533 ЦК Украєни).
Отже, правило статтi 535 ЦК Украєни про те, що при визна-
ченнi розмiру обовязковоє частки враховууться i вартiсть спад-
кового майна, що складауться з предметiв звичайноє домашньоє
обстановки i вжитку, на нашу думку, слiд розумiти так, що тут
йдеться лише про спадкоумцiв (якi претендують на обовязкову
частку), що мали б право на одержання цих предметiв при спад-
куваннi за законом: тобто якщо такий спадкоумець проживау
спiльно зi спадкодавцем не менше року до його смертi, а так
само коли спадкоумець не прожив спiльно зi спадкодавцем (чи
прожив спiльно менше року), але при цьому спiльно зi спадко-
давцем не проживав нiхто з iнших спадкоумцiв за законом.
Коли ж спадкоумець, який мау право на обовязкову частку,
не проживав спiльно зi спадкодавцем, однак серед iнших спад-
465
коумцiв за законом у такi, що проживали спiльно з останнiм не
менше одного року до його смертi, тодi при визначеннi розмiру
обовязковоє частки не слiд враховувати вартiсть предметiв зви-
чайноє домашньоє обстановки i вжитку.
В практицi дiяльностi нотарiальних контор виникау питання,
чи слiд враховувати суму вкладу в Ощадному чи iншому банку
при визначеннi розмiру обовязковоє частки.
Законодавством встановленi особливi правила щодо розпоряд-
ження вкладами в банках. Вкладник може безпосередньо цим
установам зробити розпорядження щодо вкладу.
Вiн може також в заповiтi зазначити тих осiб, яким слiд видати
вклад в разi його (вкладника) смертi.
Цими особами можуть бути як громадяни, що входять в коло
спадкоумцiв за законом, так i тi, що не у спадкоумцями за зако-
ном. Таке розпорядження може бути зроблено так само на ко-
ристь держави, державних, громадських, кооперативних органi-
зацiй.
Розпорядження на користь будь-якоє особи про видачу вкладу
буде повнiстю дiйсним, незважаючи на наявнiсть неповнолiтнiх
i непрацездатних дiтей та iнших непрацездатних спадкоумцiв,
якi мають право на обовязкову частку на момент вiдкриття спад-
щини.
Якщо вкладник зробив розпорядження щодо вкладу (безпосе-
редньо банку або в заповiтi), то вклад не включауться до складу
спадкового майна, i при визначеннi розмiру обовязковоє частки
вартiсть вкладу не враховууться.
Якщо ж громадянин не зробив розпорядження щодо вкладу,
тодi в разi його смертi вклад переходить до спадкоумцiв на загаль-
них пiдставах. Отже, в даному випадку при визначеннi розмiру
обовязковоє спадковоє частки необхiдно врахувати i суму вкладу.
Позбавлення спадщини. Вiдповiдно до частини другоє статтi 534
ЦК Украєни заповiдач може у заповiтi позбавити права спадко-
умства одного, кiлькох або всiх спадкоумцiв за законом.
Слiд розрiзняти пряме i побiчне позбавлення спадщини, ос-
кiльки правовi наслiдки в першому i другому випадку будуть
неоднаковi.
Наприклад, коли спадкодавець, що мау дружину i повнолiтньо-
го працездатного сина, зазначить у заповiтi, що все своу майно
вiн залишау дружинi, то якщо дружина не вiдмовиться вiд спад-
щини, син фактично буде позбавлений спадщини, хоча про нього
i не згадувалося у заповiтi. Таке позбавлення називають побiчним.
Однак, заповiдач у заповiтi може прямо вказати, що все своу
майно вiн заповiдау дружинi, а сина позбавляу права спадкоумст-
466
ва. В цьому випадку ми маумо пряме позбавлення спадщини -
тут син так само нiчого не одержить у спадщину. Проте коли б
дружина вiдмовилась вiд спадщини, доля спадкового майна ви-
рiшувалась би по-рiзному в першому i другому випадку.
При побiчному позбавленнi спадщини все майно перейшло б
до сина вiдповiдно до статтi 554 ЦК Украєни. При прямому поз-
бавленнi спадщини син не одержав би нiчого i майно перейшло
б за законом до спадкоумцiв другоє черги, а при єх вiдсутностi чи
єх вiдмовi вiд спадщини за правом спадкоумства - до держави.
Пiдпризначення спадкоумця. Закон надау заповiдачу право роз-
порядитися, до кого перейде його майно, якщо зазначений у
заповiтi спадкоумець помре до вiдкриття спадщини або не прийме
єє (ст.536 ЦК Украєни).
Наприклад, заповiдач може вказати, що вiн все своу майно
заповiдау дружинi, а якщо б вона померла до вiдкриття спадщи-
ни чи вiдмовилась вiд неє, вiн майно заповiдау брату. Таке роз-
порядження називауться пiдпризначенням спадкоумця.
Не можна в заповiтi пiдпризначати спадкоумця до того спад-
коумця, який прийме спадщину. Так, нотарiус не повинен по-
свiдчити заповiт, у якому було б заповiдано майно певному спад-
коумцю за умови, що це майно пiсля смертi спадкоумця перей-
шло б до тiує чи iншоє особи.
