Як дiя, так i бездiяльнiсть - це форми люд-
ськоє поведiнки, в яких виражена єє свiдомiсть i воля. Вольова дiя
(бездiяльнiсть) особи завжди допускау наявнiсть i вiдображауться
в тому чи iншому вчинку, який пiдпадау пiд правовий вплив.
Право здатне вплинути й на iмпульсивну поведiнку особи, при
якiй людина зберiгау достатнi можливостi самоконтролю."
Необхiдно зазначити, що не пiдлягають правовiй оцiнцi рефлек-
торнi дiє, основу яких складау неусвiдомлена реакцiя особи на
зовнiшну роздратування, а також iнстинктивнi дiє людини, що
пов язанi з єє вродженими формами або проявами, пiдпорядковани-
ми умовним рефлекторним реакцiям.
312
Отже, значення правового регулювання полягау в тому, що
закон предявляу своє вимоги у формi правових приписiв лише
до тих, хто може єх розумiти, виконувати, дiяти свiдомо. Про-
типравна дiя (бездiяльнiсть) особи характеризуу зовнiшню, оче-
видну сторону поведiнки, що полягау у невиконаннi юридично-
го обовязку. Розумiння протиправноє дiє чи бездiяльностi як
обуктивноє категорiє означау, що проявившись зовнi, вона iснуу
як факт, незалежний тепер вiд свiдомостi субукта i змiнити який
неможливо.
Держава, нормуючи поведiнку людей i дiяльнiсть колективiв,
забезпечуу єм можливiсть свободи вибору власноє поведiнки,
дiяльностi, однак цей вибiр мау своє межi. Вибiр поведiнки на
основi необхiдностi i в межах правового регулювання у вiльним
вибором. У нашому випадку свобода вибору полягау не в тому,
що зобовязаний субукт вирiшуу сам чи виконувати, чи не ви-
конувати йому покладений на нього юридичний обовязок;
вiльний вибiр тут полягау в обраннi такоє поведiнки, яка б не
привела до порушення юридичного обовязку.
Стаття 440 ЦК Украєни визначау змiст юридичного обовязку
встановленням заборони, що виражена в єє диспозицiє: не завда-
вати шкоди особi громадянина, його майну, майну органiзацiє.
Юридичний обовязок, який покладауться у даному випадку на
субуктiв абсолютних правовiдносин, у пасивним, виконання
якого здiйснюуться утриманням вiд вчинення заборонених дiй.
Виражена в статтi 440 ЦК Украєни заборона у загальною, особ-
ливiсть якоє полягау в тому, що вона не перераховуу дiй, якi не
можна вчиняти; вона лише встановлюу видову або родову ха-
рактеристику, повязуючи єє з негативним результатом. Ця стат-
тя не може передбачити i перерахувати дiє, якими можна заподi-
яти шкоду. Тому вона забороняу будь-яку подiбну дiю. Пору-
шення заборони, тобто вчинення дiє, що завдала шкоду iншiй
особi, у протиправною дiую. Вчинення протиправноє дiє завжди
призводить до порушення субуктивного цивiльного права i бла-
га (матерiального чи особистого), на яке iснуу субуктивне пра-
во. Необхiдно зазначити, що загальна заборона властива не тiльки
цивiльному праву. Вона використовууться i в кримiнальному
правi, де за його допомогою формулюються окремi склади зло-
чинiв, наприклад, хулiганство, необережне вбивство, знищення
майна тощо. Характерно, що там, де кримiнальний закон не
може повно деталiзувати опис обуктивноє сторони злочину, вiн
обмежууться вказiвкою на один iз елементiв - шкiдливi наслiдки.
Отже, вiдповiдно до загальноє заборони, що передбачена в статтi
440 ЦК Украєни, першою формою протиправноє поведiнки буде
313
свiдома i вольова дiя, яка завдала шкоди особi громадянина, його
майну або майну органiзацiє.
