Згiдно з
статтею 450 ЦК Украєни обовязок по вiдшкодуванню заподiя-
ноє шкоди виникау незалежно вiд вини заподiювача шкоди, тоб-
то i за випадково заподiяну шкоду. В цьому полягау iстотна особ-
ливiсть вiдшкодування за статтею 450 ЦК Украєни порiвняно з
вiдшкодуванням на загальних пiдставах (ст.440 ЦК Украєни). Без-
винний характер обовязку по вiдшкодуванню шкоди, заподiя-
ноє джерелом пiдвищеноє небезпеки, пiдтверджууться змiстом
обставин, якi виключають застосування статтi 450 ЦК Украєни.
До числа таких обставин вiдносяться непереборна сила i умисел
потерпiлого. Отже, в усiх iнших випадках, в тому числi i при
вiдсутностi вини володiльця джерела пiдвищеноє небезпеки, ос-
таннiй вiдшкодовуу шкоду потерпiлому.

Обовязок по вiдшкодуванню шкоди заподiяноє джерелом пiдви-
щеноє небезпеки, називауться в заголовку статтi 450 ЦК Украє-
ни вiдповiдальнiстю. Оскiльки ця вiдповiдальнiсть застосовууть-

336

ся i при вiдсутностi вини заподiювача шкоди, в цивiлiстичнiй
лiтературi вона iменууться вiдповiдальнiстю незалежно вiд вини.
Необхiдно пiдкреслити, що судова та арбiтражна практика тлу-
мачить i застосовуу статтю 450 ЦК Украєни вiдповiдно до єє бук-
вального тексту, заголовку та змiсту статтi. Наприклад, в ухвалi
судовоє колегiє по цивiльних справах Верховного Суду Украєни
зазначено: <Посилання вiдповiдача на те, що державна автомо-
бiльна iнспекцiя не визнала вини шофера у нещасному випадку,
не може служити пiдставою для звiльнення автоколони вiд обо-
вязку вiдшкодувати шкоду, заподiяну позивачевi, оскiльки орга-
нiзацiя несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну джерелом пiдви-
щеноє небезпеки i у випадку вiдсутностi вини шофера у заподi-
яннi шкоди>.

Вiдповiдальнiсть незалежно вiд вини за шкоду, заподiяну дже-
релом пiдвищеноє небезпеки, в сучасних умовах науково-технiч-
ного прогресу, ускладнення всiх сторiн життя суспiльства - важ-
ливий правовий iнструмент забезпечення соцiальноє справедли-
востi. Вона зумовлена особливо шкiдливими якостями джерел
пiдвищеноє небезпеки, оскiльки останнi в процесi експлуатацiє
не пiддаються безупинному i всеосяжному контролю з боку лю-
дини. Нiякi спецiальнi знання, навички, досвiд не дають можли-
востi нi передбачити тих шкiдливих наслiдкiв, якi настають у
конкретнiй життувiй ситуацiє, нi запобiгти єм. Окрiм того, вiдпо-
вiдальнiсть незалежно вiд вини стимулюу володiльцiв джерел
пiдвищеноє небезпеки до прийняття всiх можливих заходiв щодо
запобiгання заподiяння шкоди, заохочуу єх до участi в створеннi
новоє, бiльш безпечноє технiки. За афористичним виразом Б.С.Ан-
тимонова, стимулювати, спонукати до безпечноє дiяльностi можна
i без обвинувачень.

Субукти зобовязань по вiдшкодуванню шкоди, заподiяноє дже-
релом пiдвищеноє небезпеки. Зобовязаною стороною у вiдноси-
нах по вiдшкодуванню шкоди, заподiяноє джерелом пiдвищеноє
небезпеки, у органiзацiє i громадяни, дiяльнiсть яких повязана з
пiдвищеною небезпекою для оточення (ст.450 ЦК Украєни). За-
значенi органiзацiє та громадяни на практицi i в лiтературi нази-
ваються володiльцями джерел пiдвищеноє небезпеки. В Поста-
новi Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р.
передбачауться приблизний перелiк володiльцiв джерел пiдви-
щеноє небезпеки. До них, зокрема належать:

Приклад, запозичений iз узагальнення судовоє практики Верхов-
ного Суду Украєни.

