Воно повинно бути оформлене за правилами, якi перед-
баченi для форми угод. Письмова форма необхiдна, якщо в цiй
самiй формi виражено зобовязання, за яким учиняуться переве-
дення боргу.
При переведеннi боргу обовязки первiсного боржника пере-
даються новому боржниковi в повному обсязi. Тому новий борж-
ник вправi висувати проти вимоги кредитора усi заперечення,
основанi на вiдносинах мiж кредитором i первiсним боржником
(частина друга ст.201 ЦК Украєни).
Переведення боргу допускауться у вiдносинах мiж громадяна-
ми, за винятком тих, якi повязанi з особою боржника. Мiж орга-
нiзацiями також можливе переведення боргу, його межi аналогiчнi
межам, встановленим щодо цесiє.
У двостороннiх зобовязаннях замiна осiб означау одночасно
уступку вимоги i переведення боргу. За приклад може правити
обмiн жилими примiщеннями.
18
Глава З
Припинення зобовязань
Зобовязальне правовiдношення дiу протягом певного строку.
Пiд час дiє зобовязання можуть вiдбутись змiни в його субуктно-
му складi, змiстi, i в певний момент воно може припинитись.
Припиненням зобовязання називауться такий його стан, при
якому в силу обставин, передбачених законом, субуктивне пра-
во i кореспондуючий йому обовязок перестають iснувати. Об-
ставини, якi ведуть до припинення зобовязання, називаються
пiдставами (способами) припинення зобовязання. Припинення
зобовязання може бути спричинене рiзними обставинами: однi
з них не залежать вiд волi учасникiв зобовязального правовiдно-
шення, iншi у наслiдком дiй самих учасникiв зобовязання. Пе-
редбаченi в законi способи припинення зобовязальних право-
вiдносин мають неоднакову сферу дiє. Однi з них дiють лише
вiдносно одного виду зобовязань i передбаченi в нормах, якi
регламентують даний вид зобовязань (ст.ст.392, 269, 270 ЦК
Украєни). iншi стосуються припинення всiх або бiльшостi зобо-
вязань i у своєй сукупностi утворюють загальнi пiдстави припи-
нення зобовязань (ст.ст.216-223 ЦК Украєни).
Розглянемо окремi способи припинення зобовязань.
Виконання зобовязання. Основним i нормальним способом при-
пинення зобовязання у його виконання, за допомогою чого до-
сягауться мета, заради якоє i встановлювалося зобовязання. У
частинi першiй статтi 216 ЦК Украєни пiдставою припинення
зобовязання визнауться лише належне виконання, тобто вико-
нання з дотриманням вимог щодо субуктiв, предмета, строкiв,
мiсця i способiв виконання. Неналежне виконання не тягне за
собою припинення зобовязання. На сторону, яка його допусти-
ла, покладаються додатковi юридичнi обовязки - вiдшкодування
збиткiв кредитору, спричинених неналежним виконанням, сплата
неустойки. Виконання таких додаткових обовязкiв, як правило,
не звiльняу боржника вiд реального виконання зобовязання.
Виконання, що припиняу зобовязання, повинне вiдповiдним
чином бути посвiдчене. Вимога письмового оформлення вико-
нання необхiдна: а) коли зобовязання виражено в письмовiй
формi незалежно вiд того, чи єє вимагау закон, чи сторони за
своую волею надали зобовязанню такоє форми; б) коли вимагау
закон, хоч зобовязання укладено в уснiй формi (частина друга
ст.43 ЦК Украєни); в) у разi предявлення вiдповiдноє вимоги
боржником. При виконаннi зобовязань, якi не вираженi у пись-
19
мовiй формi, боржник вправi вимагати вiд кредитора розписку,
що посвiдчуу виконання зобовязання. Якщо зобовязання ви-
ражене в уснiй формi i при його виконаннi боржник не вимагау
розписки, то нiякого оформлення не проводять. Документ, що
посвiдчуу факт виконання зобовязання, його змiст i порядок
оформлення, визначауться нормативними актами про вiдповiднi
види договорiв (наприклад, поставки, капiтального будiвництва,
перевезення тощо).
Вiдповiдно до статтi 216 ЦК Украєни, якщо на посвiдчення
зобовязання видано борговий документ (розписку, квитанцiє
тощо) i його передано кредитору, то кредитор, приймаючи ви-
конання, повинен повернути цей документ, а при неможливостi
повернення зазначити це в розписцi, що ним видауться. Закон
встановлюу презумпцiю припинення зобовязання у разi знаход-
ження боргового документа у боржника. Тому сам факт знаход-
ження його у боржника пiдтверджуу виконання зобовязання.
Обовязок доведення iншого покладауться на кредитора. При
вiдмовi кредитора посвiдчити виконання зобовязання зазначе-
ними у статтi 216 ЦК Украєни способами боржник вправi затри-
мати виконання. У такому випадку кредитор вважауться таким,
що прострочив, з усiма наслiдками, передбаченими в статтi 215
ЦК Украєни.