Другою формою протиправноє поведiнки у протиправна без-
дiяльнiсть, якiй вiдповiдау юридичний обовязок в активнiй формi
- обовязок вчинити необхiднi дiє. Якщо протиправнiсть дiє по-
лягау в тому, що особа вчиняу забороненi дiє, то при бездiяль-
ностi особа не вчиняу дiй, до яких вона нормативне зобовязу-
валась. Власне, для визнання бездiяльностi протиправною необ-
хiдна спецiальна норма, що знаходиться поза статтею 440 ЦК
Украєни. Вона досить часто належить до системи нормативних
актiв iнших галузей. До таких норм можна вiднести правила з
охорони працi, правила технiки безпеки, санiтарiє, правила до-
рожнього руху тощо. Прикладом спецiальних правил може бути
стаття 53 Кодексу торговельного мореплавства, що зобовязуу
капiтана судна: 1) подавати допомогу будь-якiй помiченiй у морi
особi, якiй загрожуу загибель; 2) йти з усiую можливiстю на до-
помогу потерпiлим, коли його повiдомлено, що вони потребу-
ють допомоги. Невиконання цього обовязку у протиправною
бездiяльнiстю, а тому частина третя згаданоє статтi вказуу на те,
що за невиконання зазначених дiй (обовязкiв) капiтан несе вста-
новлену законом вiдповiдальнiсть.
Бездiяльнiсть визнауться протиправною за умови, якщо в нiй
виявленi свiдомiсть i воля особи. Коли особа внаслiдок обуктив-
них обставин не могла дiяти, тодi допущена нею бездiяльнiсть
не була виявом єє розуму та волi. При цьому вона не може бути
визнана протиправною. Така особливiсть iнодi безпосередньо
зазначауться в нормi, яка покладау обовязок дiяти. Так, наведе-
на стаття 53 Кодексу торговельного мореплавства, покладаючи
на капiтана судна обовязок подати допомогу помiченiй у-морi
особi, якiй загрожуу загибель, застерiгау умовою: оскiльки вiн
може це зробити без небезпеки для свого судна, екiпажу i паса-
жирiв. Якщо така можливiсть обуктивно виключауться, непо-
дання допомоги не буде вважатися протиправним. Слiд зазна-
чити, що Кримiнальний кодекс Украєни, передбачаючи вiдповi-
дальнiсть за неподання допомоги особi, яка перебувау в небез-
печному для життя станi, повязуу єє з фiзичною можливiстю
виконати: <мав можливiсть подати єй допомогу>, <при можли-
востi подати таку допомогу>, <неподання без поважних причин
допомоги> (ст. 111-113 Кримiнального кодексу Украєни).
Вiдсутнiсть такого застереження в нормi, яка покладау обовя-
зок дiяти, не може бути пiдставою для неврахування обуктивноє
можливостi дiяти. Протилежний висновок суперечив би сутi по-
ведiнки людини.
314
Чинне законодавство передбачау випадки, коли заподiяння
шкоди вважауться правомiрним. Вiдповiдно до вимог статтi 440
шкода, заподiяна правомiрними дiями, пiдлягау вiдшкодуванню
лише у випадках, передбачених законом. Заподiяння шкоди вва-
жауться правомiрним у таких випадках:
1. Здiйснення прав i виконання обовязку. Це найпоширенi-
ший спосiб заподiяння шкоди правомiрними дiями.
2. Згода потерпiлого на заподiяння йому шкоди. Така згода
мау юридичне значення за умови, що вона у добровiльною та єє
здiйснення не порушуу iнтереси iнших осiб. Пошкодження, на
вiдвернення якого дана згода, у у вiльному розпорядженнi по-
терпiлого. Проте не мау юридичного значення згода потерпiло-
го на ушкодження здоровя, заподiяння смертi, i така дiя завжди
буде протиправною.
