Тому його i нази-
вають звичайно рушiйною основою цивiльного процесу.
Але в процесуальнiй лiтературi у й iншi думки. Так, деякi ав-
тори стверджують, що рух процесу по кожнiй справi забезпе-
чууться майже усiма принципами процесуального права. Така
позицiя у слушною перш за все тому, що припускауться наявнiсть
i таких принципiв, як принципи процесуальноє активностi суду,
швидкостi процесу. Однак уявляуться, що принцип диспозитив-
ностi визначау рух процесу, а решта процесуальних принципiв
сприяють руховi справи.
Громадяни мають право на судовий захист вiд посягань на
честь i достоєнство, життя i здоровя, на особисту свободу та май-
но. Можливiсть здiйснення цього права залежить перш за все вiд
самого громадянина. Звернутися до суду за захистом порушеного
або оспорюваного права чи охоронюваного законом iнтересу мо-
жуть i пiдприумства, органiзацiє та установи, якi мають права
юридичноє особи.
Можливiсть вiльно розпорядитися своєми субуктивними ма-
терiальними та процесуальними правами i у принципом диспо-
зитивностi. Так традицiйно i визначають даний принцип в юри-
дичнiй лiтературi. Проте у й iншi думки. Наприклад, О. Т. Бон-
38 Глава Пi
нер стверджуу, що термiн <розпорядження> можна застосувати
лише до таких прав, як право вiдмовитися вiд позову, визнати
позов, закiнчити справу, подати касацiйну скаргу i т. п., а вiднос-
но iнших прав бiльш правильно вести мову про здiйснення пра-
ва. На нашу думку, таке твердження не зовсiм вiрне, оскiльки
здiйснення права вiдмовитися вiд позову, визнати позов, уклада-
ти мирову угоду так само, як i здiйснення права порушити спра-
ву, подати касацiйну скаргу, - це розпорядження субуктивни-
ми правами i одночасно здiйснення субуктивних прав. Тобто цi
поняття у не протилежними, а рiзноплановими.
iнколи в юридичнiй лiтературi принцип диспозитивностi виз-
начають як можливiсть розпорядитися лише процесуальними пра-
вами. Уявляуться, що бiльшобгрунтованою у думка А. О. Мель-
никова, який пiд принципом диспозитивностi розумiв розпоряд-
ження не лише матерiальними правами, а й процесуальними
засобами єх захисту2.
Така точка зору видауться найбiльш привабливою, тому що
випливау з природи цивiльних правовiдносин. Принцип диспо-
зитивностi цивiльно-процесуального права у продовженням i на-
слiдком диспозитивноє основи, що притаманне цивiльним пра-
вовiдносинам.
В юридичнiй лiтературi iнколи зустрiчаються спроби пере-
лiчити статтi ЦГЄК, в яких закрiплено принцип диспозитивностi.
Такi спроби здаються марними.
Принцип диспозитивностi виявляуться i одержуу своу норма-
тивне закрiплення щодо всiх стадiй цивiльного процесу i до всiх
видiв проваджень.
Згiдно iз ст. 4 ЦПК всяка заiнтересована особа вправi в по-
рядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом
порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного зако-
ном iнтересу. Це положення процесуального закону надау заiн-
тересованiй особi право процесуальноє iнiцiативи порушити
справу у судi. Вiдповiдно до даного принципу ця процесуальна
iнiцiатива тягне за собою процесуальний результат (у даному разi
- порушення справи) лише при наявностi розпоряджувальноєдiє
суддi - iюстановлення ухвали про порушення цивiльноє справи.
Суддя в цiй процесуальнiй ситуацiє перевiряу наявнiсть права на
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1985. С. 43.
2 Див.: Советский гражданокий процессуальньєй закон: вопросьi теории граж-
данского процессуального права. М., 1973. С. 120.
_________Принципи цивiльного процесуального права _____39
процесуальну iнiцiативу (права на подання позовноє заяви або за-
яви), а також додержання порядку єє здiйснення та допомагау
заiнтересованiй особi здiйснити єє.
Особливiсть принципу диспозитивностi у стадiє порушення
справи полягау i у тому, що згiдно з пп. 2, 3 ст. 5 ЦПК правом про-
цесуальноє iнiцiативи володiють також прокурор по будь-якiй
справi, органи державного управлiння, профспiлки, пiдприумства,
установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх
обуднання, iншi громадськi органiзацiє або окремi громадяни у
випадках, коли за законом вони можуть звертатися до суду за за-
хистом прав та iнтересiв iнших осiб. iнколи суд може розглядати
окремi вимоги i за своую iнiцiативою (ст. 109 ЦПК). Право зазна-
чених органiв та осiб треба розцiнювати не як обмеження свобо-
ди розпорядження правами, а як подання допомоги у розпоряд-
женнi правами з урахуванням справжнiх iнтересiв заiнтересованих
осiб. Така точка зору найбiльш поширена в юридичнiй лiтературi.
