Вiдповiдно до статтi 444
ЦК Украєни така шкода не пiдлягау вiдшкодуванню. Необхiдна
оборона, згiдно з статтею 15 Кримiнального кодексу Украєни, у
правом кожного громадянина на самозахист та захист осiб вiд
будь-яких посягань з боку правопорушника. Шкода, заподiяна
посягаючому, не пiдлягау вiдшкодуванню, оскiльки вона у на-
слiдком правомiрних дiй. В юридичнiй науцi i судовiй практицi
детально розроблено критерiє правомiрностi дiй, вчинених в станi
необхiдноє оборони.
У разi перевищення меж необхiдноє оборони шкода, заподiяна
посягаючому, пiдлягау вiдшкодуванню. Перевищення меж не-
обхiдноє оборони являу собою комуляцiю двох правопорушень:
кримiнального i цивiльного. Пiдставою для покладення обовяз-
ку на заподiювача шкоди у цивiльне правопорушення. Однак
розмiр вiдшкодування не може визначатися без урахування того,
що шкода виникла внаслiдок злочинних дiй потерпiлого. Шко-
да в даному випадку вiдшкодовууться згiдно з статтею 440 ЦК
Украєни.
4. Правомiрними вважаються дiє, якими завдана шкода в станi
крайньоє необхiдностi. Умовами правомiрностi заподiяння шко-
ди у: неможливiсть за певних обставин усунути небезпеку, що
зафожуу, iншими засобами, i заподiяна шкода у менш значною,
нiж вiдвернена.
Крайня необхiднiсть, як i необхiдна оборона, у здiйсненням
права на захист, тобто правомiрною дiую, однак на вiдмiну вiд
необхiдноє оборони, де шкода завдауться посягаючому, при
крайнiй необхiдностi шкода завдауться особi, поведiнка якоє у
правомiрною. При крайнiй необхiдностi захист блага, якому заг-
315
рожувала небезпека, здiйснюуться за рахунок порушення iнте-
ресiв (заподiяння шкоди) особи, яка нiякого вiдношення до не-
безпеки, що виникла, не мау. Враховуючи таку ситуацiю, Ци-
вiльний кодекс Украєни в статтi 445 покладау на заподiювана
шкоди, поведiнка якого у правомiрною, обовязок вiдшкодуван-
ня шкоди. Якщо заподiювач дiяв не в своєх iнтересах, а в iнтере-
сах третiх осiб, то стаття 445 надау право суду покласти обовя-
зок вiдшкодування на третю особу чи звiльнити вiд вiдшкоду-
вання шкоди повнiстю або частково як цю третю особу, так i
того, хто заподiяв шкоду.
Необхiдно зазначити, що правомiрна поведiнка заподiювача
шкоди виключау можливiсть ставити питання про вiдповi-
дальнiсть. Стаття 445 ЦК Украєни у одним iз тих випадкiв, коли
правомiрно заподiяна шкода пiдлягау вiдшкодуванню. (Тут слiд
пiдкреслити, що назва даноє статтi не вiдповiдау єє змiсту).
Причинний зв язок як елемент цивiльного правопорушення ви-
ражау звязок протиправноє поведiнки i шкоди, що настала, при
якому протиправнiсть у причиною, а шкода - наслiдком. Запо-
дiювач несе вiдповiдальнiсть лише за ту шкоду, яка у необхiд-
ним наслiдком його поведiнки. Визначаючи склад цивiльного
правопорушення, стаття 440 ЦК Украєни вимогу наявностi при-
чинного звязку виражау шляхом вказiвки на особу, яка заподi-
яла шкоду. В окремих складах цивiльного правопорушення, що
передбаченi спецiальними нормами глави 40 ЦК Украєни, при-
чинний звязок мау своє особливостi. Вiн мау не одну, а двi й
бiльше ланок. Так, при вiдповiдальностi за статтею 447 ЦК Ук-
раєни в причинний звязок як елемент складу правопорушення
входить причинний звязок мiж поведiнкою неповнолiтнього i
шкодою, причинний звязок мiж дiями неповнолiтнього i. пове-
дiнкою осiб, якi несуть вiдповiдальнiсть. При ушкодженнi здо-
ровя необхiдним у причинний звязок мiж протиправною пове-
дiнкою i ушкодженням здоровя, причинний звязок мiж ушкод-
женням здоровя i втратою працездатностi.
