). Одночасно
цiую самою постановою було затверджено Тимчасове положен-
ня про державне регулювання цiн i тарифiв. Вiдповiдно до зга-
даноє постанови встановлювалися граничнi розмiри пiдвищення
цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i послуг, що
мають важливе соцiальне значення (наприклад, енергоносiє,
58
лiкарськi засоби i вироби медичного призначення), визначалися
повноваження органiв державноє виконавчоє влади щодо вста-
новлення цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i по-
слуг. У додатках №1 i №2 до вищезгаданого Тимчасового поло-
ження визначено вiдповiдно перелiк продукцiє, товарiв i послуг,
на якi може запроваджуватися державне регулювання цiн i та-
рифiв, i перелiк продукцiє, товарiв i послуг, за якими пiдприум-
ства-виготовлювачi здiйснюють декларування змiни цiн i тарифiв.
iстотний вплив на формування розмiру цiн мало введення спе-
цiальних торговельних надбавок (нацiнок). Так, Постановою Ка-
бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 28 червня 1993 р. <Про обмеження
торговельних i постачальницько-збутових надбавок (нацiнок)>
для всiх субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi незалежно вiд форм
власностi, що займаються торговельною i постачальницько-збу-
товою дiяльнiстю, встановлено граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) реалiзацiє товару (продукцiє) кiнцевому споживачевi не-
залежно вiд кiлькостi його перепродажу в розмiрi 50 вiдсоткiв
цiни вiтчизняного виготовлювача. Вiдповiдно до Указу Прези-
дента Украєни вiд 3 листопада 1993 р. <Про заходи щодо стриму-
вання темпiв зростання цiн> цей граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) пiдвищено на 55 вiдсоткiв, а єє розмiр у межах граничного
рiвня надано право визначити кожному продавцю з урахуван-
ням пятивiдсоткового граничного нормативу рентабельностi до
товарообороту. Цим самим Указом пiдприумствам i органiзацi-
ям усiх форм власностi дозволялося змiнювати оптовi цiни (та-
рифи) на продукцiю (товари, послуги), як правило, тiльки у разi
зростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд єхньоє
господарськоє дiяльностi.
Полiтика цiноутворення перiоду 1991-1993 рр. була спрямо-
вана на поступовий перехiд вiд тотального державного регулю-
вання цiн до максимально вiльного цiноутворення. У цей перiод
вводилися граничнi (фiксованi) цiни, обмеження рiвня рента-
бельностi, розмiру торговельних i постачальницько-збутових
надбавок та обовязкове декларування цiн. Однак перелiченi та
iншi заходи щодо становлення системи цiноутворення не вiдзна-
чалися послiдовнiстю i стабiльнiстю, зберiгали практику держав-
них дотацiй на широкий перелiк товарiв i послуг, а вiдтак не
сприяли подоланню кризових явищ у краєнi.
21 жовтня 1994 р. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв Поста-
нову <Про цiноутворення в умовах реформування економiки>,
яка фактично ознаменувала зародження нового етапу державноє
полiтики цiн. Постановою, зокрема, передбачено скоротити об-
сяги державного регулювання цiн i тарифiв, обмеживши єх тiльки
59
природними та окремими штучними монопольними утворення-
ми. Започатковане поетапне скорочення державних дотацiй на
паливо, енергоносiє, житлово-комунальнi послуги тощо. Все це
сприятиме наближенню роздрiбних цiн i тарифiв до реальноє
вартостi. У звязку з прийняттям зазначеноє Постанови значну
частину ранiше прийнятих нормативних актiв щодо формуван-
ня цiн було визнано такими, що втратили чиннiсть. В умовах
прискорення ринкових економiчнихреформ, приватизацiє дер-
жавноє власностi тривау процес вдосконалення механiзму цiно-
утворення, який мау бути адекватним змiсту здiйснюваних ре-
форм. Однак з певнiстю можна передбачити, що домiнуючими
будуть методи вiльного цiноутворення.
Отже, за чинним законодавством сторони в договорi купiвлi-
продажу, якi займаються пiдприумницькою дiяльнiстю, вправi
вiльно визначити цiну предмета угоди, а в передбачених зако-
ном випадках повиннi керуватися державними фiксованими чи
регульованими цiнами. Абсолютно вiльно визначають цiну гро-
мадяни, якi укладають разовi угоди купiвлi-продажу, наприклад,
на речових ринках.
Особливий порядок визначення цiн передбачений для зов-
нiшньоекономiчних угод. Субукти зовнiшньоекономiчноє дiяль-
ностi Украєни усiх форм власностi при здiйсненнi експортно-
iмпортних операцiй (у тому числi купiвлi-продажу) повиннi вра-
ховувати так званi iндикативнi цiни, якi встановлюються з ме-
тою збiльшення надходжень валютних коштiв, зменшення ва-
лютних витрат на закупiвлю товарiв за iмпортом, запобiгання
демпiнгу.
