Необiзнанiсть недопустима
в будь-якiй галузi дiяльностi i де б вона не проявилася, результа-
317
том єє у людська трагедiя. Наше законодавство не знау такоє форми
вини, як необiзнанiсть, хоча потреба в нiй у. При необiзнаностi
особа не виявляу в дiях необхiдних знань, яких вимагау вiдпо-
вiдна професiя. Психологiчний механiзм необережноє вини при
необiзнаностi полягау у тому, що особа усвiдомлюу свою не-
пiдготовленiсть до обраноє нею дiяльностi i не може передбачи-
ти негативнi наслiдки з причини своує некомпетентностi.
У новому законодавствi необхiдно було б передбачити i таку
форму необережностi, як неосвiченiсть. Хоча вона також не впли-
вау на розмiр цивiльноє вiдповiдальностi, але єє iснування у за-
конi було б застереженням для тих, хто усвiдомлюючи свiй низь-
кий професiйний рiвень, береться за роботу, яка потребуу висо-
коє професiйноє квалiфiкацiє.
На вiдмiну вiд кримiнального права, де iснуу презумпцiя (при-
пущення) невинностi, в цивiльному законодавствi передбачено
протилежне правило: <Той, хто заподiяв шкоду, звiльняуться вiд
єє вiдшкодування, коли доведе, що шкоду заподiяно не з його
вини> (ст.440 ЦК Украєни). Припущення вини заподiювача шкоди
вiдноситься до презумпцiй, що можуть бути спростованi, тобто
довiвши свою невиннiсть, заподiювач тим самим спростовуу пре-
зумпцiю, довiвши єє порочнiсть. Якщо в процесi дослiдження
всiх матерiалiв справи не вдалося спростувати цю презумпцiю,
то вона у юридичною пiдставою для висновку про наявнiсть вини
заподiювача шкоди. Презумпцiя вини заподiювача шкоди - одна
з правових форм вираження принципу рiвностi сторiн у цивiль-
ному процесi (щодо складностi доведення).
Отже пiдстава позадоговiрноє вiдповiдальностi - це цивiльне
правопорушення, структурними елементами якого у: шкода, про-
типравнiсть поведiнки, причинний звязок i вина.
4. Вiдповiдальнiсть органiзацiє за шкоду, заподiяну з вини єє
працiвника
Правовою пiдставою позадоговiрноє вiдповiдальностi орга-
нiзацiє у стаття 441 ЦК Украєни, у змiст якоє закладено вимогу
до органiзацiє вiдшкодувати шкоду, завдану з вини єє працiв-
ника при виконаннi ним своєх трудових (службових) обовязкiв.
Згiдно з цiую статтею формулюються загальнi вимоги до вiдпо-
вiдальностi органiзацiй незалежно вiд того, за якою статтею
квалiфiкууться конкретний випадок вiдповiдальностi. Прави-
ло статтi 441 ЦК Украєни про коло осiб, протиправнi й виннi
вчинки яких розглядаються як дiє самоє органiзацiє, у загаль-
ним правилом вiднесення до субуктiв вiдповiдальностi органi-
318
зацiє." Вiдповiдальнiсть органiзацiє за дiє єє працiвникiв випливау
iз сутi органiзацiє як колективного соцiального утворення. Пра-
цiвник при здiйсненнi своєх трудових обовязкiв не виступау
як окремий субукт права - iз сумованих дiй працiвникiв при
здiйсненнi єх трудових (службових) обовязкiв складауться
дiяльнiсть органiзацiє як удиного цiлого.