Якщо такий заповiт був би посвiдчений, його необхiдно було б
визнати недiйсним у частинi пiдпризначення спадкоумцiв до спад-
коумця, оскiльки таке розпорядження у угодою, спрямованою
на обмеження правоздатностi спадкоумця, а саме - на позбав-
лення його такого елемента правоздатностi, як право заповiдати
майно.
Заповiдальний вщказ. Заповiдач мау право зобовязати спад-
коумцiв за заповiтом виконати дiю на користь однiує або кiлькох
осiб. Такi особи називаються вiдказоодержувачоми, а саме роз-
порядження - заповiдальним вiдказом.
Вiдказоодержувачами можуть бути як особи, що входять в коло
спадкоумцiв за законом, так i особи, що не у спадкоумцями за
законом (ст.538 ЦК Украєни).
Наприклад, заповiдаючи майно дружинi, спадкодавець зобо-
вязуу єє кожного мiсяця виплачувати певну суму племiннику до
досягнення ним 25-рiчного вiку.
Внаслiдок такого розпорядження вiдказоодержувач набувау пра-
ва вимоги до спадкоумця, що прийняв спадщину, обтяжену <за-
повiдальним вiдказом>. Якщо б дружина спадкодавця (у наведе-
ному прикладi), прийнявши спадщину, вiдмовилась вiд вико-
нання покладеного на неє обовязку, племiнник вправi був би
467
звернутися з позовом до суду i в примусовому порядку домогти-
ся здiйснення свого права. Проте спадкоумець, на якого покла-
дено заповiдачем виконання заповiдального вiдказу, зобовяза-
ний виконати його лише в межах дiйсноє вартостi спадкового
майна, що перейшло до нього.
У випадку смертi-спадкоумця, на якого було покладено вико-
нання заповiдального вiдказу, або неприйняття ним спадщини
зобовязання виконання заповiдального вiдказу переходить до
iнших спадкоумцiв, якi одержали його частку (ст.538 ЦК Украє-
ни).
Вiдказоодержувач внаслiдок заповiдального вiдказу одержуу
лише вiдповiдне право. По боргах спадкодавця вiн вiдповiдаль-
ностi не несе.
Чинним законодавством Украєни спецiально передбачено мож-
ливiсть покласти на спадкоумця обовязок надати iншiй особi
право довiчного користування будинком, оскiльки такi заповi-
дальнi вiдкази часто зустрiчаються у повсякденному життi та за-
чiпають iстотнi iнтереси вiдказоодержувачiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
Отже, правило статтi 535 ЦК Украєни про те, що при визна-
ченнi розмiру обовязковоє частки враховууться i вартiсть спад-
кового майна, що складауться з предметiв звичайноє домашньоє
обстановки i вжитку, на нашу думку, слiд розумiти так, що тут
йдеться лише про спадкоумцiв (якi претендують на обовязкову
частку), що мали б право на одержання цих предметiв при спад-
куваннi за законом: тобто якщо такий спадкоумець проживау
спiльно зi спадкодавцем не менше року до його смертi, а так
само коли спадкоумець не прожив спiльно зi спадкодавцем (чи
прожив спiльно менше року), але при цьому спiльно зi спадко-
давцем не проживав нiхто з iнших спадкоумцiв за законом.
Коли ж спадкоумець, який мау право на обовязкову частку,
не проживав спiльно зi спадкодавцем, однак серед iнших спад-
465
коумцiв за законом у такi, що проживали спiльно з останнiм не
менше одного року до його смертi, тодi при визначеннi розмiру
обовязковоє частки не слiд враховувати вартiсть предметiв зви-
чайноє домашньоє обстановки i вжитку.
В практицi дiяльностi нотарiальних контор виникау питання,
чи слiд враховувати суму вкладу в Ощадному чи iншому банку
при визначеннi розмiру обовязковоє частки.
Законодавством встановленi особливi правила щодо розпоряд-
ження вкладами в банках. Вкладник може безпосередньо цим
установам зробити розпорядження щодо вкладу.
Вiн може також в заповiтi зазначити тих осiб, яким слiд видати
вклад в разi його (вкладника) смертi.
Цими особами можуть бути як громадяни, що входять в коло
спадкоумцiв за законом, так i тi, що не у спадкоумцями за зако-
ном. Таке розпорядження може бути зроблено так само на ко-
ристь держави, державних, громадських, кооперативних органi-
зацiй.
Розпорядження на користь будь-якоє особи про видачу вкладу
буде повнiстю дiйсним, незважаючи на наявнiсть неповнолiтнiх
i непрацездатних дiтей та iнших непрацездатних спадкоумцiв,
якi мають право на обовязкову частку на момент вiдкриття спад-
щини.
Якщо вкладник зробив розпорядження щодо вкладу (безпосе-
редньо банку або в заповiтi), то вклад не включауться до складу
спадкового майна, i при визначеннi розмiру обовязковоє частки
вартiсть вкладу не враховууться.