Заслуговуу пiдтримки позицiя О. Т. Боннера про те, що у да-
ному принципi визначауться спiввiдношення iнiцiативи заiнтере-
сованих осiб, а також прокурора, органiв державного управлiн-
ня i суду у порушеннi, змiненнi i припиненнi процесу.
Згiдно з принципом диспозитивностi сторони в будь-якому
видi провадження i в будь-якiй його стадiє можуть розпоряджа-
тися рядом процесуальних та субуктивних матерiальних прав:
знайомитися з матерiалами справи, робити з них витяги; одержу-
вати копiє рiшень, ухвал, постанов, iнших документiв, що у у
справi; брати участь у судових засiданнях, заявляти клопотання
та вiдводи тощо. Окреме мiсце серед прав сторiн належить субук-
тивним правам, здiйснення яких впливау на рух справи, - пра-
во позивача вiдмовитися вiд позову та право сторiн закiнчити
справу мировою угодою (ст. 103 ЦПК).
У стадiє судового розгляду вiдповiдно до ст. 179 ЦПК пози-
вач може заявити про вiдмову вiд позову, а сторони - про ба-
жання закiнчити справу мировою угодою. Суд у подiбних випад-
ках зобовязаний розяснити позивачевi або сторонам наслiдки
вiдповiдних процесуальний дiй, головним з котрих у немож-
ливiсть звернення до суду з тотожним позовом. Крiм того, суд
повинен перевiрити законнiсть процесуальноє iнiцiативи: чи не
суперечить вона законовi, чи не порушуються чиє-небудь права
Див.: Боннеi А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского
процессуального права. С. 35-36.
40 Глава Л/
i охоронюванi законом iнтереси. Якщо такого немау, суд прий-
мау вiдмову вiд позову або затверджуу мирову угоду i закривау
провадження в справi (ст. 227 ЦПК). Здiйснення процесуальноє
iнiцiативи i в цьому разi вiдбувауться при допомозi i пiд контро-
лем суду та прокурора, якщо вiн бере участь у справi.
Згiдно iз ст. 289 ЦПК сторонам, третiм особам надане право
порушити касацiйне провадження. Процесуальну iнiцiативу та-
кого виду може заявити i прокурор або заступник прокурора не-
залежно вiд того, чи брали вони участь у данiй справi. У тому i
другому випадку для порушення провадження необхiднi розпо-
ряджувальнi дiє суддi - прийняття касацiйноє скарги (подання),
тобто i тут суд та прокурор допомагають розпоряджатись пра-
вом i контролюють цю розпоряджувальну дiю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165
вають звичайно рушiйною основою цивiльного процесу.
Але в процесуальнiй лiтературi у й iншi думки. Так, деякi ав-
тори стверджують, що рух процесу по кожнiй справi забезпе-
чууться майже усiма принципами процесуального права. Така
позицiя у слушною перш за все тому, що припускауться наявнiсть
i таких принципiв, як принципи процесуальноє активностi суду,
швидкостi процесу. Однак уявляуться, що принцип диспозитив-
ностi визначау рух процесу, а решта процесуальних принципiв
сприяють руховi справи.
Громадяни мають право на судовий захист вiд посягань на
честь i достоєнство, життя i здоровя, на особисту свободу та май-
но. Можливiсть здiйснення цього права залежить перш за все вiд
самого громадянина. Звернутися до суду за захистом порушеного
або оспорюваного права чи охоронюваного законом iнтересу мо-
жуть i пiдприумства, органiзацiє та установи, якi мають права
юридичноє особи.
Можливiсть вiльно розпорядитися своєми субуктивними ма-
терiальними та процесуальними правами i у принципом диспо-
зитивностi. Так традицiйно i визначають даний принцип в юри-
дичнiй лiтературi. Проте у й iншi думки. Наприклад, О. Т. Бон-
38 Глава Пi
нер стверджуу, що термiн <розпорядження> можна застосувати
лише до таких прав, як право вiдмовитися вiд позову, визнати
позов, закiнчити справу, подати касацiйну скаргу i т. п., а вiднос-
но iнших прав бiльш правильно вести мову про здiйснення пра-
ва. На нашу думку, таке твердження не зовсiм вiрне, оскiльки
здiйснення права вiдмовитися вiд позову, визнати позов, уклада-
ти мирову угоду так само, як i здiйснення права порушити спра-
ву, подати касацiйну скаргу, - це розпорядження субуктивни-
ми правами i одночасно здiйснення субуктивних прав. Тобто цi
поняття у не протилежними, а рiзноплановими.
iнколи в юридичнiй лiтературi принцип диспозитивностi виз-
начають як можливiсть розпорядитися лише процесуальними пра-
вами. Уявляуться, що бiльшобгрунтованою у думка А. О. Мель-
никова, який пiд принципом диспозитивностi розумiв розпоряд-
ження не лише матерiальними правами, а й процесуальними
засобами єх захисту2.
