До недавнього часу в законодавствi Украєни були вiдсутнi нор-
ми, якi б законодавче безпосередньо визначали певний момент
виникнення права власностi у покупця. Тому новелою стало
правило статтi 24 Закону Украєни <Про приватизацiю невеликих
державних пiдприумств (малу приватизацiю)>, вiдповiдно до якоє
до покупця, який придбав на аукцiонi, конкурсi обукт привати-
зацiє, переходить право володiння, користування i розпорядження
цим обуктом (тобто право власностi) з моменту удару молотка
лiцiтатора або пiдписання протоколу засiдання конкурсноє комiсiє
про визначення остаточного переможця; при викупi пiдприум-
ства - з дати прийняття органом приватизацiє рiшення про ви-
куп. На наш погляд, такий пiдхiд законодавця до визначення
моменту виникнення права власностi на обукти малоє привати-
зацiє не можна визнати юридичне виваженим, оскiльки створюу
ситуацiє, за яких право власностi на таке майно мау виникати
ще до укладення договору купiвлi-продажу. Перерахованi вище
юридичнi факти повиннi бути лише беззаперечною пiдставою
для укладення з переможцем аукцiону (конкурсу) договору
купiвлi-продажу. Такоє недоречностi вдалося уникнути в Законi
Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>.
Вiдповiдно до статтi 27 цього Закону порядок переходу права
власностi на приватизованi обукти мау визначатися вiдповiдно
до чинного законодавства.
Земельним кодексом Украєни передбачено особливий поря-
док переходу права власностi на земельну дiлянку. Так, вiдповiд-
но до статтi 22 цього Кодексу право власностi на землю або
право користування наданою земельною дiлянкою виникау пiсля
встановлення землевпорядними органiзацiями меж земельноє
дiлянки в натурi (на мiсцевостi) i одержання документа, що по-
свiдчуу це право (державними актами, якi видаються i реустру-
ються вiдповiдними Радами народних депутатiв). При вiдчуженнi
будiвель i споруд право власностi на земельну дiлянку перехо-
дить разом з переходом права власностi на цi обукти, якщо iнше
не передбачено у договорi вiдчуження будiвлi та споруди (ст.30
Земельного кодексу). Звiдси можна дiйти висновку, що тут мож-
ливий збiг моментiв виникнення права власностi на споруди
64
(будiвлi) i земельнi дiлянки. Мiж тим, таке положення може всту-
пати в суперечнiсть iз статтею 22 Земельного кодексу, за якою
право власностi на земельну дiлянку виникау лише пiсля одер-
жання державного акта, чого не вимагауться для набуття права
власностi на будiвлi.
Важливе значення мау також чiтке визначення обовязкiв по-
купця. У Цивiльному кодексi названi лише обовязки по оплатi i
прийняттю купленоє речi. Звичайно ж, у договорi можуть бути
сформульованi й iншi обовязки покупця, як i продавця. Додат-
ковi обовязки можуть встановлюватися також законодавчими
актами (наприклад, про приватизацiю, цiннi папери).
Кожна з сторiн договору купiвлi-продажу повинна належним
чином виконувати усi обумовленi в ньому або передбаченi зако-
ном обовязки. У разi порушення єх продавець або покупець
несуть майнову вiдповiдальнiсть чи iншi правовi наслiдки, якi
можуть i не бути мiрою цивiльно-правовоє вiдповiдальностi, яка
настау, зокрема, за наявностi умов, передбачених законом за
порушення зобовязань (гл.18 ЦК Украєни).
Як зазначалося, основним обовязком продавця у його обовя-
зок передати продану рiч покупцевi. Невиконання цього обо-
вязку надау покупцевi право вимагати вiд продавця передачi
купленоє речi в примусовому порядку або, з свого боку, вiдмо-
витися вiд подальшого виконання договору. При цьому i в пер-
шому, i в другому випадках покупець мау право вимагати також
вiдшкодування понесених внаслiдок таких дiй продавця збиткiв
(ст.231 ЦК Украєни).
У разi невиконання продавцем обовязку попередити покупця
про всi права третiх осiб на продавану рiч (право наймача, право
застави, право довiчного користування тощо) останнiй набувау
право вимагати зменшення цiни або розiрвання договору i вiдшко-
дування збиткiв (ст.229 ЦК Украєни).
У статтi 230 ЦК Украєни прямо не визначаються правовi на-
слiдки для продавця, з вини якого сталося погiршення майна,
прийнятого ним на зберiгання до передачi його покупцевi. У
частинi другiй цiує статтi лише зазначауться, що покупець зобо-
вязаний вiдшкодувати продавцевi понесенi у звязку iз зберiган-
ням майна витрати. Тому питання про можливу вiдповiдальнiсть
продавця за погiршення проданого майна повинно вирiшувати-
ся на пiдставi загальних норм про вiдповiдальнiсть за неналежне
виконання (невиконання) норм, що регулюють вiдносини схо-
ву. Це випливау, зокрема, iз змiсту статтi 424 ЦК Украєни, вiдпо-
вiдно до якоє правила про договiр схову, визначенi у статтi 413,
частинi першiй статтi 415, статтях 416, 418-422 цього Кодексу,
З 6-257
65
застосовуються також до випадкiв, коли схов здiйснюуться на
пiдставi iнших договорiв або в силу вказiвок закону, якщо iнше
не встановлено законом або спецiальними правилами про цi
договори. Обовязок схову виникау в силу укладеного з вiдповiд-
ною умовою договору купiвлi-продажу. Отже, продавець-охоро-
нець мау нести вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу, пошкоджен-
ня майна в обсязi, передбаченому статтею 419 ЦК Украєни. Од-
нак у законодавствi нiчого не сказано про допустимiсть розi-
рвання договору купiвлi-продажу з iнiцiативи покупця у разi не-
стачi чи пошкодження придбаного майна. На наш погляд, якщо
нестача чи пошкодження майна сталися з вини продавця-охо-
ронця, застосування зазначених наслiдкiв не суперечить загаль-
ним принципам цивiльного права.
Продавець повинен забезпечити виникнення права власностi
(права повного господарського вiдання, права оперативного уп-
равлiння) у покупця, iнакше за законом для нього настають певнi
негативнi наслiдки. Проблеми з цього приводу, як правило, ви-
никають тодi, коли продавець не у власником майна i не мау
спецiальних повноважень на здiйснення дiй по його вiдчужен-
ню, а лише у законним або незаконним володiльцем. Зрозумiло,
що за таких умов правомiрнiсть придбання покупцем такого
майна може бути поставлена пiд сумнiв власником або iншою
уповноваженою особою. Тому, якщо третя особа на пiдставi, що
виникла до продажу речi предявить до покупця позов про єє
вiдiбрання, покупець зобовязаний притягнути продавця до участi
у справi, а продавець зобовязаний вступити у цю справу на сто-
ронi покупця (частина перша ст.238 ЦК Украєни). Така участь
продавця в справi необхiдна для сприяння захисту покупця вiд
можливого вiдсудження у нього купленоє речi, обгрунтування
безпiдставностi предявленого третiми особами позову.
Може статися так, що покупець не притягне продавця до участi
у справi з власних мiркувань або через незнання його мiсцезна-
ходження, або продавець вiдмовиться взяти в нiй участь.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174