Двостороннiй характер купiвлi-продажу обумовлюу взаумне ви-
никнення у кожноє iз сторiн прав i обовязкiв. Так, з укладенням
такого договору продавець приймау на себе обовязок передати
покупцевi певну рiч i водночас набувау права вимагати єє опла-
ти, а покупець, у свою чергу, зобовязаний здiйснити оплату
придбаноє речi i водночас набувау права вимагати вiд покупця єє
передачi. iншими словами, в договорi купiвлi-продажу вiдповiд-
ним правам i обовязкам продавця кореспондуються вiдповiднi
права i обовязки покупця i навпаки.
Договiр купiвлi-продажу у консесуальним, оскiльки права i обо-
вязки сторiн виникають у момент досягнення ними згоди щодо
усiх iстотних умов. Настання цього моменту може мати ряд особ-
ливостей, зумовлених тим, що для окремих видiв договорiв
купiвлi-продажу законодавець передбачау спецiальнi вимоги до
єх оформлення, без додержання яких укладена угода не може
вважатися дiйсною.
Договiр купiвлi-продажу, безумовно, у одним з найефективнi-
ших засобiв взаумозвязку виробництва i споживання, регулято-
ром нормального функцiонування господарського комплексу
краєни. Вiн може укладатися мiж громадянами, мiж органiзацiя-
ми (пiдприумствами, установами), а також мiж органiзацiями i
громадянами, що свiдчить про його унiверсальнiсть. Однак у
перiод iснування СРСР застосування такого унiверсального ре-
гулятора товарообiгу було значно обмеженим. Найбiльшого по-
ширення купiвля-продаж набула у внутрiшньому товарообiгу в
сферi державноє i кооперативноє роздрiбноє торговельноє мережi,
за допомогою якоє задовольнялася основна частина матерiаль-
них i культурних потреб громадян у товарах особистого спожи-
вання. Договiр купiвлi-продажу забезпечував також деякi потре-
би матерiально-технiчного постачання державних, кооператив-
них та iнших органiзацiй, не набувши тут належного розвитку.
Бiльше того, впродовж кiлькох десятилiть пiд впливом органiза-
48
цiйно-правових обмежень обсяг торгiвлi з використанням дого-
вору купiвлi-продажу за участю органiзацiй був зведений до
мiнiмуму. Такi угоди могли укладатися, як правило, на продук-
цiю (товари), яка не розподiлялася в плановому порядку (зокре-
ма, предметiв канцелярського, культурно-побутового, спортив-
ного призначення). У цей перiод товарообiг мiж господарюючи-
ми субуктами (юридичними особами) здiйснювався за допомо-
гою договору поставки, що укладався на пiдставi обовязкового
для сторiн планово-адмiнiстративного акту розподiлу продукцiє
(товарiв). В умовах плановоє економiки, централiзованого роз-
подiлу матерiальних ресурсiв, панування адмiнiстративно-команд-
них методiв управлiння економiчними вiдносинами договiр по-
ставки став домiнуючим у товарообiгу мiж господарюючими
субуктами i сформувався в самостiйний договiр.
Перебудовнi процеси в СРСР, започаткованi в 1985 р., сприя-
ли реформуванню плановоє економiки i певному розширенню
вiльного товарообiгу. Розпад СРСР i проголошення Украєною та
iншими колишнiми союзними республiками незалежностi, усвi-
домлення необхiдностi докорiнних змiн прискорили прийняття
нових економiчних законiв Украєни (<Про власнiсть>, <Про
пiдприумництво>, <Про пiдприумства в Украєнi> тощо), направ-
лених на змiну вiдносин власностi, на розвиток пiдприумницт-
ва. Вiдтак разом з поступовим зародженням в Украєнi елементiв
ринковоє економiки iстотно зросла роль договору купiвлi-про-
дажу. В умовах ринковоє економiки договiр купiвлi-продажу у
основним регулятором взаумовiдносин мiж виробниками i спо-
живачами, вiдносин у сферi розподiлу i перерозподiлу матерi-
альних благ, забезпечуючи вiльний i оптимальний розвиток усiх
форм власностi, пiдприумництва i торгiвлi.
Правове регулювання вiдносин купiвлi-продажу здiйснюуться
Цивiльним кодексом Украєни (ст.ст.224-240). Законами Украє-
ни <Про захист прав споживачiв>, <Про цiннi папери i фондову
бiржу>, <Про товарну бiржу>, <Про приватизацiю майна держав-
них пiдприумств>, <Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)>, численними пiдзаконними
нормативними актами.
З урахуванням особливостей органiзацiйно-правових форм
торгiвлi, що використовуються на територiє перебування сторiн
договору купiвлi-продажу, особливостей вiдчужуваних обуктiв,
особливостей способу укладення та виконання договору iснуу
кiлька рiзновидiв договору купiвлi-продажу, зокрема:
а) договори купiвлi-продажу в оптовiй i роздрiбнiй торгiвлi;
договори, якi укладаються на бiржах i аукцiонах;
49
б) договори купiвлi-продажу, якi укладаються у внутрiшньому
i в зовнiшньоекономiчному обiгу;
в) договори купiвлi-продажу земельних дiлянок, валютних
цiнностей, жилих будинкiв, квартир, автомашин;
г) договори купiвлi-продажу на умовах комiсiє, консигнацiє та
поставки;
д) договори купiвлi-продажу обуктiв приватизацiє;
е) форварднi i фючерснi угоди купiвлi-продажу.
Кожен з них мау певнi особливостi щодо умов укладення та
виконання, визначення прав i обовязкiв сторiн та правових
наслiдкiв невиконання (неналежного виконання) договору.
2. Сторони в договорi купiвлi-продажу
Вiдповiдно до цивiльного законодавства сторонами в договорi
купiвлi-продажу виступають продавець i покупець. Ними мо-
жуть бути будь-якi субукти цивiльних правовiдносин: громадя-
ни, юридичнi особи, держава. Однак умови участi кожного з цих
субуктiв у договорi купiвлi-продажу не завжди однаковi, що зале-
жить вiд обсягу правоздатностi i дiуздатностi конкретного субукта
цивiльних правовiдносин, форми власностi вiдчужуваного май-
на, його правового режиму та iнших обставин.
Законом можуть визначатися певнi спецiальнi умови щодо
участi вiдповiдних юридичних осiб у товарообiгу з урахуванням
статутних цiлей єхньоє дiяльностi (наприклад, щодо комерцiйноє
дiяльностi полiтичних партiй, громадських, релiгiйних обуднань).
В умовах переходу до ринкових реформ держава вiдмовилася вiд
монополiє на зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть. Вiдтепер субукта-
ми зовнiшньоекономiчноє дiяльностi (в тому числi торговельноє)
можуть бути як фiзичнi, так i юридичнi особи на засадах, визна-
чених спецiальним законодавством, зокрема Законом Украєни
<Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть>.
За статтею 225 ЦК Украєни право продажу майна, крiм ви-
падкiв примусового продажу, належить власниковi. iншими сло-
Ранiше чинним законодавством встановлювався ряд обмежень
щодо права субуктiв цивiльних правовiдносин укладати певнi дого-
вори купiвлi-продажу. Наприклад, громадяни не могли набувати у
власнiсть засоби виробництва (за незначними винятками), юри-
дичнi особи мали право набувати майно лише з урахуванням своує
статутноє дiяльностi, а також позбавлялися можливостi безпо-
середньо брати участь у зовнiшнiй торгiвлi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174