Така точка зору видауться найбiльш привабливою, тому що
випливау з природи цивiльних правовiдносин. Принцип диспо-
зитивностi цивiльно-процесуального права у продовженням i на-
слiдком диспозитивноє основи, що притаманне цивiльним пра-
вовiдносинам.
В юридичнiй лiтературi iнколи зустрiчаються спроби пере-
лiчити статтi ЦГЄК, в яких закрiплено принцип диспозитивностi.
Такi спроби здаються марними.
Принцип диспозитивностi виявляуться i одержуу своу норма-
тивне закрiплення щодо всiх стадiй цивiльного процесу i до всiх
видiв проваджень.
Згiдно iз ст. 4 ЦПК всяка заiнтересована особа вправi в по-
рядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом
порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного зако-
ном iнтересу. Це положення процесуального закону надау заiн-
тересованiй особi право процесуальноє iнiцiативи порушити
справу у судi. Вiдповiдно до даного принципу ця процесуальна
iнiцiатива тягне за собою процесуальний результат (у даному разi
- порушення справи) лише при наявностi розпоряджувальноєдiє
суддi - iюстановлення ухвали про порушення цивiльноє справи.
Суддя в цiй процесуальнiй ситуацiє перевiряу наявнiсть права на
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1985. С. 43.
2 Див.: Советский гражданокий процессуальньєй закон: вопросьi теории граж-
данского процессуального права. М., 1973. С. 120.
_________Принципи цивiльного процесуального права _____39
процесуальну iнiцiативу (права на подання позовноє заяви або за-
яви), а також додержання порядку єє здiйснення та допомагау
заiнтересованiй особi здiйснити єє.
Особливiсть принципу диспозитивностi у стадiє порушення
справи полягау i у тому, що згiдно з пп. 2, 3 ст. 5 ЦПК правом про-
цесуальноє iнiцiативи володiють також прокурор по будь-якiй
справi, органи державного управлiння, профспiлки, пiдприумства,
установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх
обуднання, iншi громадськi органiзацiє або окремi громадяни у
випадках, коли за законом вони можуть звертатися до суду за за-
хистом прав та iнтересiв iнших осiб. iнколи суд може розглядати
окремi вимоги i за своую iнiцiативою (ст. 109 ЦПК). Право зазна-
чених органiв та осiб треба розцiнювати не як обмеження свобо-
ди розпорядження правами, а як подання допомоги у розпоряд-
женнi правами з урахуванням справжнiх iнтересiв заiнтересованих
осiб. Така точка зору найбiльш поширена в юридичнiй лiтературi.
Заслуговуу пiдтримки позицiя О. Т. Боннера про те, що у да-
ному принципi визначауться спiввiдношення iнiцiативи заiнтере-
сованих осiб, а також прокурора, органiв державного управлiн-
ня i суду у порушеннi, змiненнi i припиненнi процесу.
Згiдно з принципом диспозитивностi сторони в будь-якому
видi провадження i в будь-якiй його стадiє можуть розпоряджа-
тися рядом процесуальних та субуктивних матерiальних прав:
знайомитися з матерiалами справи, робити з них витяги; одержу-
вати копiє рiшень, ухвал, постанов, iнших документiв, що у у
справi; брати участь у судових засiданнях, заявляти клопотання
та вiдводи тощо. Окреме мiсце серед прав сторiн належить субук-
тивним правам, здiйснення яких впливау на рух справи, - пра-
во позивача вiдмовитися вiд позову та право сторiн закiнчити
справу мировою угодою (ст. 103 ЦПК).
У стадiє судового розгляду вiдповiдно до ст. 179 ЦПК пози-
вач може заявити про вiдмову вiд позову, а сторони - про ба-
жання закiнчити справу мировою угодою. Суд у подiбних випад-
ках зобовязаний розяснити позивачевi або сторонам наслiдки
вiдповiдних процесуальний дiй, головним з котрих у немож-
ливiсть звернення до суду з тотожним позовом. Крiм того, суд
повинен перевiрити законнiсть процесуальноє iнiцiативи: чи не
суперечить вона законовi, чи не порушуються чиє-небудь права
Див.: Боннеi А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского
процессуального права. С. 35-36.
40 Глава Л/
i охоронюванi законом iнтереси. Якщо такого немау, суд прий-
мау вiдмову вiд позову або затверджуу мирову угоду i закривау
провадження в справi (ст. 227 ЦПК). Здiйснення процесуальноє
iнiцiативи i в цьому разi вiдбувауться при допомозi i пiд контро-
лем суду та прокурора, якщо вiн бере участь у справi.
Згiдно iз ст. 289 ЦПК сторонам, третiм особам надане право
порушити касацiйне провадження. Процесуальну iнiцiативу та-
кого виду може заявити i прокурор або заступник прокурора не-
залежно вiд того, чи брали вони участь у данiй справi. У тому i
другому випадку для порушення провадження необхiднi розпо-
ряджувальнi дiє суддi - прийняття касацiйноє скарги (подання),
тобто i тут суд та прокурор допомагають розпоряджатись пра-
вом i контролюють цю розпоряджувальну дiю.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165