На вiдмiну вiд традицiйного договору мiни предметом бартер-
ного договору можуть бути не лише майно, а й послуги i роботи,
що випливау iз змiсту зазначеного Указу. Бiльше того, можлива
ситуацiя, за якоє взагалi немау обмiну реальними товарами, на-
приклад, коли кожна з сторiн бартерного договору надау одна
однiй послуги чи виконуу роботи.
До бартерного договору в зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi за-
стосовуються вiдповiднi положення Закону Украєни <Про зов-
нiшньоекономiчну дiяльнiсть>, iншi спецiальнi законодавчi акти.
7. Договiр дарування
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передау
безоплатно iншiй сторонi (обдарованiй) майно у власнiсть (ст.243
ЦК Украєни). Отже, договiр дарування, як i договори мiни,
купiвлi-продажу, направлений на безповоротне припинення права
власностi у дарувальника i виникнення права власностi (права
повного господарського вiдання чи права оперативного управ-
лiння) в обдарованоє особи. Як i продавець, дарувальник пови-
нен бути власником вiдчужуваного в такий спосiб майна. Проте
на вiдмiну вiд зазначених договорiв договiр дарування у завжди
безоплатним, тому дарувальник не вправi вимагати вiд обдарова-
ноє особи зустрiчних дiй майнового характеру.
Оскiльки вiдповiдно до частини другоє статтi 243 ЦК Украєни
договiр дарування вважауться укладеним з моменту передачi
майна обдарованому, то його необхiдно вiднести до категорiє
реальних угод. Подарувати майно iншим особам у виключним
правом власника. Здiйснення безоплатного вiдчуження майна,
як правило, зумовлюуться особистими iнтересами дарувальника
у визначеннi цiлей використання його, вiдносинами сiмейних
звязкiв чи дружби, значними заслугами чи вчинками обдарова-
ноє особи тощо. Тому визнання договору дарування консесуаль-
ним могло б призводити до ситуацiй, за яких особа мала б право
вимагати в примусовому порядку дару, що у неприпустимим з
точки зору моральностi.
Договiр дарування у одностороннiм. З його укладенням у сторiн,
як правило, не виникають взаумнi або одностороннi обовязки.
Що ж до прав, то єх набувау лише обдарований у виглядi повно-
важень власника стосовно прийнятого майна. Вiдповiдно до ча-
стини третьоє статтi 243 ЦК Украєни дарування громадянами
майна державним, кооперативним або iншим громадським органi-
зацiям може бути обумовлено використанням цього майна для
певноє суспiльне корисноє мети (наприклад, зiбрання книг для
наукових дослiджень, колекцiя картин - для публiчного показу
в музеє, кошти - для придбання сучасного медичного облад-
нання). Нинi, в умовах законодавчого визнання рiвноправностi
усiх форм власностi, обумовлення певного цiльового викорис-
тання дару цiлком можливе й тодi, коли обдарованою особою у
громадянин.
Належнiсть дарування до одностороннiх договорiв аж нiяк не
позбавляу його ознак двосторонньоє угоди, для укладення якоє
необхiдне волевиявлення двох сторiн (дарувальника i обдарова-
ноє особи). Це означау, що дарування вважауться здiйсненим
(тобто договiр укладеним) за наявностi волевиявлення обдаро-
ваноє особи, висловленого у будь-якiй формi. У громадян таке
волевиявлення, як правило, висловлюуться вiдповiдною поведiн-
кою, обумовленою тiую чи iншою подiую, обставинами (днем
народження, весiллям, ювiлеум тощо). Безпосередня згода осо-
би, якiй дарууться майно, вимагауться за тими угодами, якi по-
требують спецiального оформлення.
На вiдмiну вiд деяких iнших реальних договорiв (наприклад,
договору позики) за договором дарування у сторiн, як правило,
не виникають навiть одностороннi зобовязання. Можна, однак,
припустити, що дарувальник зобовязаний повiдомляти обдаро-
ваного про шкiдливi або небезпечнi властивостi предмета дару-
вання, здатнi в процесi використання заподiяти шкоду остан-
89
ньому. З укладенням договору дарування фактично припиняуться
юридичний звязок мiж сторонами. Обдарована особа, безпе-
речно, вправi прийняти на себе добровiльно обовязок належно-
го ставлення до дарувальника. Проте такий обовязок мау суто
морально-етичний характер, i вiн не породжуу вiдповiдних юри-
дичних наслiдкiв. Тому за чинним законодавством неуважне став-
лення обдарованоє особи до дарувальника, нанесення останньо-
му образ не можуть бути пiдставою для розiрвання договору да-
рування.
На наш погляд, не може суперечити поняттю i призначенню
договору дарування укладення таких угод, за якими б даруваль-
ник зберiгав певнi права (наприклад, дарууться жилий будинок
iз збереженням за дарувальником права користування певною
частиною жилого примiщення, дарування автомашини iз збере-
женням за дарувальником права перiодичного користування нею).
Бажано, щоб угоди з такими умовами знайшли своу врегулю-
вання в новому цивiльному законодавствi.
Сторонами в договорi дарування можуть бути як громадяни,
так i юридичнi особи, а в певних випадках - i держава. Укла-
дення договорiв дарування громадянами мау здiйснюватися з до-
триманням загальних правил цивiльного законодавства про єх
дiуздатнiсть. Крiм того, Кодексом про шлюб та сiмю Украєни
встановленi додатковi гарантiє захисту осiб, якi перебувають пiд
опiкою або пiклуванням. Так, опiкун не вправi без дозволу органiв
опiки i пiклування укладати угоди, а пiклувальник - давати зго-
ду на єх здiйснення, якщо вони виходять за межi побутових.
Такими угодами, зокрема, у договори, якi пiдлягають нотарiаль-
ному посвiдченню i спецiальнiй реустрацiє, вiдмова вiд належ-
них пiдопiчному майнових прав, подiл майна тощо (ст.145 Ко-
дексу про шлюб та сiмю).
Юридичнi особи виступають сторонами в договорi дарування
в межах своує спецiальноє дiуздатностi. При цьому законодав-
ство не мiстить будь-яких обмежень щодо прийняття юридич-
ними особами дару. Водночас безоплатне вiдчуження майна (у
тому числi й за договором дарування) повинно здiйснюватися
ними вiдповiдно до вимог єхнiх статутiв та законодавчих актiв. У
перiод iснування командно-адмiнiстративних методiв управлiн-
ня економiкою права юридичних осiб на безоплатне вiдчуження
майна значно обмежувалися. Найбiльшого поширення в цей час
набули випадки нагородження працiвникiв за успiхи в роботi
цiнними подарунками, грошовими премiями, не передбаченими
системою оплати працi (ст.143 Кодексу законiв про працю УРСР,
1971 р.).
90
Нове законодавство, як i те, що дiяло ранiше, не мiстить без-
посередньоє вказiвки про право юридичноє особи передавати
майно за договором дарування. У ньому, як правило, застосо-
вууться термiн <безоплатна передача> майна. Так, вiдповiдно до
статтi 10 Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> пiдприум-
ству надауться право, якщо iнше не передбачено його статутом,
вчиняти будь-якi угоди щодо належного йому майна.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174