337

i/ власники джерел пiдвищеноє небезпеки (кооперативи, ак-
цiонернi товариства, громадяни тощо);

2) органiзацiє, що володiють джерелами пiдвищеноє небезпеки
на правi повного господарського вiдання або на правi оператив-
ного управлiння (державнi пiдприумства та установи);

3) органiзацiє i громадяни, що володiють джерелами пiдвище-
ноє небезпеки на пiдставi вiдповiдних договорiв (договору орен-
ди, пiдряду);

4) громадяни, якi мають доручення на управлiння транспорт-
ним засобом;

5) органiзацiє, що володiють джерелами пiдвищеноє небезпеки
на пiдставi адмiнiстративного акта про передачу єх у тимчасове
користування (п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду Украє-
ни вiд 27 березня 1992 р.).

Звичайно, вказiвки пункту 4 Постанови не вичерпують усiх
випадкiв розвязання питань про субукта вiдповiдальностi за
шкоду, заподiяну джерелом пiдвищеноє небезпеки. Так, в су-
довiй практицi вирiшуються питання про субукта вiдповiдаль-
ностi, якщо джерело пiдвищеноє небезпеки - автомашина - у
обуктом спiльноє власностi. Судова практика виходить з того,
що субуктом вiдповiдальностi в зазначених випадках у той з
учасникiв спiльноє власностi, наприклад, один з подружжя, який
експлуатував автомашину у момент заподiяння шкоди. Нерiдко
судова практика розвязуу питання про субукта вiдповiдаль-
ностi за шкоду, заподiяну джерелом пiдвищеноє небезпеки, якщо
його заподiянню сприяла неправомiрна, винна поведiнка тре-
тьоє особи. Так, Верховний Суд Украєни вважау, що стаття 450
ЦК Украєни не передбачау звiльнення володiльця джерела пiдви-
щеноє небезпеки вiд вiдповiдальностi i в тих випадках, коли
заподiянню шкоди джерелом пiдвищеноє небезпеки сприяла не-
правомiрна винна поведiнка третьоє особи. Отже, субуктом
вiдповiдальностi перед потерпiлим у володiлець джерела пiдви-
щеноє небезпеки. Останнiй вправi предявити регресний позов
до винноє третьоє особи. При заподiяннi шкоди здоровю гро-
мадян внаслiдок взаумодiє (зiткнення) джерел пiдвищеноє не-
безпеки єх володiльцi вiдповiдають перед потерпiлими солiдар-
но, тобто несуть солiдарну вiдповiдальнiсть. Питання про вiдпо-
вiдальнiсть за шкоду, заподiяну при цьому самим джерелам
пiдвищеноє небезпеки, вирiшууться за статтею 440 ЦК Украє-
ни, i судам необхiдно виходити з того, що мiж собою володiльцi
вiдповiдають за принципом вини, а саме:

1) шкода, заподiяна одному з володiльцiв з вини iншого, вiдшко-
довууться винним;

338

2) при наявностi вини лише володiльця, якому заподiяна шко-
да, вона йому не вiдшкодовууться;

3) при наявностi вини обох володiльцiв розмiр вiдшкодування
визначауться вiдповiдно до ступеня вини кожного;

4) при вiдсутностi вини володiльцiв джерел пiдвищеноє небез-
пеки у взаумному заподiяннi шкоди незалежно вiд його розмiру
жоден не мау права на вiдшкодування.

Зазначенi положення поширюються на наземнi транспортнi
засоби. Якщо шкода заподiяна взаумодiями (зiткненням) мор-
ських або повiтряних суден, пiдстави вiдповiдальностi за запо-
дiяну шкоду передбаченi вiдповiдними статтями Кодексу торго-
вельного мореплавства та Повiтряного кодексу Украєни.

Володiлець джерела пiдвищеноє небезпеки не вiдповiдау за
шкоду, заподiяну ним, якщо доведе, що володiння джерелом
було втрачено не з його вини, а в результатi протиправних дiй
iнших осiб, наприклад, внаслiдок угону транспортного засобу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174