Для цих осiб
характерно те, що єх субуктивнi права i обовязки мають юри-
дичний звязок з субуктивними правами i обовязками заявникiв.
Процесуальнi права i обовязки осiб, якi беруть участь у спра-
вах окремого провадження, визначенi ст. 99 ЦПК, а також нор-
мами, якi передбачають порядок розгляду справи окремого про-
вадження (глави 33-39 ЦПК).
Справи окремого провадження розглядаються за загальними
правилами цивiльного судочинства з винятками i доповненнями,
зазначеними у законодавствi (статтi 1, 255 ЦПК). Так, в окремо-
му провадженнi встановлена виключна пiдвiдомчiсть, специфiчнi
правила пiдсудностi, не дiють такi iнститути позовного проваджен-
ня, як зустрiчний позов, третiх осiб, мирова угода та iн.
Рiшення суду у справах окремого провадження не пiдлягають
примусовому виконанню, але мають загальнообовязковий харак-
тер (ст. 14 ЦПК). Вони реалiзуються державними органами шляхом
оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян,
а саме: видачею свiдоцтва про право власностi; виправленням, по-
новленням i анулюванням запису актiв громадянського стану тощо.
Таким чином, сутнiстю окремого провадження у те, що в
ньому вiдсутнiй спiр про право, обуктом судового захисту у охо-
ронюваний законом iнтерес, а предметом судовоє дiяльностi -
встановлення певних юридичних фактiв та станiв з метою подаль-
шого здiйснення заiнтересованими особами своєх субуктивних
прав, а також специфiчна судова процедура.
Цими висновками завжди i обмежувалася сутнiсна характе-
ристика окремого провадження, оскiльки теоретики цивiльного
_______________Окреме провадження______________34Г
роцесу не виходили за межi тлумачення законодавства в напрям-
у протиставлення справ окремого провадження та справ позов-
ого провадження.
На наш погляд, формально-догматичний пiдхiд у перешко-
iою для дiйсноє характеристики природи окремого проваджен-
iм, тому єє дослiдження повинно грунтуватися на iнших науко-
навчих засадах.
Юридична природа окремого провадження повинна дослiд-
|Куватися в межах загальноє проблеми права громадян на судо-
вий захист i предметноє характеристики правосуддя та його
Вiункцiй. i тому визначення природи окремого провадження
можливе з врахуванням того, в якiй мiрi в ньому вiдбиваються
iравосуднi начала.
i Межi судовоє юрисдикцiє не повиннi розмиватися. Правосуд-
дя у цивiльних справах, як форма здiйснення судовоє влади, по-
нi iнно бути спрямоване на певний соцiальний обукт, яким вис-
iупають права та свободи особи. Захист прав та свобод грома-
/iян - основна функцiя судовоє влади. Правильна органiзацiя
i удового захисту передбачау чiтке визначення критерiєв пору-
шень прав, якi пiдлягають судовому захисту, потребують судо-
пого захисту та мають бути предметом судового розгляду.
На наш погляд, пiд юрисдикцiю цивiльних судiв, з урахуван-
ням функцiє правосуддя, пiдпадають справи, повязанi з необхi-
днiстю визначення виду та обсягу субуктивних прав та захисту
у формi змагального судочинства. Правосуддя у цивiльних спра-
нах повязане завжди з розглядом спору про право. Тому уяв-
ияуться проблематичним вiднесення справ окремого проваджен-
ня до судовоє юрисдикцiє взагалi.
i В окремому провадженнi цивiльного процесу вiдсутнi право-
суднi пiдстави, оскiльки це провадження не повязане з розгля-
дом спорiв про право, якi за своую суттю потребують втручання
судовоє влади.
Намагання законодавця вiднести справи окремого провад-
ження до юрисдикцiє судiв не вiдповiдау предметнiй характерис-
тицi судовоє влади, оскiльки предметом судового розгляду в ци-
вiльному процесi можуть бути тiльки цивiльнi справи по спорах
у звязку iз захистом субуктивних прав.
Установлення фактiв, якi мають юридичне значення, як юри-
дична дiяльнiсть за своую спрямованiстю у управлiнською, а не
правосудною. Правосудна дiяльнiсть покликана не тiльки вста-
342_____________Глава XXII___________________
новлювати тi чи iншi факти, але й на основi встановлених фактiв
вирiшувати питання права та його захисту. Тому дiяльнiсть суду
в окремому провадженнi в бiльшiй мiрi тяжiу до дiяльностi адмi-
нiстративних органiв.
У свiй час А. Г.,Гойхбарх, даючи характеристику окремого
провадження по ЦПК УССР 1923 р., висловився, що до окремих
проваджень судiв належать безспiрнi справи, в яких суд дiу ско-
рiше як орган нотарiальний, який засвiдчуу певнi факти, необхiднi
для здiйснення субуктивних цивiльних прав.
