При цьому
безоплатна передача i надання пiдприумствами матерiальних
цiнностей громадянам здiйснюються з дозволу власника або упов-
новаженого ним органу, крiм випадкiв, передбачених законо-
давством Украєни.
7 липня 1992 р. до частини третьоє статтi 10 Закону Украєни
<Про пiдприумства в Украєнi> було внесено змiни щодо поряд-
ку вiдчуження державноє власностi. Вiдповiдно до цих змiн вiдчу-
ження вiд держави засобiв виробництва, що у державною влас-
нiстю i закрiпленi за державним пiдприумством, здiйснюуться
виключно на конкурентних засадах (через бiржi, за конкурсом,
на аукцiонах) у порядку, що визначауться Фондом державного
майна Украєни. Фактично це означау, що зазначене майно не
може вiдчужуватися вiд держави за договором дарування або
iншим безоплатним способом.
Крiм того. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 26 грудня
1992 р. <Про управлiння майном, що у у загальнодержавнiй влас-
ностi> була встановлена заборона на безоплатну передачу пiдприу-
мствами, що у у загальнодержавнiй власностi, закрiпленого за
ними майна iншим пiдприумствам, органiзацiям i установам, а
також громадянам, i водночас припинено дiю пункту 6 статтi 10
Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> в частинi здiйснен-
ня такими пiдприумствами безоплатноє передачi майна грома-
дянам.2
Чинне законодавство не виключау можливостi укладення до-
говору дарування (безоплатного вiдчуження) майна мiж двома
юридичними особами. Як правило, вони укладають мiж собою
сплатнi угоди. Водночас набувають поширення угоди, за якими
юридичнi особи, що займаються пiдприумництвом, передають
безоплатно майно рiзноманiтним громадським обуднанням (то-
вариствам), некомерцiйним органiзацiям на засадах спонсорства,
благодiйництва тощо. Такi угоди за своєм змiстом у близькими
до дарування.
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №38.
2Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №7. -
- Ст.562.
Ст.52.
91
Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не
вилучене з товарообороту i яке може бути у власностi особи,
якiй воно дарууться. При даруваннi необхiдно також дотримува-
тися спецiальних правил, встановлених для набуття права влас-
ностi громадянами на окремi види майна (наприклад, вогнепальна
зброя).
На вiдмiну вiд договору купiвлi-продажу вiдчужувач майна (да-
рувальник) за договором дарування не зобовязаний дотримува-
тися усiх iснуючих вимог до якостi вiдчужуваного обукта. Безу-
мовно, етичнiше, коли дарувальник повiдомляу обдарованого про
вiдомi йому недолiки дару, оскiльки обдарований мав би мож-
ливiсть утриматися вiд прийняття його. Дарувальник не зобо-
вязаний виправляти недолiки прийнятого дару або нести витра-
ти, повязанi з єх виправленням, або обмiнювати на якiсну рiч
(навiть тодi, коли йому було вiдомо про iснування недолiкiв дару).
Водночас вважаумо, що дарувальник мау нести вiдповiдальнiсть
за шкоду, заподiяну обдарованому рiччю з недолiками, вiдоми-
ми дарувальниковi, але не вiдомими потерпiлому.
Договiр дарування укладауться у формi, яка визначауться за-
гальними правилами цивiльного законодавства про форму угод
(ст.43, 44, 46 ЦК Украєни). Це може бути усна або письмова
форма. Вiдповiдно до частини першоє статтi 244 ЦК Украєни
договiр дарування на суму 500 крб., а при даруваннi валютних
цiнностей - на суму понад 50 крб. повинен бути нотарiально
посвiдчений. Нинi iснування зазначеноє норми втратило будь-
яку доцiльнiсть i практичну значимiсть. По-перше, не вiдповi-
дау реалiям сьогоднiшнього дня вимога про нотарiальне по-
свiдчення договору дарування на суму понад 500 крб, оскiльки
остання у надто низькою порiвняно з цiнами на товари. Фак-
тично втратила свою чиннiсть норма про нотарiальне посвiдчення
зазначених угод з валютними цiнностями у звязку iз змiною
полiтики валютного регулювання i прийняттям у цiй сферi прин-
ципово нового законодавства (наприклад, Декрету Кабiнету
Мiнiстрiв Украєни вiд 10 лютого 1993 р. <Про систему валютного
регулювання i валютного контролю>).
Нотарiального посвiдчення вiдповiдно до частини третьоє статтi
244 ЦК Украєни (в редакцiє Закону вiд 16 грудня 1993 р.)2 та
Змiст цiує норми базувався на вiдповiдних положеннях Указу
Президiє Верховноє Ради СРСР вiд ЗО листопада 1976 р. <Про опе-
рацiє з валютними цiнностями на територiє СРСР>.
2Голос Украєни. - 1994. - 6 сiчня.