Зарахування - це такий спосiб припинення зобовязання, при
якому погашаються зустрiчнi однорiднi вимоги, строк виконан-
ня яких настав або строк яких не зазначений чи визначений
моментом витребування. Зарахування проводиться за таких умов:
1) вимоги повиннi бути зустрiчними, тобто такими, якi випли-
вають з двох рiзних зобовязань мiж двома особами, де боржник
одного зобовязання у кредитором iншого зобовязання; 2) ви-
моги повиннi бути однорiдними, тобто предметом обох зобовя-
зань повиннi бути речi одного i того самого роду. Практично
зарахування застосовууться лише щодо грошей; 3) настання стро-
ку виконання зобовязання з усiх вимог. До зарахування можуть
бути предявленi вимоги, вiдносно яких строк виконання настав
або не визначений, або визначений моментом витребування. Для
зарахування вимог нiяких пiльгових строкiв не надауться, ос-
кiльки нiяких фактичних дiй чинити не потрiбно.
Наявнiсть згаданих умов дау право будь-якiй iз сторiн провес-
ти зарахування. За своую юридичною природою зарахування у
односторонньою угодою, яка викликау вiдповiднi юридичнi на-
слiдки. Якщо зустрiчнi вимоги рiвнi, то зобовязання припиняуть-
ся, якщо нерiвнi, то зобовязання з бiльшою сумою зберiгауться,
але в меншому розмiрi. Вiдповiдно до статтi 218 ЦК Украєни
20
окремi вимоги не пiдлягають зарахуванню. Зазначенi у статтi 218
випадки недопустимостi зарахування встановленi вiдносно двох
видiв вимог: 1) вимоги, неможливiсть зарахування яких обумов-
лена погашенням самоє вимоги (минув строк позовноє давностi);
2) вимоги, повязанi з суворо цiльовим характером коштiв (ут-
римання вiдповiдних осiб, вiдшкодування шкоди, викликаноє уш-
кодженням здоровя або заподiянням смертi). Законом можуть
бути передбаченi й iншi випадки, коли не допускауться зараху-
вання.
. Збiг боржника i кредитора в однiй особi. Вiдповiдно до статтi
219 ЦК Украєни зобовязання припиняуться збiгом боржника i
кредитора в однiй особi. Такий збiг настау в силу правонаступ-
ництва. Стосовно до громадян збiг кредитора i боржника мож-
ливий, коли спадкоумець i спадкодавець були мiж собою в зобо-
вязальному правовiдношеннi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
баченi для форми угод. Письмова форма необхiдна, якщо в цiй
самiй формi виражено зобовязання, за яким учиняуться переве-
дення боргу.
При переведеннi боргу обовязки первiсного боржника пере-
даються новому боржниковi в повному обсязi. Тому новий борж-
ник вправi висувати проти вимоги кредитора усi заперечення,
основанi на вiдносинах мiж кредитором i первiсним боржником
(частина друга ст.201 ЦК Украєни).
Переведення боргу допускауться у вiдносинах мiж громадяна-
ми, за винятком тих, якi повязанi з особою боржника. Мiж орга-
нiзацiями також можливе переведення боргу, його межi аналогiчнi
межам, встановленим щодо цесiє.
У двостороннiх зобовязаннях замiна осiб означау одночасно
уступку вимоги i переведення боргу. За приклад може правити
обмiн жилими примiщеннями.
18
Глава З
Припинення зобовязань
Зобовязальне правовiдношення дiу протягом певного строку.
Пiд час дiє зобовязання можуть вiдбутись змiни в його субуктно-
му складi, змiстi, i в певний момент воно може припинитись.
Припиненням зобовязання називауться такий його стан, при
якому в силу обставин, передбачених законом, субуктивне пра-
во i кореспондуючий йому обовязок перестають iснувати. Об-
ставини, якi ведуть до припинення зобовязання, називаються
пiдставами (способами) припинення зобовязання. Припинення
зобовязання може бути спричинене рiзними обставинами: однi
з них не залежать вiд волi учасникiв зобовязального правовiдно-
шення, iншi у наслiдком дiй самих учасникiв зобовязання. Пе-
редбаченi в законi способи припинення зобовязальних право-
вiдносин мають неоднакову сферу дiє. Однi з них дiють лише
вiдносно одного виду зобовязань i передбаченi в нормах, якi
регламентують даний вид зобовязань (ст.ст.392, 269, 270 ЦК
Украєни). iншi стосуються припинення всiх або бiльшостi зобо-
вязань i у своєй сукупностi утворюють загальнi пiдстави припи-
нення зобовязань (ст.ст.216-223 ЦК Украєни).
Розглянемо окремi способи припинення зобовязань.