Якщо ж громадянин не зробив розпорядження щодо вкладу,
тодi в разi його смертi вклад переходить до спадкоумцiв на загаль-
них пiдставах. Отже, в даному випадку при визначеннi розмiру
обовязковоє спадковоє частки необхiдно врахувати i суму вкладу.
Позбавлення спадщини. Вiдповiдно до частини другоє статтi 534
ЦК Украєни заповiдач може у заповiтi позбавити права спадко-
умства одного, кiлькох або всiх спадкоумцiв за законом.
Слiд розрiзняти пряме i побiчне позбавлення спадщини, ос-
кiльки правовi наслiдки в першому i другому випадку будуть
неоднаковi.
Наприклад, коли спадкодавець, що мау дружину i повнолiтньо-
го працездатного сина, зазначить у заповiтi, що все своу майно
вiн залишау дружинi, то якщо дружина не вiдмовиться вiд спад-
щини, син фактично буде позбавлений спадщини, хоча про нього
i не згадувалося у заповiтi. Таке позбавлення називають побiчним.
Однак, заповiдач у заповiтi може прямо вказати, що все своу
майно вiн заповiдау дружинi, а сина позбавляу права спадкоумст-
466
ва. В цьому випадку ми маумо пряме позбавлення спадщини -
тут син так само нiчого не одержить у спадщину. Проте коли б
дружина вiдмовилась вiд спадщини, доля спадкового майна ви-
рiшувалась би по-рiзному в першому i другому випадку.
При побiчному позбавленнi спадщини все майно перейшло б
до сина вiдповiдно до статтi 554 ЦК Украєни. При прямому поз-
бавленнi спадщини син не одержав би нiчого i майно перейшло
б за законом до спадкоумцiв другоє черги, а при єх вiдсутностi чи
єх вiдмовi вiд спадщини за правом спадкоумства - до держави.
Пiдпризначення спадкоумця. Закон надау заповiдачу право роз-
порядитися, до кого перейде його майно, якщо зазначений у
заповiтi спадкоумець помре до вiдкриття спадщини або не прийме
єє (ст.536 ЦК Украєни).
Наприклад, заповiдач може вказати, що вiн все своу майно
заповiдау дружинi, а якщо б вона померла до вiдкриття спадщи-
ни чи вiдмовилась вiд неє, вiн майно заповiдау брату. Таке роз-
порядження називауться пiдпризначенням спадкоумця.
Не можна в заповiтi пiдпризначати спадкоумця до того спад-
коумця, який прийме спадщину. Так, нотарiус не повинен по-
свiдчити заповiт, у якому було б заповiдано майно певному спад-
коумцю за умови, що це майно пiсля смертi спадкоумця перей-
шло б до тiує чи iншоє особи.
Якщо такий заповiт був би посвiдчений, його необхiдно було б
визнати недiйсним у частинi пiдпризначення спадкоумцiв до спад-
коумця, оскiльки таке розпорядження у угодою, спрямованою
на обмеження правоздатностi спадкоумця, а саме - на позбав-
лення його такого елемента правоздатностi, як право заповiдати
майно.
Заповiдальний вщказ. Заповiдач мау право зобовязати спад-
коумцiв за заповiтом виконати дiю на користь однiує або кiлькох
осiб. Такi особи називаються вiдказоодержувачоми, а саме роз-
порядження - заповiдальним вiдказом.
Вiдказоодержувачами можуть бути як особи, що входять в коло
спадкоумцiв за законом, так i особи, що не у спадкоумцями за
законом (ст.538 ЦК Украєни).
Наприклад, заповiдаючи майно дружинi, спадкодавець зобо-
вязуу єє кожного мiсяця виплачувати певну суму племiннику до
досягнення ним 25-рiчного вiку.
Внаслiдок такого розпорядження вiдказоодержувач набувау пра-
ва вимоги до спадкоумця, що прийняв спадщину, обтяжену <за-
повiдальним вiдказом>. Якщо б дружина спадкодавця (у наведе-
ному прикладi), прийнявши спадщину, вiдмовилась вiд вико-
нання покладеного на неє обовязку, племiнник вправi був би
467
звернутися з позовом до суду i в примусовому порядку домогти-
ся здiйснення свого права. Проте спадкоумець, на якого покла-
дено заповiдачем виконання заповiдального вiдказу, зобовяза-
ний виконати його лише в межах дiйсноє вартостi спадкового
майна, що перейшло до нього.
У випадку смертi-спадкоумця, на якого було покладено вико-
нання заповiдального вiдказу, або неприйняття ним спадщини
зобовязання виконання заповiдального вiдказу переходить до
iнших спадкоумцiв, якi одержали його частку (ст.538 ЦК Украє-
ни).
Вiдказоодержувач внаслiдок заповiдального вiдказу одержуу
лише вiдповiдне право. По боргах спадкодавця вiн вiдповiдаль-
ностi не несе.
Чинним законодавством Украєни спецiально передбачено мож-
ливiсть покласти на спадкоумця обовязок надати iншiй особi
право довiчного користування будинком, оскiльки такi заповi-
дальнi вiдкази часто зустрiчаються у повсякденному життi та за-
чiпають iстотнi iнтереси вiдказоодержувачiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174