Встановлюючи вимогу вiдшкодування органiзацiую шкоди,
стаття 441 ЦК Украєни передбачау такi ознаки складу цивiльно-
го правопорушення як пiдстави для вiдшкодування: а) наявнiсть
трудових (службових) звязкiв мiж органiзацiую та працiвником,
з вини якого заподiяна шкода; б) заподiяння шкоди працiвни-
ком при виконаннi ним трудових (службових) обовязкiв. Одно-
часно на вiдповiдальнiсть органiзацiє поширюуться передбаче-
ний статтею 440 ЦК Украєни загальний склад цивiльного право-
порушення. Правовий звязок органiзацiє з працiвником втiлюуть-
ся у трудових вiдносинах незалежно вiд єх характеру - постiйнi,
тимчасовi, сезоннi або виконання iншоє роботи за трудовим до-
говором (частина перша п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 27 березня 1992 р. <Про практику розгляду судами
цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди>), у вiдно-
синах членства в кооперативi, громадському обуднаннi чи вiдно-
синах служби (працiвники Служби безпеки Украєни; Мiнiстер-
ства внутрiшнiх справ Украєни i вiйськовослужбовцi Збройних
Сил Украєни). Пiд виконанням трудових обовязкiв необхiдно
розумiти виконання працiвником роботи, обумовленоє при прий-
няттi на роботу або дорученоє йому адмiнiстрацiую, вищестоя-
щим органом разово чи тимчасово на територiє пiдприумства
або поза нею протягом робочого часу. Пiдкреслюючи цю пiдста-
ву, названа Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вка-
зуу: <...якщо шкода завдана ним у звязку з виконанням трудо-
вих обовязкiв>. У свою чергу дiє працiвника (хулiганство, бiйки,
пустощi тощо), якi за своєм змiстом не випливають з його стано-
вища працiвника даноє органiзацiє, хоча вчиненi пiд час вико-
нання ним своєх трудових обовязкiв, не тягнуть за собою вiдпо-
вiдальностi органiзацiє. Вiдшкодування здiйснюуться самим пра-
цiвником на загальних пiдставах позадоговiрноє вiдповiдальностi.
При визначеннi протиправноє поведiнки працiвника необхiд-
но врахувати, що загальна заборона, яка передбачена в статтi
Хоча названа норма мiститься у системi зобов язань, що вини-
кають внаслiдок заподiяння шкоди, однак єє загальнi положення
поширюються на договiрну вiдповiдальнiсть органiзацiє.
319
<чи и,л. Украєни, поширюуться на органiзацiє, але втiлюуться в кон-
кретних обовязках працiвника. Тому протиправною вважауться
дiяльнiсть працiвника, яка порушуу умови i порядок здiйснення
ним своєх трудових обовязкiв. Бездiяльнiсть - це невиконання
працiвником обсягу роботи, обумовленоє трудовим договором, пев-
ними правилами, iнструкцiую тощо. Наведемо два приклади. За
розпорядженням керуючого вiддiлом держгоспу працiвник i. спа-
лював солому на площi, що межувала з лiсовими угiддями. В ре-
зультатi знехтування правилами пожежноє безпеки (спалювання про-
водилось при сильному вiтрi), вогонь перемiстився на лiс, внаслi-
док чого лiсгоспу заподiяно матерiальну шкоду. Другий випадок.
Залишена пiд час операцiє марлева серветка стала причиною ново-
го захворювання пацiунта С., що викликало другу операцiю. Усе
це призвело до iнвалiдностi другоє групи. Такий наслiдок стався
тому, що медпрацiвники не дотримувались загальнообовязкових
правил пiдрахування матерiалiв, iнструментiв до i пiсля операцiє.
У наведених прикладах протиправна поведiнка працiвникiв зна-
ходилася у причинному звязку з виконанням ними трудових
обовязкiв, а тому вiдповiдальнiсть за заподiяну ними шкоду слiд
покласти на органiзацiю.