Дiйсно, склад справ окремого провадження змiнювався про-
тягом часу (наприклад, iнститут судового наказу був замiнений
виконавчим написом нотарiуса; справи про усиновлення, якi
розглядалися адмiнiстративними органами, зараз переданi до
компетенцiє судiв тощо).
Викладене свiдчить про те, що розгляд справ окремого про-
вадження судом повязаний iз здiйсненням, так би мовити, <су-
дового управлiння> у випадках, коли законодавець покладау на
суд не притаманну йому функцiю установлення тих чи iнших
обставин без розвязання спору про право. При цьому законода-
вець виходить з доцiльностi такого рiшення, покладаючи уста-
новлення юридичних фактiв на суддю, який мау особливий пра-
вовий статус субукта судовоє влади, та поширюючи на процеду-
ру розгляду цих справ форму цивiльного судочинства.
Це дозволяу зробити висновок, що з точки зору юридичноє
природи окреме провадження виступау унiкальним явищем у
правовiй регламентацiє установлення юридичних фактiв судом i
у сурогатом судового процесу, оскiльки ця дiяльнiсть суду за
своєм змiстом не мау правосудного характеру.
У звязку з таким визначенням природи окремого провад-
ження виникау питання про правомiрнiсть вiднесення законо-
давством деяких справ до даного провадження. Мова йде про
визнання громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним,
про оскарження нотарiальних дiй або вiдмови в єх вчиненнi,
встановлення неправильностi запису в актах громадянського
стану.
У справах про визнання громадянина обмежено дiуздатним чи
недiуздатним у двi сторони - заявник i громадянин, щодо якого
порушено справу. У цих справах мау мiсце спiр про право, який
Див.: Гойхбарх А. Г. Курс гражданского процесса. М., 1928. С. 285,,й ,
_, _______Окреме провадження_______________343
потребуу не безспiрноє процесуальноє форми його розвязання, а
Ьпозовноє, яка забезпечуу достатнi гарантiє захисту прав.
Що стосууться оскарження нотарiальних дiй та встановлен-
ня неправильностей запису в актах громадянського стану, то данi
.справи повязанi з судовим контролем за дiяльнiстю нотарiаль-
них та державних органiв i тому повиннi бути вiднесенi до справ,
iякi виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин.
3. Визнання громадянина обмежено
дiуздатним чи недiуздатним
Огiдно iз ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165
характерно те, що єх субуктивнi права i обовязки мають юри-
дичний звязок з субуктивними правами i обовязками заявникiв.
Процесуальнi права i обовязки осiб, якi беруть участь у спра-
вах окремого провадження, визначенi ст. 99 ЦПК, а також нор-
мами, якi передбачають порядок розгляду справи окремого про-
вадження (глави 33-39 ЦПК).
Справи окремого провадження розглядаються за загальними
правилами цивiльного судочинства з винятками i доповненнями,
зазначеними у законодавствi (статтi 1, 255 ЦПК). Так, в окремо-
му провадженнi встановлена виключна пiдвiдомчiсть, специфiчнi
правила пiдсудностi, не дiють такi iнститути позовного проваджен-
ня, як зустрiчний позов, третiх осiб, мирова угода та iн.
Рiшення суду у справах окремого провадження не пiдлягають
примусовому виконанню, але мають загальнообовязковий харак-
тер (ст. 14 ЦПК). Вони реалiзуються державними органами шляхом
оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян,
а саме: видачею свiдоцтва про право власностi; виправленням, по-
новленням i анулюванням запису актiв громадянського стану тощо.
Таким чином, сутнiстю окремого провадження у те, що в
ньому вiдсутнiй спiр про право, обуктом судового захисту у охо-
ронюваний законом iнтерес, а предметом судовоє дiяльностi -
встановлення певних юридичних фактiв та станiв з метою подаль-
шого здiйснення заiнтересованими особами своєх субуктивних
прав, а також специфiчна судова процедура.
Цими висновками завжди i обмежувалася сутнiсна характе-
ристика окремого провадження, оскiльки теоретики цивiльного
_______________Окреме провадження______________34Г
роцесу не виходили за межi тлумачення законодавства в напрям-
у протиставлення справ окремого провадження та справ позов-
ого провадження.
На наш погляд, формально-догматичний пiдхiд у перешко-
iою для дiйсноє характеристики природи окремого проваджен-
iм, тому єє дослiдження повинно грунтуватися на iнших науко-
навчих засадах.