Встановлення причинного звязку мiж протиправною поведiн-
кою i шкодою дау можливiсть визначити субукта вiдповiдаль-
ностi та єє межi, тобто особа несе вiдповiдальнiсть лише за ту
шкоду, яка викликана єє поведiнкою.
Вина вiдповiдно до функцiє, яку вона виконуу в структурi пра-
вопорушення, в цивiлiстичнiй лiтературi визначауться як психiч-
не вiдношення особи до вчинюваноє нею протиправноє дiє чiт
бездiяльностi та єє можливих наслiдкiв. Категорiя <психiчне вiдно-
шення>, що використовууться в поняттi вини, виражау оцiнку
(можливiсть оцiнки) поведiнки, передбачення або можливiсть
316
передбачення настання шкiдливих наслiдкiв. Вина тiсно повя-
зана з протиправнiстю та єє наслiдками. Питання про вину ви-
никау лише за умови, коли вчинена протиправна поведiнка.
Маючи спiльнi риси, вина вiдрiзняуться вiд протиправностi: ус-
вiдомленням або можливiстю усвiдомлення протиправного чи
соцiально-значимого характеру дiє (бездiяльностi) i передбачен-
ням або можливiстю передбачення шкiдливих наслiдкiв.
Залежно вiд спiввiдношення психiчних елементiв, що утворю-
ють змiст вини, визначаються єє форми - умисел i необережнiсть.
Для першоє форми вини - умислу - характерним у усвiдомлен-
ня особою суспiльноє небезпеки своує поведiнки, передбачення
негативних єє наслiдкiв, бажання такоє поведiнки або небажан-
ня, але свiдоме єє допущення. В основу цiує характеристики умислу
покладена рiзниця мiж його видами - прямим i евентуальним.
Цивiльне законодавство не подiляу умисел на види, оскiльки
немау такоє потреби. Справа не лише в тому, що види умислу,
як i в цiлому форми вини, не впливають на розмiр вiдповiдаль-
ностi. При умисному цивiльному правопорушеннi правопоруш-
ник нi прямо, нi евентуальне не переслiдуу мети завдати шкоди,
наприклад, громадяниновi, його праву на недоторканiсть життя
i здоровя, яке порушуу. Усвiдомлюючи соцiальне значення своує
поведiнки та можливi єє наслiдки, правопорушник, не намагауться
єх досягти - вiн намагауться досягти iншого результату, корис-
ного для нього самого.
Для другоє форми вини - необережностi - характерно, що
особа, яка вчиняу правопорушення, передбачала можливiсть на-
стання негативних наслiдкiв своує поведiнки, але легковажно роз-
раховувала на єє вiдвернення або не передбачала можливостi та-
ких наслiдкiв, хоча повинна була або могла єх передбачити. На
вiдмiну вiд кримiнального законодавства, цивiльне розрiзняу прос-
ту i грубу необережностi, що мау значення при визначеннi роз-
мiру вiдшкодування (ст.454 ЦК Украєни). Для розмежування
простоє i грубоє необережностi можна використати вiдоме поло-
ження римського права <нерозумiння того, що всi розумiють>.
При грубiй необережностi особа порушуу елементарнi правила
поведiнки, а тому ступiнь передбачення шкiдливих наслiдкiв
досить великий. При простiй необережностi, навпаки, проти-
правнiсть полягау в порушеннi складних правил, у звязку з чим
ступiнь передбачення наслiдкiв досить малий.