Пiдставою вiдповiдальностi органiзацiє у не лише вина єє керiв-
ного органу, а й будь-якого працiвника, який пiд час виконання
своєх трудових обовязкiв заподiяв шкоду. Згiдно з статтею 441
органiзацiя вiдповiдау за шкоду, заподiяну єє працiвником у будь-
якiй сферi дiяльностi: господарськiй, культурно-освiтнiй, охоро-
ни здоровя, управлiнськiй та iн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174
в будь-якiй галузi дiяльностi i де б вона не проявилася, результа-
317
том єє у людська трагедiя. Наше законодавство не знау такоє форми
вини, як необiзнанiсть, хоча потреба в нiй у. При необiзнаностi
особа не виявляу в дiях необхiдних знань, яких вимагау вiдпо-
вiдна професiя. Психологiчний механiзм необережноє вини при
необiзнаностi полягау у тому, що особа усвiдомлюу свою не-
пiдготовленiсть до обраноє нею дiяльностi i не може передбачи-
ти негативнi наслiдки з причини своує некомпетентностi.
У новому законодавствi необхiдно було б передбачити i таку
форму необережностi, як неосвiченiсть. Хоча вона також не впли-
вау на розмiр цивiльноє вiдповiдальностi, але єє iснування у за-
конi було б застереженням для тих, хто усвiдомлюючи свiй низь-
кий професiйний рiвень, береться за роботу, яка потребуу висо-
коє професiйноє квалiфiкацiє.
На вiдмiну вiд кримiнального права, де iснуу презумпцiя (при-
пущення) невинностi, в цивiльному законодавствi передбачено
протилежне правило: <Той, хто заподiяв шкоду, звiльняуться вiд
єє вiдшкодування, коли доведе, що шкоду заподiяно не з його
вини> (ст.440 ЦК Украєни). Припущення вини заподiювача шкоди
вiдноситься до презумпцiй, що можуть бути спростованi, тобто
довiвши свою невиннiсть, заподiювач тим самим спростовуу пре-
зумпцiю, довiвши єє порочнiсть. Якщо в процесi дослiдження
всiх матерiалiв справи не вдалося спростувати цю презумпцiю,
то вона у юридичною пiдставою для висновку про наявнiсть вини
заподiювача шкоди. Презумпцiя вини заподiювача шкоди - одна
з правових форм вираження принципу рiвностi сторiн у цивiль-
ному процесi (щодо складностi доведення).
Отже пiдстава позадоговiрноє вiдповiдальностi - це цивiльне
правопорушення, структурними елементами якого у: шкода, про-
типравнiсть поведiнки, причинний звязок i вина.
4. Вiдповiдальнiсть органiзацiє за шкоду, заподiяну з вини єє
працiвника
Правовою пiдставою позадоговiрноє вiдповiдальностi орга-
нiзацiє у стаття 441 ЦК Украєни, у змiст якоє закладено вимогу
до органiзацiє вiдшкодувати шкоду, завдану з вини єє працiв-
ника при виконаннi ним своєх трудових (службових) обовязкiв.
Згiдно з цiую статтею формулюються загальнi вимоги до вiдпо-
вiдальностi органiзацiй незалежно вiд того, за якою статтею
квалiфiкууться конкретний випадок вiдповiдальностi. Прави-
ло статтi 441 ЦК Украєни про коло осiб, протиправнi й виннi
вчинки яких розглядаються як дiє самоє органiзацiє, у загаль-
ним правилом вiднесення до субуктiв вiдповiдальностi органi-
318
зацiє." Вiдповiдальнiсть органiзацiє за дiє єє працiвникiв випливау
iз сутi органiзацiє як колективного соцiального утворення. Пра-
цiвник при здiйсненнi своєх трудових обовязкiв не виступау
як окремий субукт права - iз сумованих дiй працiвникiв при
здiйсненнi єх трудових (службових) обовязкiв складауться
дiяльнiсть органiзацiє як удиного цiлого.
