині Гангу. З утворенням 332 року до н.е. імперії Мауріїв було досягнуте політич-
Частина перша
Історія держави і права Стародавнього світу
не об'єднання країни. У IX столітті до н.е. в Закавказзі на Вірменському нагір'ї в районі озера Ван виникає держава Урарту.
§ 2. Основні риси суспільного ладу
Л/кономічний розвиток. Єгипет, Вавилон, Індія та Китай були економічно розвинутими країнами. Основним заняттям населення досить рано стає землеробство. Скотарство, хоч і відігравало певну роль в економіці, відходить на другий план. Широко розвинені були в цих країнах садівництво та городництво.
Успіхи, що були досягнуті в землеробстві, обумовлювались удосконаленням знарядь праці. Примітивна дерев'яна соха поступалася місцем спочатку бронзовим, а потім залізним знаряддям праці. Наприклад, у Єгипті бронза почала використовуватися ще на початку II тисячоліття до н.е., а в ХУ-ХІ століттях до н.е. стала відомою технологія виготовлення заліза. В Індії та Китаї в середині І тисячоліття до н.е. в джерелах все частіше згадуються вироби із заліза, залізні знаряддя праці.
Конче потрібною умовою землеробства в країнах Стародавнього Сходу була постійна напружена боротьба населення з водною стихією, турбота як про штучне зрошування ланів, так і про запобігання руйнівним наслідкам повеней. Звідси величезний обсяг іригаційних робіт, що їх вели в цих країнах. Тут споруджуються греблі, величезні водоймища, зрошувальні канали, риються колодязі, осушуються болота і т.д. Велика кількість людей була зайнята ремонтом і підтримуванням у належному стані складної і розгалуженої іригаційної системи. Все це вимагало колективних зусиль, сприяло збереженню общинної організації.
Високого рівня у своєму розвитку досягло в давньосхідних краї- 1 нах ремісництво: плавка і обробка металу, прядіння, ткацтво, керамічне виробництво тощо.
Соціальна диференціація. Процес економічного розвитку супроводжувався зростанням соціальних суперечностей, що знаходило свій вияв як у поглибленні розколу суспільства на вільних та рабів, так і в усе більшому відособленні різних соціальних груп серед вільного населення.
Соціальна верхівка, що вийшла з маси рядових общинників, перетворюється на панівний клас. Зосередивши у своїх руках значну кількість рабів, ставши власниками землі, худоби та іншого майна,
Держави і право Стародавнього Сходу
л
Розділ І
захопивши найважливіші посади в державному апараті, що формувався, рабовласницька знать стає економічно і політичне панівною силою. Правляча верхівка була представлена правителем, спадковою аристократією, воєначальниками. Дуже впливовою групою стає жрецтво, яке мало величезні багатства і було монополістом знань. Згодом розвивається нова, майнова знать, подібна до торговців-лихварів Стародавнього Вавилона, так званих тамкарів.
На протилежному полюсі суспільства знаходилась уся маса рабів. Джерела рабства були різноманітними. Найрозповсюдженішим стає військовий полон. У Месопотамії"були навіть особливі табори полонених, звідки їх брали на різні роботи. Однак рабами ставали не тільки військовополонені чужоземці, але й співвітчизники, переможені в міжусобних, внутрішніх війнах. Існували в країнах Стародавнього Сходу і такі джерела, як боргове рабство, продаж батьками в рабство своїх дітей, віддання в рабство злочинців.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Організація управління у вигляді військової демократії формується в умовах, коли з'являються приватна власність і зародки експлуатації. А це веде до розхитування підвалин родового ладу. Отже тут уже помітні не тільки риси родової організації, але й початок її руйнування, перші зародки державної влади.
Виникнення в Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї та Месопотамії публічної влади, відокремленої від народу, і відбувалося на основі розвитку тих зародків державної організації, які містила в собі військова демократія.
Дерлсава і право Стародавнього Сходу
Розділ І
Піднесення військового вождя в процесі становлення державності було характерною рисою для країн Стародавнього Сходу. Поряд з військовими обов'язками такий вождь привласнює і господарські функції. Так лугаль у Стародавній Месопотамії очолює роботу по будівництву храмів, міст, іригаційних споруд і т.д. Одержує лугаль і економічну базу у вигляді великого власного господарства. Виділялися своїм багатством і раджани Стародавньої Індії, які отримали право «карати тих, хто заслуговує кари, і підтримувати тих, хто заслуговує підтримки». Посада такого вождя стає спадковою.
Навколо нього утворюється новий, тепер уже державний апарат управління, тоді як народні збори і рада родових старійшин відходять на другий план. У Єгипті, Індії, Месопотамії до такого державного апарату управління входили, з одного боку, найближчі родичі правителя, з другого — особисті його слуги.
Поступово оформлявся і другий елемент державності — розподіл населення за територіальною ознакою. У цих країнах з'являється поняття територіальних одиниць, усередині яких живуть люди, які не зв'язані родинними стосунками.