Юридична природа окремого провадження повинна дослiд-
|Куватися в межах загальноє проблеми права громадян на судо-
вий захист i предметноє характеристики правосуддя та його
Вiункцiй. i тому визначення природи окремого провадження
можливе з врахуванням того, в якiй мiрi в ньому вiдбиваються
iравосуднi начала.
i Межi судовоє юрисдикцiє не повиннi розмиватися. Правосуд-
дя у цивiльних справах, як форма здiйснення судовоє влади, по-
нi iнно бути спрямоване на певний соцiальний обукт, яким вис-
iупають права та свободи особи. Захист прав та свобод грома-
/iян - основна функцiя судовоє влади. Правильна органiзацiя
i удового захисту передбачау чiтке визначення критерiєв пору-
шень прав, якi пiдлягають судовому захисту, потребують судо-
пого захисту та мають бути предметом судового розгляду.
На наш погляд, пiд юрисдикцiю цивiльних судiв, з урахуван-
ням функцiє правосуддя, пiдпадають справи, повязанi з необхi-
днiстю визначення виду та обсягу субуктивних прав та захисту
у формi змагального судочинства. Правосуддя у цивiльних спра-
нах повязане завжди з розглядом спору про право. Тому уяв-
ияуться проблематичним вiднесення справ окремого проваджен-
ня до судовоє юрисдикцiє взагалi.
i В окремому провадженнi цивiльного процесу вiдсутнi право-
суднi пiдстави, оскiльки це провадження не повязане з розгля-
дом спорiв про право, якi за своую суттю потребують втручання
судовоє влади.
Намагання законодавця вiднести справи окремого провад-
ження до юрисдикцiє судiв не вiдповiдау предметнiй характерис-
тицi судовоє влади, оскiльки предметом судового розгляду в ци-
вiльному процесi можуть бути тiльки цивiльнi справи по спорах
у звязку iз захистом субуктивних прав.
Установлення фактiв, якi мають юридичне значення, як юри-
дична дiяльнiсть за своую спрямованiстю у управлiнською, а не
правосудною. Правосудна дiяльнiсть покликана не тiльки вста-
342_____________Глава XXII___________________
новлювати тi чи iншi факти, але й на основi встановлених фактiв
вирiшувати питання права та його захисту. Тому дiяльнiсть суду
в окремому провадженнi в бiльшiй мiрi тяжiу до дiяльностi адмi-
нiстративних органiв.
У свiй час А. Г.,Гойхбарх, даючи характеристику окремого
провадження по ЦПК УССР 1923 р., висловився, що до окремих
проваджень судiв належать безспiрнi справи, в яких суд дiу ско-
рiше як орган нотарiальний, який засвiдчуу певнi факти, необхiднi
для здiйснення субуктивних цивiльних прав.
Дiйсно, склад справ окремого провадження змiнювався про-
тягом часу (наприклад, iнститут судового наказу був замiнений
виконавчим написом нотарiуса; справи про усиновлення, якi
розглядалися адмiнiстративними органами, зараз переданi до
компетенцiє судiв тощо).
Викладене свiдчить про те, що розгляд справ окремого про-
вадження судом повязаний iз здiйсненням, так би мовити, <су-
дового управлiння> у випадках, коли законодавець покладау на
суд не притаманну йому функцiю установлення тих чи iнших
обставин без розвязання спору про право. При цьому законода-
вець виходить з доцiльностi такого рiшення, покладаючи уста-
новлення юридичних фактiв на суддю, який мау особливий пра-
вовий статус субукта судовоє влади, та поширюючи на процеду-
ру розгляду цих справ форму цивiльного судочинства.
Це дозволяу зробити висновок, що з точки зору юридичноє
природи окреме провадження виступау унiкальним явищем у
правовiй регламентацiє установлення юридичних фактiв судом i
у сурогатом судового процесу, оскiльки ця дiяльнiсть суду за
своєм змiстом не мау правосудного характеру.
У звязку з таким визначенням природи окремого провад-
ження виникау питання про правомiрнiсть вiднесення законо-
давством деяких справ до даного провадження. Мова йде про
визнання громадянина обмежено дiуздатним чи недiуздатним,
про оскарження нотарiальних дiй або вiдмови в єх вчиненнi,
встановлення неправильностi запису в актах громадянського
стану.
У справах про визнання громадянина обмежено дiуздатним чи
недiуздатним у двi сторони - заявник i громадянин, щодо якого
порушено справу. У цих справах мау мiсце спiр про право, який
Див.: Гойхбарх А. Г. Курс гражданского процесса. М., 1928. С. 285,,й ,
_, _______Окреме провадження_______________343
потребуу не безспiрноє процесуальноє форми його розвязання, а
Ьпозовноє, яка забезпечуу достатнi гарантiє захисту прав.
Що стосууться оскарження нотарiальних дiй та встановлен-
ня неправильностей запису в актах громадянського стану, то данi
.справи повязанi з судовим контролем за дiяльнiстю нотарiаль-
них та державних органiв i тому повиннi бути вiднесенi до справ,
iякi виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин.
3. Визнання громадянина обмежено
дiуздатним чи недiуздатним
Огiдно iз ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165