- здача до перевезення вантажу без зазначення у накладнiй
його особливих властивостей, якi потребують особливих умов
або запобiжних заходiв для збереження вантажу при перевезеннi;
- здача до перевезення вантажу, вологiсть якого перевищуу
встановлену норму (ст.148 Статуту залiзниць).
Майже аналогiчнi перелiки обставин для звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу або пошкодження ванта-
жу даються в статтях 133 Статуту автомобiльного транспорту та
191 Статуту внутрiшнього водного транспорту. Особливостi пе-
ревезення вантажiв морським транспортом повязанi з море-
плавством. Небезпеки i стихiйнi явища обумовили розширення
кола обставин, за яких морський перевiзник звiльняуться вiд
вiдповiдальностi за несхороннiсть вантажу. Зокрема:
- непереборна сила;
- небезпеки та випадковостi на морi;
- рятування людей, суден i вантажiв;
209
- пожежi, що виникли не з вини перевiзника;
- дiє або розпорядження властей (затримання, арешт, каран-
тин тощо);
- вiйськовi дiє та народнi заворушення;
- страйки чи iншi обставини, якi викликали зупинення або
обмеження роботи (ст.176 Кодексу торговельного мореплавства).
Отже, Кодекс торговельного мореплавства розрiзняу неперебор-
ну силу, небезпеки та випадковостi на морi. Якщо непереборна
сила - це надзвичайна i невiдворотна за даних умов подiя (ст.78
ЦК Украєни), то небезпеками та випадковостями на морi в прак-
тицi прийнято вважати обставини, що мають ознаку єх неперед-
баченостi. Водночас невiдворотнiсть шкiдливих наслiдкiв єх впли-
ву визначауться з урахуванням конкретних обставин дiяльностi
добросовiсного перевiзника.
В транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбаченi
випадки, коли доказування вини перевiзника у втратi, нестачi
або пошкодженнi вантажу покладауться на одержувача чи вiдправ-
ника. Так, залiзниця звiльняуться вiд вiдповiдальностi, якщо:
- вантаж прибув у справному вагонi (контейнерi) i зi справ-
ними пломбами вiдправника або на справному вiдкритому рухо-
мому складi без перевантаження в дорозi, зi справною захисною
маркiровкою або справною звязкою чи за наявностi iнших оз-
нак, якi свiдчать про схороннiсть вантажу;
- нестача, псування та пошкодження сталися внаслiдок при-
родних причин, повязаних з перевезенням вантажу на вiдкри-
тому рухомому складi;
- вантаж перевозився в супроводi провiдника вантажопровiд-
ника або вантажоодержувача;
- нестача не перевищуу норм природноє втрати.
У зазначених випадках на залiзницю можна покласти вiдповi-
дальнiсть за несхороннiсть вантажу, якщо предявник претензiє
доведе, що втрата, нестача, псування чи пошкодження вантажу
сталися з вини перевiзника (ст.149 Статуту залiзниць). Отже, у
цих випадках дiу презумпцiя вiдсутностi вини перевiзника, що не
позбавляу предявника претензiє доводити протилежне. Так, при
перевезеннi вантажу в супроводi провiдника всi заходи щодо за-,
безпечення схоронностi вантажу, крiм перевiзника, повинен вжи-
вати й провiдник, але i в цьому разi пошкодження вантажу може
статись внаслiдок сильного поштовху вагона локомотивом, тобто
з вини перевiзника, проте це слiд документально довести.
Випадки, коли вину перевiзника в несхоронностi вантажу по-
винен доводити вiдправник або одержувач, не завжди однотипнi,
в них проявляуться й специфiка окремих видiв перевезення
210
(ст.192, 193 Статуту внутрiшнього водного транспорту, ст.178 Ко-
дексу торговельного мореплавства, ст.134 Статуту автомобiль-
ного транспорту). Не виключена можливiсть, що, наприклад, у
псуваннi вантажу винними у частково i вiдправник, i перевiзник,
i одержувач. Тодi збитки вiд псування розподiляються мiж ними
пропорцiйно ступеню єх вини за принципом змiшаноє вiдповi-
дальностi (ст.211 ЦК Украєни).
При морських перевезеннях вантажу перевiзник не вiдповiдау
за втрату, нестачу чи його пошкодження, якщо доведе, що вони
сталися внаслiдок дiй або упущень капiтана, iнших осiб судно-
вого екiпажу i лоцмана у судноводiннi або управлiннi судном
(навiгацiйнi помилки). Морським правом бiльшостi зарубiжних
краєн також передбачено правило про звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за навiгацiйнi помилки, тобто виннi дiє. Однак
воно не стосууться наших внутрiшнiх (каботажних) перевезень.
За втрату, нестачу i пошкодження вантажу, викликанi дiями та
упущеннями вже зазначених осiб при прийомнi, завантаженнi,
розмiщеннi, зберiганнi, вивантаженнi або здачi вантажу (ко-
мерцiйнi помилки), перевiзник несе вiдповiдальнiсть на загаль-
них засадах, тобто за наявностi вини (ст.176, 177 Кодексу торго-
вельного мореплавства).
Розмiри вiдповiдальностi перевiзника за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу визначенi транспортними ста-
тутами (кодексами), а щодо автомобiльних перевезень також стат-
тею 363 ЦК Украєни. Зокрема, автотранспортна органiзацiя вiдпо-
вiдау: 1) в разi втрати або нестачi вантажу i багажу - в розмiрi
вартостi вантажу i багажу, який втрачено чи якого не вистачау;
2) в разi пошкодження вантажу або багажу - в розмiрi суми, на
яку зменшилась його вартiсть; 3) в разi втрати вантажу або бага-
жу, зданого до перевезення з оголошенням його цiнностi,- в
розмiрi оголошеноє цiнностi вантажу або багажу, якщо не буде
доведено, що вона нижче дiйсноє його вартостi.
Якщо внаслiдок пошкодження, за яке автотранспортна орга-
нiзацiя несе вiдповiдальнiсть, якiсть вантажу або багажу змiни-
лась настiльки, що вiн не може бути використаний за прямим
призначенням, одержувач вправi вiдмовитись вiд вантажу i ви-
магати вiдшкодування за його втрату. Коли втрачений вантаж
буде згодом знайдено, одержувач мау право вимагати видачi йому
цього вантажу чи багажу, повернувши вiдшкодування, одержане
за його втрату або нестачу.
Майже аналогiчно вирiшувалось питання про розмiри вiдповi-
дальностi перевiзника за втрату, нестачу або пошкодження ван-
тажу й на iнших видах транспорту (ст.151 Статуту залiзниць,
211
ст.179 Кодексу торговельного мореплавства, ст.93 Повiтряного
кодексу Украєни, ст.195 Статуту внутрiшнього водного транс-
порту).
При втратi чи нестачi вантажу перевiзник, крiм вiдшкодуван-
ня дiйсноє вартостi або оголошеноє цiнностi вантажу, повертау
плату за перевезення, одержану за втрачений вантаж, якщо вона
не входила у цiну цього вантажу. В разi використання вантажу
залiзницею для своєх потреб вона вiдшкодовуу вартiсть вантажу
в подвiйному розмiрi.
Вiдповiдно до частини третьоє статтi 13 Закону Украєни <Про
транспорт> пiдприумства транспорту вiдповiдають за втрату, не-
стачу, псування i пошкодження прийнятого для перевезення ван-
тажу та багажу у розмiрi фактичноє шкоди, якщо вони не дове-
дуть, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не
з єх вини.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174