3. Виключауться протиправнiсть заподiяння шкоди дiую, яка
вчинена в станi необхiдноє оборони.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
ськоє поведiнки, в яких виражена єє свiдомiсть i воля. Вольова дiя
(бездiяльнiсть) особи завжди допускау наявнiсть i вiдображауться
в тому чи iншому вчинку, який пiдпадау пiд правовий вплив.
Право здатне вплинути й на iмпульсивну поведiнку особи, при
якiй людина зберiгау достатнi можливостi самоконтролю."
Необхiдно зазначити, що не пiдлягають правовiй оцiнцi рефлек-
торнi дiє, основу яких складау неусвiдомлена реакцiя особи на
зовнiшну роздратування, а також iнстинктивнi дiє людини, що
пов язанi з єє вродженими формами або проявами, пiдпорядковани-
ми умовним рефлекторним реакцiям.
312
Отже, значення правового регулювання полягау в тому, що
закон предявляу своє вимоги у формi правових приписiв лише
до тих, хто може єх розумiти, виконувати, дiяти свiдомо. Про-
типравна дiя (бездiяльнiсть) особи характеризуу зовнiшню, оче-
видну сторону поведiнки, що полягау у невиконаннi юридично-
го обовязку. Розумiння протиправноє дiє чи бездiяльностi як
обуктивноє категорiє означау, що проявившись зовнi, вона iснуу
як факт, незалежний тепер вiд свiдомостi субукта i змiнити який
неможливо.
Держава, нормуючи поведiнку людей i дiяльнiсть колективiв,
забезпечуу єм можливiсть свободи вибору власноє поведiнки,
дiяльностi, однак цей вибiр мау своє межi. Вибiр поведiнки на
основi необхiдностi i в межах правового регулювання у вiльним
вибором. У нашому випадку свобода вибору полягау не в тому,
що зобовязаний субукт вирiшуу сам чи виконувати, чи не ви-
конувати йому покладений на нього юридичний обовязок;
вiльний вибiр тут полягау в обраннi такоє поведiнки, яка б не
привела до порушення юридичного обовязку.
Стаття 440 ЦК Украєни визначау змiст юридичного обовязку
встановленням заборони, що виражена в єє диспозицiє: не завда-
вати шкоди особi громадянина, його майну, майну органiзацiє.
Юридичний обовязок, який покладауться у даному випадку на
субуктiв абсолютних правовiдносин, у пасивним, виконання
якого здiйснюуться утриманням вiд вчинення заборонених дiй.
Виражена в статтi 440 ЦК Украєни заборона у загальною, особ-
ливiсть якоє полягау в тому, що вона не перераховуу дiй, якi не
можна вчиняти; вона лише встановлюу видову або родову ха-
рактеристику, повязуючи єє з негативним результатом. Ця стат-
тя не може передбачити i перерахувати дiє, якими можна заподi-
яти шкоду. Тому вона забороняу будь-яку подiбну дiю. Пору-
шення заборони, тобто вчинення дiє, що завдала шкоду iншiй
особi, у протиправною дiую. Вчинення протиправноє дiє завжди
призводить до порушення субуктивного цивiльного права i бла-
га (матерiального чи особистого), на яке iснуу субуктивне пра-
во. Необхiдно зазначити, що загальна заборона властива не тiльки
цивiльному праву. Вона використовууться i в кримiнальному
правi, де за його допомогою формулюються окремi склади зло-
чинiв, наприклад, хулiганство, необережне вбивство, знищення
майна тощо. Характерно, що там, де кримiнальний закон не
може повно деталiзувати опис обуктивноє сторони злочину, вiн
обмежууться вказiвкою на один iз елементiв - шкiдливi наслiдки.
Отже, вiдповiдно до загальноє заборони, що передбачена в статтi
440 ЦК Украєни, першою формою протиправноє поведiнки буде
313
свiдома i вольова дiя, яка завдала шкоди особi громадянина, його
майну або майну органiзацiє.