Науково-технiчний прогрес ставить великi вимоги до всiх про-
фесiй i зокрема тих, якi повязанi з використанням особливо
небезпечних приладiв, машин тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
ЦК Украєни така шкода не пiдлягау вiдшкодуванню. Необхiдна
оборона, згiдно з статтею 15 Кримiнального кодексу Украєни, у
правом кожного громадянина на самозахист та захист осiб вiд
будь-яких посягань з боку правопорушника. Шкода, заподiяна
посягаючому, не пiдлягау вiдшкодуванню, оскiльки вона у на-
слiдком правомiрних дiй. В юридичнiй науцi i судовiй практицi
детально розроблено критерiє правомiрностi дiй, вчинених в станi
необхiдноє оборони.
У разi перевищення меж необхiдноє оборони шкода, заподiяна
посягаючому, пiдлягау вiдшкодуванню. Перевищення меж не-
обхiдноє оборони являу собою комуляцiю двох правопорушень:
кримiнального i цивiльного. Пiдставою для покладення обовяз-
ку на заподiювача шкоди у цивiльне правопорушення. Однак
розмiр вiдшкодування не може визначатися без урахування того,
що шкода виникла внаслiдок злочинних дiй потерпiлого. Шко-
да в даному випадку вiдшкодовууться згiдно з статтею 440 ЦК
Украєни.
4. Правомiрними вважаються дiє, якими завдана шкода в станi
крайньоє необхiдностi. Умовами правомiрностi заподiяння шко-
ди у: неможливiсть за певних обставин усунути небезпеку, що
зафожуу, iншими засобами, i заподiяна шкода у менш значною,
нiж вiдвернена.
Крайня необхiднiсть, як i необхiдна оборона, у здiйсненням
права на захист, тобто правомiрною дiую, однак на вiдмiну вiд
необхiдноє оборони, де шкода завдауться посягаючому, при
крайнiй необхiдностi шкода завдауться особi, поведiнка якоє у
правомiрною. При крайнiй необхiдностi захист блага, якому заг-
315
рожувала небезпека, здiйснюуться за рахунок порушення iнте-
ресiв (заподiяння шкоди) особи, яка нiякого вiдношення до не-
безпеки, що виникла, не мау. Враховуючи таку ситуацiю, Ци-
вiльний кодекс Украєни в статтi 445 покладау на заподiювана
шкоди, поведiнка якого у правомiрною, обовязок вiдшкодуван-
ня шкоди. Якщо заподiювач дiяв не в своєх iнтересах, а в iнтере-
сах третiх осiб, то стаття 445 надау право суду покласти обовя-
зок вiдшкодування на третю особу чи звiльнити вiд вiдшкоду-
вання шкоди повнiстю або частково як цю третю особу, так i
того, хто заподiяв шкоду.
Необхiдно зазначити, що правомiрна поведiнка заподiювача
шкоди виключау можливiсть ставити питання про вiдповi-
дальнiсть. Стаття 445 ЦК Украєни у одним iз тих випадкiв, коли
правомiрно заподiяна шкода пiдлягау вiдшкодуванню. (Тут слiд
пiдкреслити, що назва даноє статтi не вiдповiдау єє змiсту).
Причинний зв язок як елемент цивiльного правопорушення ви-
ражау звязок протиправноє поведiнки i шкоди, що настала, при
якому протиправнiсть у причиною, а шкода - наслiдком. Запо-
дiювач несе вiдповiдальнiсть лише за ту шкоду, яка у необхiд-
ним наслiдком його поведiнки. Визначаючи склад цивiльного
правопорушення, стаття 440 ЦК Украєни вимогу наявностi при-
чинного звязку виражау шляхом вказiвки на особу, яка заподi-
яла шкоду. В окремих складах цивiльного правопорушення, що
передбаченi спецiальними нормами глави 40 ЦК Украєни, при-
чинний звязок мау своє особливостi. Вiн мау не одну, а двi й
бiльше ланок. Так, при вiдповiдальностi за статтею 447 ЦК Ук-
раєни в причинний звязок як елемент складу правопорушення
входить причинний звязок мiж поведiнкою неповнолiтнього i
шкодою, причинний звязок мiж дiями неповнолiтнього i. пове-
дiнкою осiб, якi несуть вiдповiдальнiсть. При ушкодженнi здо-
ровя необхiдним у причинний звязок мiж протиправною пове-
дiнкою i ушкодженням здоровя, причинний звязок мiж ушкод-
женням здоровя i втратою працездатностi.