92
статтi 227 ЦК Украєни вимагають договори дарування нерухо-
мостi, якщо хоча б однiую з сторiн у громадянин. Такi договори
повиннi також бути зареустрованi у виконавчому комiтетi мiсце-
воє Ради народних депутатiв.
З прийняттям Закону вiд 16 грудня 1993 р. втратили чиннiсть
положення статтi 226 про обмеження при вiдчуженнi жилих бу-
динкiв, у тому числi i шляхом дарування, та статтi 227 про обо-
вязкове нотарiальне посвiдчення договорiв дарування будiвель-
них матерiалiв за участю громадян.
Дарування громадянином майна державнiй, кооперативнiй або
iншiй громадськiй органiзацiє укладауться у простiй письмовiй
формi. Таке правило може зберегтися i в новому Цивiльному
кодексi, за винятком, можливо, дарування нерухомостi.
Правила цивiльного законодавства про форму договорiв дару-
вання мають поширюватися й на тi угоди, якi укладаються мiж
подружжям, батьками i дiтьми та мiж iншими близькими особами.
Проте у юридичнiй лiтературi висловлювалися думки про необо-
вязковiсть застосування правил цивiльного законодавства про форму
угод, що укладаються мiж такими особами, зокрема мiж подруж-
жям. Обгрунтовувалося це тим, що правила про нотарiальне по-
свiдчення договору дарування на суму понад 500 крб. розрахованi
на регулювання вiдносин учасникiв цивiльного обiгу i не можуть
бути повною мiрою застосованi до майнових вiдносин подружжя,
обумовлених єхнiми особистими взаумовiдносинами. З таким пiдхо-
дом до дослiджуваноє проблеми не можна погодитися, оскiльки, як
правило, договори дарування мiж громадянами обумовленi осо-
бистими звязками, особливо мiж подружжям, батьками i дiтьми та
iншими родичами. Важко припустити, що ця обставина не була
вiдома законодавцю, який не зробив нiяких виняткiв для таких
осiб з правил про форму угод дарування.
Необовязковiсть належного оформлення угод мiж подружжям
чи iншими близькими особами позбавляла б суд у багатьох ви-
падках можливостi встановлення реальноє наявностi мiж ними
договiрних вiдносин. Це дозволяло б подружжю легко уникати
вiдповiдальностi за особистими боргами або очiкуваноє конфiс-
кацiє майна, оскiльки дружина-боржник або один з подружжя,
який скоєв злочин, завжди мiг заявити, що належна йому частка
в майнi або його особисте майно вже ранiше було подароване
iншому з подружжя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
безоплатна передача i надання пiдприумствами матерiальних
цiнностей громадянам здiйснюються з дозволу власника або упов-
новаженого ним органу, крiм випадкiв, передбачених законо-
давством Украєни.
7 липня 1992 р. до частини третьоє статтi 10 Закону Украєни
<Про пiдприумства в Украєнi> було внесено змiни щодо поряд-
ку вiдчуження державноє власностi. Вiдповiдно до цих змiн вiдчу-
ження вiд держави засобiв виробництва, що у державною влас-
нiстю i закрiпленi за державним пiдприумством, здiйснюуться
виключно на конкурентних засадах (через бiржi, за конкурсом,
на аукцiонах) у порядку, що визначауться Фондом державного
майна Украєни. Фактично це означау, що зазначене майно не
може вiдчужуватися вiд держави за договором дарування або
iншим безоплатним способом.
Крiм того. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 26 грудня
1992 р. <Про управлiння майном, що у у загальнодержавнiй влас-
ностi> була встановлена заборона на безоплатну передачу пiдприу-
мствами, що у у загальнодержавнiй власностi, закрiпленого за
ними майна iншим пiдприумствам, органiзацiям i установам, а
також громадянам, i водночас припинено дiю пункту 6 статтi 10
Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> в частинi здiйснен-
ня такими пiдприумствами безоплатноє передачi майна грома-
дянам.2
Чинне законодавство не виключау можливостi укладення до-
говору дарування (безоплатного вiдчуження) майна мiж двома
юридичними особами. Як правило, вони укладають мiж собою
сплатнi угоди. Водночас набувають поширення угоди, за якими
юридичнi особи, що займаються пiдприумництвом, передають
безоплатно майно рiзноманiтним громадським обуднанням (то-
вариствам), некомерцiйним органiзацiям на засадах спонсорства,
благодiйництва тощо. Такi угоди за своєм змiстом у близькими
до дарування.
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №38.
2Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1993. - №7. -
- Ст.562.
Ст.52.
91
Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не
вилучене з товарообороту i яке може бути у власностi особи,
якiй воно дарууться. При даруваннi необхiдно також дотримува-
тися спецiальних правил, встановлених для набуття права влас-
ностi громадянами на окремi види майна (наприклад, вогнепальна
зброя).