Другою формою протиправноє поведiнки у протиправна без-
дiяльнiсть, якiй вiдповiдау юридичний обовязок в активнiй формi
- обовязок вчинити необхiднi дiє. Якщо протиправнiсть дiє по-
лягау в тому, що особа вчиняу забороненi дiє, то при бездiяль-
ностi особа не вчиняу дiй, до яких вона нормативне зобовязу-
валась. Власне, для визнання бездiяльностi протиправною необ-
хiдна спецiальна норма, що знаходиться поза статтею 440 ЦК
Украєни. Вона досить часто належить до системи нормативних
актiв iнших галузей. До таких норм можна вiднести правила з
охорони працi, правила технiки безпеки, санiтарiє, правила до-
рожнього руху тощо. Прикладом спецiальних правил може бути
стаття 53 Кодексу торговельного мореплавства, що зобовязуу
капiтана судна: 1) подавати допомогу будь-якiй помiченiй у морi
особi, якiй загрожуу загибель; 2) йти з усiую можливiстю на до-
помогу потерпiлим, коли його повiдомлено, що вони потребу-
ють допомоги. Невиконання цього обовязку у протиправною
бездiяльнiстю, а тому частина третя згаданоє статтi вказуу на те,
що за невиконання зазначених дiй (обовязкiв) капiтан несе вста-
новлену законом вiдповiдальнiсть.
Бездiяльнiсть визнауться протиправною за умови, якщо в нiй
виявленi свiдомiсть i воля особи. Коли особа внаслiдок обуктив-
них обставин не могла дiяти, тодi допущена нею бездiяльнiсть
не була виявом єє розуму та волi. При цьому вона не може бути
визнана протиправною. Така особливiсть iнодi безпосередньо
зазначауться в нормi, яка покладау обовязок дiяти. Так, наведе-
на стаття 53 Кодексу торговельного мореплавства, покладаючи
на капiтана судна обовязок подати допомогу помiченiй у-морi
особi, якiй загрожуу загибель, застерiгау умовою: оскiльки вiн
може це зробити без небезпеки для свого судна, екiпажу i паса-
жирiв. Якщо така можливiсть обуктивно виключауться, непо-
дання допомоги не буде вважатися протиправним. Слiд зазна-
чити, що Кримiнальний кодекс Украєни, передбачаючи вiдповi-
дальнiсть за неподання допомоги особi, яка перебувау в небез-
печному для життя станi, повязуу єє з фiзичною можливiстю
виконати: <мав можливiсть подати єй допомогу>, <при можли-
востi подати таку допомогу>, <неподання без поважних причин
допомоги> (ст. 111-113 Кримiнального кодексу Украєни).
Вiдсутнiсть такого застереження в нормi, яка покладау обовя-
зок дiяти, не може бути пiдставою для неврахування обуктивноє
можливостi дiяти. Протилежний висновок суперечив би сутi по-
ведiнки людини.
314
Чинне законодавство передбачау випадки, коли заподiяння
шкоди вважауться правомiрним. Вiдповiдно до вимог статтi 440
шкода, заподiяна правомiрними дiями, пiдлягау вiдшкодуванню
лише у випадках, передбачених законом. Заподiяння шкоди вва-
жауться правомiрним у таких випадках:
1. Здiйснення прав i виконання обовязку. Це найпоширенi-
ший спосiб заподiяння шкоди правомiрними дiями.
2. Згода потерпiлого на заподiяння йому шкоди. Така згода
мау юридичне значення за умови, що вона у добровiльною та єє
здiйснення не порушуу iнтереси iнших осiб. Пошкодження, на
вiдвернення якого дана згода, у у вiльному розпорядженнi по-
терпiлого. Проте не мау юридичного значення згода потерпiло-
го на ушкодження здоровя, заподiяння смертi, i така дiя завжди
буде протиправною.
3. Виключауться протиправнiсть заподiяння шкоди дiую, яка
вчинена в станi необхiдноє оборони.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174