Залежно вiд органiзацiйно-правовоє форми торгiвлi цiни на то-
вари (продукцiю) можуть бути оптовими або роздрiбними. У
роздрiбнiй торговельнiй мережi вони фiксуються в прейскуран-
тах, цiнниках тощо. Придбання продукцiє на пiдставi державно-
го замовлення здiйснюуться за закупiвельними цiнами. Нацiо-
нальним банком Украєни закупiвельнi цiни встановлюються та-
кож на дорогоцiннi метали.
Звичайно ж у договорi купiвлi-продажу, крiм предмета й цiни,
сторони можуть визначати й iншi умови, наприклад, порядок
розрахункiв, доставки товару, строки виконання договору.
Договiр купiвлi-продажу, як i будь-яка iнша цивiльно-правова
угода, мау певну форму. В Цивiльному кодексi Украєни вiдсутня
стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усiх рiзно-
видiв договору купiвлi-продажу. Однак цей Кодекс та iншi зако-
нодавчi акти мiстять норми, в яких обумовлюуться особливий
порядок оформлення окремих договорiв купiвлi-продажу. Якщо
60
спецiальними правовими нормами не визначена форма того чи
iншого рiзновиду договору купiвлi-продажу, то необхiдно керу-
ватися загальними правилами цивiльного законодавства про
форму угод. Тобто, договiр купiвлi-продажу може укладатися в
уснiй чи письмовiй (звичайнiй або нотарiальнiй) формi, а також
шляхом здiйснення так званих конклюдентних дiй залежно вiд
умов, передбачених статтями 42-43 ЦК Украєни.
У законодавствi передбачено порiвняно небагато випадкiв, коли
необхiдне спецiальне оформлення договiрних вiдносин купiвлi-
продажу. Зокрема, за статтею 227 ЦК Украєни договiр купiвлi-
продажу жилого будинку повинен бути нотарiально посвiдче-
ний, якщо хоча б однiую з сторiн у громадянин. Недодержання
цiує вимоги тягне недiйснiсть договору (ст.47 ЦК Украєни).
Такий договiр мау бути зареустрований у виконавчому комi-
тетi мiсцевоє Ради народних депутатiв. Реустрацiя договору
купiвлi-продажу жилого будинку, яку безпосередньо здiйсню-
ють бюро технiчноє iнвентаризацiє, мау переважно адмiнiстра-
тивно-правове значення, а єє вiдсутнiсть не тягне за собою
недiйснiсть нотарiально посвiдченоє угоди купiвлi-продажу.
Як вiдомо, обуктами права власностi громадян з недавнього
часу можуть бути також квартири.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
цiую самою постановою було затверджено Тимчасове положен-
ня про державне регулювання цiн i тарифiв. Вiдповiдно до зга-
даноє постанови встановлювалися граничнi розмiри пiдвищення
цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i послуг, що
мають важливе соцiальне значення (наприклад, енергоносiє,
58
лiкарськi засоби i вироби медичного призначення), визначалися
повноваження органiв державноє виконавчоє влади щодо вста-
новлення цiн i тарифiв на окремi види продукцiє, товарiв i по-
слуг. У додатках №1 i №2 до вищезгаданого Тимчасового поло-
ження визначено вiдповiдно перелiк продукцiє, товарiв i послуг,
на якi може запроваджуватися державне регулювання цiн i та-
рифiв, i перелiк продукцiє, товарiв i послуг, за якими пiдприум-
ства-виготовлювачi здiйснюють декларування змiни цiн i тарифiв.
iстотний вплив на формування розмiру цiн мало введення спе-
цiальних торговельних надбавок (нацiнок). Так, Постановою Ка-
бiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 28 червня 1993 р. <Про обмеження
торговельних i постачальницько-збутових надбавок (нацiнок)>
для всiх субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi незалежно вiд форм
власностi, що займаються торговельною i постачальницько-збу-
товою дiяльнiстю, встановлено граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) реалiзацiє товару (продукцiє) кiнцевому споживачевi не-
залежно вiд кiлькостi його перепродажу в розмiрi 50 вiдсоткiв
цiни вiтчизняного виготовлювача. Вiдповiдно до Указу Прези-
дента Украєни вiд 3 листопада 1993 р. <Про заходи щодо стриму-
вання темпiв зростання цiн> цей граничний рiвень надбавки (на-
цiнки) пiдвищено на 55 вiдсоткiв, а єє розмiр у межах граничного
рiвня надано право визначити кожному продавцю з урахуван-
ням пятивiдсоткового граничного нормативу рентабельностi до
товарообороту. Цим самим Указом пiдприумствам i органiзацi-
ям усiх форм власностi дозволялося змiнювати оптовi цiни (та-
рифи) на продукцiю (товари, послуги), як правило, тiльки у разi
зростання витрат на виробництво, яке не залежить вiд єхньоє
господарськоє дiяльностi.