Таким був шлях виникнення держави в країнах Стародавнього Сходу.
Ще на зламі ІУ-ІП тисячоліть до н.е. склалася давньоєгипетська державність, яка існувала до І століття до н.е. На початку III тисячоліття до н.е. виникають міста-держави в Месопотамії: Еріду, Ур, Лагаш та інші. Перша успішна спроба об'єднати країну була зроблена Сарго-ном — правителем Аккада (XXIV ст. до н.е.). Потім підноситься місто Ур, а в XVIII столітті до н.е. виникає одна з найвеличніших держав давнини — Вавилонське царство. УII тисячолітті до н.е. з'являється держава в Китаї. В епоху Чжоу (ХІ-ІІІ ст. до н.е.) давньокитайська держава розпадається на декілька ворогуючих між собою самостійних царств. Роздробленість була ліквідована в III столітті до н.е., коли утворилася могутня централізована імперія Цінь. В Індії в ІІІ-ІІ тисячоліттях до н.е. в долині Інду виникає і розвивається культура Хараппи — самобутня цивілізація, яка вже знала державну владу. Однак у середині II тисячоліття до н.е. ця культура зникає, і в ХІН-ХИ століттях до н.е. починається новий етап в історії Індії, який був пов'язаний з проникненням на її територію племен аріїв. Процеси класового розшарування, що відбувалися в цей час у аріїв, обумовили виникнення в середині І тисячоліття до н.е. ряду невеликих держав у долині Гангу. З утворенням 332 року до н.е. імперії Мауріїв було досягнуте політич-
Частина перша
Історія держави і права Стародавнього світу
не об'єднання країни. У IX столітті до н.е. в Закавказзі на Вірменському нагір'ї в районі озера Ван виникає держава Урарту.
§ 2. Основні риси суспільного ладу
Л/кономічний розвиток. Єгипет, Вавилон, Індія та Китай були економічно розвинутими країнами. Основним заняттям населення досить рано стає землеробство. Скотарство, хоч і відігравало певну роль в економіці, відходить на другий план. Широко розвинені були в цих країнах садівництво та городництво.
Успіхи, що були досягнуті в землеробстві, обумовлювались удосконаленням знарядь праці. Примітивна дерев'яна соха поступалася місцем спочатку бронзовим, а потім залізним знаряддям праці. Наприклад, у Єгипті бронза почала використовуватися ще на початку II тисячоліття до н.е., а в ХУ-ХІ століттях до н.е. стала відомою технологія виготовлення заліза. В Індії та Китаї в середині І тисячоліття до н.е. в джерелах все частіше згадуються вироби із заліза, залізні знаряддя праці.
Конче потрібною умовою землеробства в країнах Стародавнього Сходу була постійна напружена боротьба населення з водною стихією, турбота як про штучне зрошування ланів, так і про запобігання руйнівним наслідкам повеней. Звідси величезний обсяг іригаційних робіт, що їх вели в цих країнах. Тут споруджуються греблі, величезні водоймища, зрошувальні канали, риються колодязі, осушуються болота і т.д. Велика кількість людей була зайнята ремонтом і підтримуванням у належному стані складної і розгалуженої іригаційної системи. Все це вимагало колективних зусиль, сприяло збереженню общинної організації.
Високого рівня у своєму розвитку досягло в давньосхідних краї- 1 нах ремісництво: плавка і обробка металу, прядіння, ткацтво, керамічне виробництво тощо.
Соціальна диференціація. Процес економічного розвитку супроводжувався зростанням соціальних суперечностей, що знаходило свій вияв як у поглибленні розколу суспільства на вільних та рабів, так і в усе більшому відособленні різних соціальних груп серед вільного населення.
Соціальна верхівка, що вийшла з маси рядових общинників, перетворюється на панівний клас. Зосередивши у своїх руках значну кількість рабів, ставши власниками землі, худоби та іншого майна,
Держави і право Стародавнього Сходу
л
Розділ І
захопивши найважливіші посади в державному апараті, що формувався, рабовласницька знать стає економічно і політичне панівною силою. Правляча верхівка була представлена правителем, спадковою аристократією, воєначальниками. Дуже впливовою групою стає жрецтво, яке мало величезні багатства і було монополістом знань. Згодом розвивається нова, майнова знать, подібна до торговців-лихварів Стародавнього Вавилона, так званих тамкарів.
На протилежному полюсі суспільства знаходилась уся маса рабів. Джерела рабства були різноманітними. Найрозповсюдженішим стає військовий полон. У Месопотамії"були навіть особливі табори полонених, звідки їх брали на різні роботи. Однак рабами ставали не тільки військовополонені чужоземці, але й співвітчизники, переможені в міжусобних, внутрішніх війнах. Існували в країнах Стародавнього Сходу і такі джерела, як боргове рабство, продаж батьками в рабство своїх дітей, віддання в рабство злочинців.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139