Встановлення причинного звязку мiж протиправною поведiн-
кою i шкодою дау можливiсть визначити субукта вiдповiдаль-
ностi та єє межi, тобто особа несе вiдповiдальнiсть лише за ту
шкоду, яка викликана єє поведiнкою.
Вина вiдповiдно до функцiє, яку вона виконуу в структурi пра-
вопорушення, в цивiлiстичнiй лiтературi визначауться як психiч-
не вiдношення особи до вчинюваноє нею протиправноє дiє чiт
бездiяльностi та єє можливих наслiдкiв. Категорiя <психiчне вiдно-
шення>, що використовууться в поняттi вини, виражау оцiнку
(можливiсть оцiнки) поведiнки, передбачення або можливiсть
316
передбачення настання шкiдливих наслiдкiв. Вина тiсно повя-
зана з протиправнiстю та єє наслiдками. Питання про вину ви-
никау лише за умови, коли вчинена протиправна поведiнка.
Маючи спiльнi риси, вина вiдрiзняуться вiд протиправностi: ус-
вiдомленням або можливiстю усвiдомлення протиправного чи
соцiально-значимого характеру дiє (бездiяльностi) i передбачен-
ням або можливiстю передбачення шкiдливих наслiдкiв.
Залежно вiд спiввiдношення психiчних елементiв, що утворю-
ють змiст вини, визначаються єє форми - умисел i необережнiсть.
Для першоє форми вини - умислу - характерним у усвiдомлен-
ня особою суспiльноє небезпеки своує поведiнки, передбачення
негативних єє наслiдкiв, бажання такоє поведiнки або небажан-
ня, але свiдоме єє допущення. В основу цiує характеристики умислу
покладена рiзниця мiж його видами - прямим i евентуальним.
Цивiльне законодавство не подiляу умисел на види, оскiльки
немау такоє потреби. Справа не лише в тому, що види умислу,
як i в цiлому форми вини, не впливають на розмiр вiдповiдаль-
ностi. При умисному цивiльному правопорушеннi правопоруш-
ник нi прямо, нi евентуальне не переслiдуу мети завдати шкоди,
наприклад, громадяниновi, його праву на недоторканiсть життя
i здоровя, яке порушуу. Усвiдомлюючи соцiальне значення своує
поведiнки та можливi єє наслiдки, правопорушник, не намагауться
єх досягти - вiн намагауться досягти iншого результату, корис-
ного для нього самого.
Для другоє форми вини - необережностi - характерно, що
особа, яка вчиняу правопорушення, передбачала можливiсть на-
стання негативних наслiдкiв своує поведiнки, але легковажно роз-
раховувала на єє вiдвернення або не передбачала можливостi та-
ких наслiдкiв, хоча повинна була або могла єх передбачити. На
вiдмiну вiд кримiнального законодавства, цивiльне розрiзняу прос-
ту i грубу необережностi, що мау значення при визначеннi роз-
мiру вiдшкодування (ст.454 ЦК Украєни). Для розмежування
простоє i грубоє необережностi можна використати вiдоме поло-
ження римського права <нерозумiння того, що всi розумiють>.
При грубiй необережностi особа порушуу елементарнi правила
поведiнки, а тому ступiнь передбачення шкiдливих наслiдкiв
досить великий. При простiй необережностi, навпаки, проти-
правнiсть полягау в порушеннi складних правил, у звязку з чим
ступiнь передбачення наслiдкiв досить малий.
Науково-технiчний прогрес ставить великi вимоги до всiх про-
фесiй i зокрема тих, якi повязанi з використанням особливо
небезпечних приладiв, машин тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174