Полiтика цiноутворення перiоду 1991-1993 рр. була спрямо-
вана на поступовий перехiд вiд тотального державного регулю-
вання цiн до максимально вiльного цiноутворення. У цей перiод
вводилися граничнi (фiксованi) цiни, обмеження рiвня рента-
бельностi, розмiру торговельних i постачальницько-збутових
надбавок та обовязкове декларування цiн. Однак перелiченi та
iншi заходи щодо становлення системи цiноутворення не вiдзна-
чалися послiдовнiстю i стабiльнiстю, зберiгали практику держав-
них дотацiй на широкий перелiк товарiв i послуг, а вiдтак не
сприяли подоланню кризових явищ у краєнi.
21 жовтня 1994 р. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв Поста-
нову <Про цiноутворення в умовах реформування економiки>,
яка фактично ознаменувала зародження нового етапу державноє
полiтики цiн. Постановою, зокрема, передбачено скоротити об-
сяги державного регулювання цiн i тарифiв, обмеживши єх тiльки
59
природними та окремими штучними монопольними утворення-
ми. Започатковане поетапне скорочення державних дотацiй на
паливо, енергоносiє, житлово-комунальнi послуги тощо. Все це
сприятиме наближенню роздрiбних цiн i тарифiв до реальноє
вартостi. У звязку з прийняттям зазначеноє Постанови значну
частину ранiше прийнятих нормативних актiв щодо формуван-
ня цiн було визнано такими, що втратили чиннiсть. В умовах
прискорення ринкових економiчнихреформ, приватизацiє дер-
жавноє власностi тривау процес вдосконалення механiзму цiно-
утворення, який мау бути адекватним змiсту здiйснюваних ре-
форм. Однак з певнiстю можна передбачити, що домiнуючими
будуть методи вiльного цiноутворення.
Отже, за чинним законодавством сторони в договорi купiвлi-
продажу, якi займаються пiдприумницькою дiяльнiстю, вправi
вiльно визначити цiну предмета угоди, а в передбачених зако-
ном випадках повиннi керуватися державними фiксованими чи
регульованими цiнами. Абсолютно вiльно визначають цiну гро-
мадяни, якi укладають разовi угоди купiвлi-продажу, наприклад,
на речових ринках.
Особливий порядок визначення цiн передбачений для зов-
нiшньоекономiчних угод. Субукти зовнiшньоекономiчноє дiяль-
ностi Украєни усiх форм власностi при здiйсненнi експортно-
iмпортних операцiй (у тому числi купiвлi-продажу) повиннi вра-
ховувати так званi iндикативнi цiни, якi встановлюються з ме-
тою збiльшення надходжень валютних коштiв, зменшення ва-
лютних витрат на закупiвлю товарiв за iмпортом, запобiгання
демпiнгу.
Залежно вiд органiзацiйно-правовоє форми торгiвлi цiни на то-
вари (продукцiю) можуть бути оптовими або роздрiбними. У
роздрiбнiй торговельнiй мережi вони фiксуються в прейскуран-
тах, цiнниках тощо. Придбання продукцiє на пiдставi державно-
го замовлення здiйснюуться за закупiвельними цiнами. Нацiо-
нальним банком Украєни закупiвельнi цiни встановлюються та-
кож на дорогоцiннi метали.
Звичайно ж у договорi купiвлi-продажу, крiм предмета й цiни,
сторони можуть визначати й iншi умови, наприклад, порядок
розрахункiв, доставки товару, строки виконання договору.
Договiр купiвлi-продажу, як i будь-яка iнша цивiльно-правова
угода, мау певну форму. В Цивiльному кодексi Украєни вiдсутня
стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усiх рiзно-
видiв договору купiвлi-продажу. Однак цей Кодекс та iншi зако-
нодавчi акти мiстять норми, в яких обумовлюуться особливий
порядок оформлення окремих договорiв купiвлi-продажу. Якщо
60
спецiальними правовими нормами не визначена форма того чи
iншого рiзновиду договору купiвлi-продажу, то необхiдно керу-
ватися загальними правилами цивiльного законодавства про
форму угод. Тобто, договiр купiвлi-продажу може укладатися в
уснiй чи письмовiй (звичайнiй або нотарiальнiй) формi, а також
шляхом здiйснення так званих конклюдентних дiй залежно вiд
умов, передбачених статтями 42-43 ЦК Украєни.
У законодавствi передбачено порiвняно небагато випадкiв, коли
необхiдне спецiальне оформлення договiрних вiдносин купiвлi-
продажу. Зокрема, за статтею 227 ЦК Украєни договiр купiвлi-
продажу жилого будинку повинен бути нотарiально посвiдче-
ний, якщо хоча б однiую з сторiн у громадянин. Недодержання
цiує вимоги тягне недiйснiсть договору (ст.47 ЦК Украєни).
Такий договiр мау бути зареустрований у виконавчому комi-
тетi мiсцевоє Ради народних депутатiв. Реустрацiя договору
купiвлi-продажу жилого будинку, яку безпосередньо здiйсню-
ють бюро технiчноє iнвентаризацiє, мау переважно адмiнiстра-
тивно-правове значення, а єє вiдсутнiсть не тягне за собою
недiйснiсть нотарiально посвiдченоє угоди купiвлi-продажу.
Як вiдомо, обуктами права власностi громадян з недавнього
часу можуть бути також квартири.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174