- грошовi знаки у виглядi банкнот, казначейських бiлетiв, мо-
нет i в iнших формах, що перебувають в обiгу та у законним
платiжним засобом на територiє Украєни, а також вилученi з обi-
гу, або такi, що вилучаються з нього, але пiдлягають обмiну на
грошовi знаки, якi перебувають в обiгу, кошти на рахунках, у
внесках в банкiвських та iнших кредитно-фiнансових установах
на територiє Украєни;
- вiдповiдна iноземна валюта;
- платiжнi документи та iншi цiннi папери (акцiє, облiгацiє,
купони до них, бони, векселi (тратти), борговi розписки, акре-
дитиви, чеки, банкiвськi накази, депозитнi сертифiкати, ощаднi
книжки, iншi фiнансовi та банкiвськi документи), вираженi в
iноземнiй валютi або монетарних металах;
- монетарнi метали (золото i метали iридiуво-платиновоє групи
в будь-якому виглядi та станi, за винятком ювелiрних, промисло-
вих i побутових виробiв з цих металiв i брухту цих металiв).
Особливе мiсце серед багатьох перелiчених видiв валютних
цiнностей посiдау iноземна грошова валюта, яка в одних випад-
ках може бути платiжним засобом, а в iнших - предметом купiвлi-
продажу. Останну мау мiсце у випадках продажу (обмiну) iно-
земноє грошовоє валюти за грошову валюту Украєни i, навпаки,
на Украєнськiй мiжбанкiвськiй валютнiй бiржi через систему
обмiнних пунктiв. На наш погляд, такi угоди мають одночасно
ознаки i договору купiвлi-продажу, i договору мiни.
У законодавствi визначаються певнi вимоги, яким мау вiдповi-
дати предмет договору купiвлi-продажу. Так, якiсть проданоє речi
повинна вiдповiдати умовам договору, а за вiдсутностi вказiвок у
договорi - вимогам, якi звичайно ставляться. Пiд вимогами, якi
звичайно ставляться, потрiбно розумiти такi, за дотримання яких
56
придбана рiч повинна виконувати своу функцiональне призна-
чення (друкарська машина - друкувати, телевiзор - давати зоб-
раження iз звуковим супроводом тощо). Рiч, яку продау торго-
вельна органiзацiя, повинна вiдповiдати стандарту, технiчним
умовам або зразкам, встановленим для речей цього роду, якщо
iнше не випливау з характеру даного виду купiвлi-продажу (ст.233
ЦК Украєни).
Наступною iстотною умовою договору купiвлi-продажу у цiна
- певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману вiд
продавця рiч. Цiна повинна бути обовязково визначена в дого-
ворi шляхом досягнення сторонами щодо цього обопiльноє зго-
ди. За командно-адмiнiстративноє системи сформувалася полi-
тика цiноутворення, яка зводила до мiнiмуму можливостi сторiн
самостiйно визначати в договорi цiну, оскiльки на переважну
бiльшiсть видiв продукцiє i товарiв цiни визначалися державни-
ми органами в централiзованому порядку. Зокрема, передбача-
лося, що продаж товарiв державними, кооперативними та iнши-
ми громадськими органiзацiями повинен здiйснюватися за вста-
новленими державними цiнами, крiм випадкiв, передбачених за-
конодавством. За погодженням сторiн могли встановлюватися
цiни у випадках продажу колгоспами лишкiв сiльгосппродукцiє,
що не купууться державою, а також продажу громадянами свого
майна, якщо iнше не було передбачено законодавством.
Централiзований порядок цiноутворення сприяв певнiй стабi-
лiзацiє цiн. Однак нерiдко встановленi таким чином цiни не вiдпо-
вiдали фактично понесеним виробниками витратам на виготов-
лену продукцiю, вступали в суперечнiсть iз законами товарного
виробництва. Такий порядок цiноутворення не спонукав вироб-
никiв до збiльшення кiлькостi товарiв, пiдвищення єх якостi, вiн
став однiую з причин створення дефiциту багатьох видiв товарiв,
розбалансованостi вiдносин мiж виробниками i споживачами, а
також зловживань у сферi розподiлу матерiальних благ.
В останнi роки iснування СРСР на пiдставi урядових рiшень
державним пiдприумствам було надано право реалiзовувати за
договiрними i тимчасовими договiрними цiнами окремi товари
народного споживання, впроваджувалася торгiвля товарами
пiдвищеного попиту за комерцiйними цiнами, кооперативи от-
римали право реалiзовувати продукцiю за домовленiстю iз спо-
живачами або самостiйно, за окремими винятками. Бiльш ради-
кальнi заходи щодо реформування цiноутворення передбачали-
ся в постановах Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 12 листопада 1990 р.
<Про перехiд до застосування договiрних роздрiбних цiн на ок-
ремi види товарiв народного споживання> i вiд 25 жовтня 1990 р.
57
<Про перехiд на нову систему оптових цiн i тарифiв>, у Поста- i
новi Кабiнету Мiнiстрiв СРСР вiд 19 березня 1991 р. <Про рефор- |
му роздрiбних цiн i соцiальний захист населення>, в постановах д
Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 28 березня 1991 р. <Про новi роздрiбнi <
цiни на товари народного споживання i тарифи на послуги, що
надаються населенню> i <Про соцiальний захист населення у звяз-
ку з реформою роздрiбних цiн>. Нормативними актами передба-
чалися кiлька категорiй товарiв народного споживання для регу-
лювання цiн, а саме: товари, щодо яких не пiдвищуються дiючi
державнi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких встановлюються новi
(пiдвищенi) державнi фiксованi роздрiбнi цiни; товари, щодо яких
дiють договiрнi (вiльнi) роздрiбнi цiни; товари, що реалiзуються
населенню за регульованими роздрiбними цiнами, якi мали ви-
значатися введенням граничних рiвнiв чи розмiрiв у порядку, вста-
новленому органами цiноутворення. Перелiченi та iншi заходи
щодо реформування цiноутворення не призвели та й не могли
призвести до стабiлiзацiє товарообiгу, стабiлiзацiє споживчого рин-
ку, оскiльки з економiко-правовоє точки зору вони далеко не пов-г
ною мiрою вiдповiдали законам суспiльних ринкових вiдносин,
мiцно зберiгаючи принципи соцiалiстичного цiноутворення. При
цьому подiбне <реформування> зводилося переважно до чергово-
го адмiнiстративного пiдвищення цiн.
Згiдно з Декларацiую про державний суверенiтет Украєни та
Законом <Про економiчну самостiйнiсть Украєни> 3 грудня 1990
р. був прийнятий Закон Украєни <Про цiни i цiноутворення>,
який фактично започаткував основи самостiйноє украєнськоє цiно-
воє полiтики. За цим Законом у народному господарствi засто-
совуються вiльнi цiни i тарифи, державнi фiксованi та регульо-
ванi цiни i тарифи, створюються необхiднi економiчнi гарантiє
для виробникiв; цiни внутрiшнього ринку мають бути орiунто-
ванi на рiвень свiтового ринку. Однак втiлення цих правильних
у принципi положень проходило iз значними труднощами навiть
пiсля проголошення Украєною незалежностi. Невпинно розви-
валися iнфляцiйнi процеси в народному господарствi, неконт-
рольовано зростали цiни, падала платоспроможнiсть населення.
З метою подолання цих та iнших кризових явищ 23 грудня 1992
р. Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни було прийнято Постанову <Про
регулювання цiн> (iз змiнами вiд 3 червня 1993 р.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174