Встановлюючи вимогу вiдшкодування органiзацiую шкоди,
стаття 441 ЦК Украєни передбачау такi ознаки складу цивiльно-
го правопорушення як пiдстави для вiдшкодування: а) наявнiсть
трудових (службових) звязкiв мiж органiзацiую та працiвником,
з вини якого заподiяна шкода; б) заподiяння шкоди працiвни-
ком при виконаннi ним трудових (службових) обовязкiв. Одно-
часно на вiдповiдальнiсть органiзацiє поширюуться передбаче-
ний статтею 440 ЦК Украєни загальний склад цивiльного право-
порушення. Правовий звязок органiзацiє з працiвником втiлюуть-
ся у трудових вiдносинах незалежно вiд єх характеру - постiйнi,
тимчасовi, сезоннi або виконання iншоє роботи за трудовим до-
говором (частина перша п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд 27 березня 1992 р. <Про практику розгляду судами
цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди>), у вiдно-
синах членства в кооперативi, громадському обуднаннi чи вiдно-
синах служби (працiвники Служби безпеки Украєни; Мiнiстер-
ства внутрiшнiх справ Украєни i вiйськовослужбовцi Збройних
Сил Украєни). Пiд виконанням трудових обовязкiв необхiдно
розумiти виконання працiвником роботи, обумовленоє при прий-
няттi на роботу або дорученоє йому адмiнiстрацiую, вищестоя-
щим органом разово чи тимчасово на територiє пiдприумства
або поза нею протягом робочого часу. Пiдкреслюючи цю пiдста-
ву, названа Постанова Пленуму Верховного Суду Украєни вка-
зуу: <...якщо шкода завдана ним у звязку з виконанням трудо-
вих обовязкiв>. У свою чергу дiє працiвника (хулiганство, бiйки,
пустощi тощо), якi за своєм змiстом не випливають з його стано-
вища працiвника даноє органiзацiє, хоча вчиненi пiд час вико-
нання ним своєх трудових обовязкiв, не тягнуть за собою вiдпо-
вiдальностi органiзацiє. Вiдшкодування здiйснюуться самим пра-
цiвником на загальних пiдставах позадоговiрноє вiдповiдальностi.
При визначеннi протиправноє поведiнки працiвника необхiд-
но врахувати, що загальна заборона, яка передбачена в статтi
Хоча названа норма мiститься у системi зобов язань, що вини-
кають внаслiдок заподiяння шкоди, однак єє загальнi положення
поширюються на договiрну вiдповiдальнiсть органiзацiє.
319
<чи и,л. Украєни, поширюуться на органiзацiє, але втiлюуться в кон-
кретних обовязках працiвника. Тому протиправною вважауться
дiяльнiсть працiвника, яка порушуу умови i порядок здiйснення
ним своєх трудових обовязкiв. Бездiяльнiсть - це невиконання
працiвником обсягу роботи, обумовленоє трудовим договором, пев-
ними правилами, iнструкцiую тощо. Наведемо два приклади. За
розпорядженням керуючого вiддiлом держгоспу працiвник i. спа-
лював солому на площi, що межувала з лiсовими угiддями. В ре-
зультатi знехтування правилами пожежноє безпеки (спалювання про-
водилось при сильному вiтрi), вогонь перемiстився на лiс, внаслi-
док чого лiсгоспу заподiяно матерiальну шкоду. Другий випадок.
Залишена пiд час операцiє марлева серветка стала причиною ново-
го захворювання пацiунта С., що викликало другу операцiю. Усе
це призвело до iнвалiдностi другоє групи. Такий наслiдок стався
тому, що медпрацiвники не дотримувались загальнообовязкових
правил пiдрахування матерiалiв, iнструментiв до i пiсля операцiє.
У наведених прикладах протиправна поведiнка працiвникiв зна-
ходилася у причинному звязку з виконанням ними трудових
обовязкiв, а тому вiдповiдальнiсть за заподiяну ними шкоду слiд
покласти на органiзацiю.
Пiдставою вiдповiдальностi органiзацiє у не лише вина єє керiв-
ного органу, а й будь-якого працiвника, який пiд час виконання
своєх трудових обовязкiв заподiяв шкоду. Згiдно з статтею 441
органiзацiя вiдповiдау за шкоду, заподiяну єє працiвником у будь-
якiй сферi дiяльностi: господарськiй, культурно-освiтнiй, охоро-
ни здоровя, управлiнськiй та iн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 168 169 170 171 172 173 174