Виконання зобовязання. Основним i нормальним способом при-
пинення зобовязання у його виконання, за допомогою чого до-
сягауться мета, заради якоє i встановлювалося зобовязання. У
частинi першiй статтi 216 ЦК Украєни пiдставою припинення
зобовязання визнауться лише належне виконання, тобто вико-
нання з дотриманням вимог щодо субуктiв, предмета, строкiв,
мiсця i способiв виконання. Неналежне виконання не тягне за
собою припинення зобовязання. На сторону, яка його допусти-
ла, покладаються додатковi юридичнi обовязки - вiдшкодування
збиткiв кредитору, спричинених неналежним виконанням, сплата
неустойки. Виконання таких додаткових обовязкiв, як правило,
не звiльняу боржника вiд реального виконання зобовязання.
Виконання, що припиняу зобовязання, повинне вiдповiдним
чином бути посвiдчене. Вимога письмового оформлення вико-
нання необхiдна: а) коли зобовязання виражено в письмовiй
формi незалежно вiд того, чи єє вимагау закон, чи сторони за
своую волею надали зобовязанню такоє форми; б) коли вимагау
закон, хоч зобовязання укладено в уснiй формi (частина друга
ст.43 ЦК Украєни); в) у разi предявлення вiдповiдноє вимоги
боржником. При виконаннi зобовязань, якi не вираженi у пись-
19
мовiй формi, боржник вправi вимагати вiд кредитора розписку,
що посвiдчуу виконання зобовязання. Якщо зобовязання ви-
ражене в уснiй формi i при його виконаннi боржник не вимагау
розписки, то нiякого оформлення не проводять. Документ, що
посвiдчуу факт виконання зобовязання, його змiст i порядок
оформлення, визначауться нормативними актами про вiдповiднi
види договорiв (наприклад, поставки, капiтального будiвництва,
перевезення тощо).
Вiдповiдно до статтi 216 ЦК Украєни, якщо на посвiдчення
зобовязання видано борговий документ (розписку, квитанцiє
тощо) i його передано кредитору, то кредитор, приймаючи ви-
конання, повинен повернути цей документ, а при неможливостi
повернення зазначити це в розписцi, що ним видауться. Закон
встановлюу презумпцiю припинення зобовязання у разi знаход-
ження боргового документа у боржника. Тому сам факт знаход-
ження його у боржника пiдтверджуу виконання зобовязання.
Обовязок доведення iншого покладауться на кредитора. При
вiдмовi кредитора посвiдчити виконання зобовязання зазначе-
ними у статтi 216 ЦК Украєни способами боржник вправi затри-
мати виконання. У такому випадку кредитор вважауться таким,
що прострочив, з усiма наслiдками, передбаченими в статтi 215
ЦК Украєни.
Зарахування - це такий спосiб припинення зобовязання, при
якому погашаються зустрiчнi однорiднi вимоги, строк виконан-
ня яких настав або строк яких не зазначений чи визначений
моментом витребування. Зарахування проводиться за таких умов:
1) вимоги повиннi бути зустрiчними, тобто такими, якi випли-
вають з двох рiзних зобовязань мiж двома особами, де боржник
одного зобовязання у кредитором iншого зобовязання; 2) ви-
моги повиннi бути однорiдними, тобто предметом обох зобовя-
зань повиннi бути речi одного i того самого роду. Практично
зарахування застосовууться лише щодо грошей; 3) настання стро-
ку виконання зобовязання з усiх вимог. До зарахування можуть
бути предявленi вимоги, вiдносно яких строк виконання настав
або не визначений, або визначений моментом витребування. Для
зарахування вимог нiяких пiльгових строкiв не надауться, ос-
кiльки нiяких фактичних дiй чинити не потрiбно.
Наявнiсть згаданих умов дау право будь-якiй iз сторiн провес-
ти зарахування. За своую юридичною природою зарахування у
односторонньою угодою, яка викликау вiдповiднi юридичнi на-
слiдки. Якщо зустрiчнi вимоги рiвнi, то зобовязання припиняуть-
ся, якщо нерiвнi, то зобовязання з бiльшою сумою зберiгауться,
але в меншому розмiрi. Вiдповiдно до статтi 218 ЦК Украєни
20
окремi вимоги не пiдлягають зарахуванню. Зазначенi у статтi 218
випадки недопустимостi зарахування встановленi вiдносно двох
видiв вимог: 1) вимоги, неможливiсть зарахування яких обумов-
лена погашенням самоє вимоги (минув строк позовноє давностi);
2) вимоги, повязанi з суворо цiльовим характером коштiв (ут-
римання вiдповiдних осiб, вiдшкодування шкоди, викликаноє уш-
кодженням здоровя або заподiянням смертi). Законом можуть
бути передбаченi й iншi випадки, коли не допускауться зараху-
вання.
. Збiг боржника i кредитора в однiй особi. Вiдповiдно до статтi
219 ЦК Украєни зобовязання припиняуться збiгом боржника i
кредитора в однiй особi. Такий збiг настау в силу правонаступ-
ництва. Стосовно до громадян збiг кредитора i боржника мож-
ливий, коли спадкоумець i спадкодавець були мiж собою в зобо-
вязальному правовiдношеннi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174