На вiдмiну вiд договору купiвлi-продажу вiдчужувач майна (да-
рувальник) за договором дарування не зобовязаний дотримува-
тися усiх iснуючих вимог до якостi вiдчужуваного обукта. Безу-
мовно, етичнiше, коли дарувальник повiдомляу обдарованого про
вiдомi йому недолiки дару, оскiльки обдарований мав би мож-
ливiсть утриматися вiд прийняття його. Дарувальник не зобо-
вязаний виправляти недолiки прийнятого дару або нести витра-
ти, повязанi з єх виправленням, або обмiнювати на якiсну рiч
(навiть тодi, коли йому було вiдомо про iснування недолiкiв дару).
Водночас вважаумо, що дарувальник мау нести вiдповiдальнiсть
за шкоду, заподiяну обдарованому рiччю з недолiками, вiдоми-
ми дарувальниковi, але не вiдомими потерпiлому.
Договiр дарування укладауться у формi, яка визначауться за-
гальними правилами цивiльного законодавства про форму угод
(ст.43, 44, 46 ЦК Украєни). Це може бути усна або письмова
форма. Вiдповiдно до частини першоє статтi 244 ЦК Украєни
договiр дарування на суму 500 крб., а при даруваннi валютних
цiнностей - на суму понад 50 крб. повинен бути нотарiально
посвiдчений. Нинi iснування зазначеноє норми втратило будь-
яку доцiльнiсть i практичну значимiсть. По-перше, не вiдповi-
дау реалiям сьогоднiшнього дня вимога про нотарiальне по-
свiдчення договору дарування на суму понад 500 крб, оскiльки
остання у надто низькою порiвняно з цiнами на товари. Фак-
тично втратила свою чиннiсть норма про нотарiальне посвiдчення
зазначених угод з валютними цiнностями у звязку iз змiною
полiтики валютного регулювання i прийняттям у цiй сферi прин-
ципово нового законодавства (наприклад, Декрету Кабiнету
Мiнiстрiв Украєни вiд 10 лютого 1993 р. <Про систему валютного
регулювання i валютного контролю>).
Нотарiального посвiдчення вiдповiдно до частини третьоє статтi
244 ЦК Украєни (в редакцiє Закону вiд 16 грудня 1993 р.)2 та
Змiст цiує норми базувався на вiдповiдних положеннях Указу
Президiє Верховноє Ради СРСР вiд ЗО листопада 1976 р. <Про опе-
рацiє з валютними цiнностями на територiє СРСР>.
2Голос Украєни. - 1994. - 6 сiчня.
92
статтi 227 ЦК Украєни вимагають договори дарування нерухо-
мостi, якщо хоча б однiую з сторiн у громадянин. Такi договори
повиннi також бути зареустрованi у виконавчому комiтетi мiсце-
воє Ради народних депутатiв.
З прийняттям Закону вiд 16 грудня 1993 р. втратили чиннiсть
положення статтi 226 про обмеження при вiдчуженнi жилих бу-
динкiв, у тому числi i шляхом дарування, та статтi 227 про обо-
вязкове нотарiальне посвiдчення договорiв дарування будiвель-
них матерiалiв за участю громадян.
Дарування громадянином майна державнiй, кооперативнiй або
iншiй громадськiй органiзацiє укладауться у простiй письмовiй
формi. Таке правило може зберегтися i в новому Цивiльному
кодексi, за винятком, можливо, дарування нерухомостi.
Правила цивiльного законодавства про форму договорiв дару-
вання мають поширюватися й на тi угоди, якi укладаються мiж
подружжям, батьками i дiтьми та мiж iншими близькими особами.
Проте у юридичнiй лiтературi висловлювалися думки про необо-
вязковiсть застосування правил цивiльного законодавства про форму
угод, що укладаються мiж такими особами, зокрема мiж подруж-
жям. Обгрунтовувалося це тим, що правила про нотарiальне по-
свiдчення договору дарування на суму понад 500 крб. розрахованi
на регулювання вiдносин учасникiв цивiльного обiгу i не можуть
бути повною мiрою застосованi до майнових вiдносин подружжя,
обумовлених єхнiми особистими взаумовiдносинами. З таким пiдхо-
дом до дослiджуваноє проблеми не можна погодитися, оскiльки, як
правило, договори дарування мiж громадянами обумовленi осо-
бистими звязками, особливо мiж подружжям, батьками i дiтьми та
iншими родичами. Важко припустити, що ця обставина не була
вiдома законодавцю, який не зробив нiяких виняткiв для таких
осiб з правил про форму угод дарування.
Необовязковiсть належного оформлення угод мiж подружжям
чи iншими близькими особами позбавляла б суд у багатьох ви-
падках можливостi встановлення реальноє наявностi мiж ними
договiрних вiдносин. Це дозволяло б подружжю легко уникати
вiдповiдальностi за особистими боргами або очiкуваноє конфiс-
кацiє майна, оскiльки дружина-боржник або один з подружжя,
який скоєв злочин, завжди мiг заявити, що належна йому частка
в майнi або його особисте майно вже ранiше було подароване
iншому з подружжя.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174