Цивiльний процес як форма реалiзацiє правосуддя i права гро-
мадян на судовий захист мау свою предметну сферу. Згiдно з чин-
ним цивiльним процесуальним законодавством у порядку цивiль-
ного судочинства розглядаються справи по спорах, що виникають
з цивiльних, сiмейних, трудових та кооперативних правовiдносин,
справи, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i
справи окремого провадження (ч. 2 ст. 1 ЦПК).
Див.: Советекий гражданский процесе. М., 1985. С. 9.
Визначення сфери цивiльного процесу важливо, бо вона у по-
казником функцiонування в державi судовоє влади i правосуддя./
Цивiльний процес розрахований, як видно, на здiйснення право-
суддя в широкiй сферi правовiдносин, якi характеризуються юри-
дичною рiвнiстю єх учасникiв (цивiльних, сiмейних тощо).
В порядку цивiльного судочинства здiйснюуться правосуд-
дя i у справах, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдно-
син, в яких громадянин перебувау з державним органом або
службовою особою (наприклад, справи по скаргах на рiшення,
дiє чи бездiяльнiсть державних органiв, юридичних або посадо-
вих осiб у сферi управлiнськоє дiяльностi), а також по справах
окремого провадження, в яких захищаються не субуктивнi пра-
ва, а охоронюванi законом iнтереси, неопосередкованi субук-
тивним правом (наприклад, iнтерес у судовому встановленнi
фактiв, що мають юридичне значення: перебування на утри-
маннi, родинних вiдносин тощо).
Сфера цивiльного процесу опредмечуу соцiальну функцiю
правосуддя в цивiльних справах, профiлюу правосуддя в цивiль-
них справах на певну групу суспiльних вiдносин i допускау роз-
гляд i вирiшення будь-якоє цивiльноє справи з додержанням уди-
ного порядку, який забезпечуу однаковий стандарт здiйснення
правосуддя i судового захисту субуктивних прав i охоронюваних
законом iнтересiв.
Стаття 1 ЦПК передбачау, що порядок провадження в ци-
вiльних справах у судах визначауться законом, а справи, що ви-
никають з адмiнiстративно-правових вiдносин, i справи окремого
провадження розглядаються за загальними правилами судочин-
ства, крiм виняткiв, встановлених законодавством.
Таким чином, законодавство виходить з удностi цивiльного
процесу i загального характеру правосуддя в цивiльних справах
незалежно вiд того, яку справу розглядау суд.
Разом з тим, визначаючи сутнiсть цивiльного процесу, авто-
ри, як правило, вважають, що цивiльне судочинство подiляуть-
ся на самостiйнi види: позовне; по справах, що виникають з адмi-
нiстративно-правових вiдносин; окреме. При цьому вони вихо-
дять з того, що матерiально-правова природа усiх цих справ мау
iстотну специфiку, яка обумовлюу процесуальнi особливостi єх
судового розгляду.
Наведенi мiркування викликають заперечення. Прагнення
обгрунтувати наявнiсть у цивiльному процесi окремих видiв ирR.-1-
мь мУЧiЧ,-! >
Судова влада i правосуддя у цивiльних справах 17
аджень не вiдповiдау законодавству i суперечить закрiпленому
i в ньому положенню про уднiсть цивiльного процесу.
Цивiльний процесуальний закон, встановивши для усiх цивiль-
них справ удину процесуальну форму єх розгляду i допускаючи в
окремих випадках винятки iз загальних правил, виходить з того, що
цивiльний процес у загальною формою захисту прав i охоронюва-
них законом iнтересiв, а тi або iншi особливостi розгляду цивiль-
них справ не можуть створити самостiйного порядку єх розгляду.
тднiсть цивiльного процесу, таким чином, забезпечууться
тим, що розгляд i вирiшення цивiльноє справи може вiдбувати-
ся тiльки в порядку, передбаченому цивiльним процесуальним
| законодавством.
Цивiльний процес як передбачений законом порядок розгля-
ду i вирiшення цивiльних справ характеризууться стадiйнiстю
розвитку. Цивiльний процес розвивауться в певнiй послiдовностi,
по стадiях (етапах), якi вiдображають, так би мовити, логiко-ча-
совi характеристики судовоє дiяльностi i процесуальноє дiяльностi
усiх учасникiв цивiльного процесу.
| В процесуальнiй лiтературi пiд стадiую цивiльного процесу
! розумiють сукупнiсть процесуальних дiй суду, учасникiв проце-
су, спрямованих на певну процесуальну мету (порушення спра-
ви, пiдготовка справи до судового розгляду та iн.). На нашу
думку, це визначення у неповним. Будь-яка стадiя цивiльного
процесу крiм процесуальноє мети характеризууться своєм специ-
фiчним змiстом, колом субуктiв процесуальноє дiяльностi, особ-
ливим процесуально-документальним оформленням.
У цивiльному процесi iснують такi стадiє: порушення цивiль-
ноє справи; пiдготовка цивiльноє справи до судового розгляду; су-
i довий розгляд; перегляд рiшень i ухвал, що не набрали законноє
сили (касацiйне провадження); виконання судових рiшень (вико-
навче провадження); перегляд рiшень, ухвал i постанов, що на-
брали законноє сили (наглядне провадження); перегляд рiшень,
ухвал i постанов, що набрали законноє сили, у звязку з новови-
явленими обставинами. Цi стадiє складають систему, загальну
модель цивiльного процесу. Конкретна цивiльна справа може
пройти всi стадiє, однак частiше справа проходить обовязковi
стадiє - вiд порушення цивiльноє справи до судового розгляду,
адже не завжди судове рiшення в справi оскаржууться, опротес-
товууться або переглядауться у звязку з нововиявленими обста-
винами чи примусово виконууться.
Украєнська юрмдiм- аiмлмвiя}
Регламентацiя процесуальноє дiяльностi не обмежууться виз/
наченням загального порядку цивiльного судочинства за самоi-
стiйними стадiями. Особливiсть правового регулювання цивiль-
них процесуальних вiдносин полягау i в тому, що правовiй рег-
ламентацiє пiдлягау кожна окрема процесуальна дiя суду, який
здiйснюу правосуддя, кожна процесуальна дiя учасника цивiль-
ного процесу (позивача, вiдповiдача, свiдкiв i т. п.). Цивiльне
процесуальне законодавство визначау допустимi процесуальнiє
дiє в цивiльному процесi, послiдовнiсть здiйснення процесуальних
дiй субуктами процесуальноє дiяльностi, а також обовязкове
документальне єх оформлення у вiдповiдних процесуальних ак-
тах - документах (ухвалах, рiшеннях, протоколах тощо).
Механiзм стадiйного руху цивiльноє справи, взаумозвязку
процесуальних дiй субуктiв процесуальноє дiяльностi та єх доку-
ментального оформлення складау цивiльний процес (цивiльне су-
дочинство) як встановлений законом порядок розгляду i вирiшен-
ня цивiльних справ.
!>>.>(М>И iiЛУЧiЧЦ. №
г., >><;
Глава
ЦИВiЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО
ЯК САМОСТiЙНА ГАЛУЗЬ ПРАВА
1. Предмет цивiльного процесуального
права
i Цивiльне процесуальне право у самостiйною галуззю
права i тому мау притаманний тiльки йому предмет правового ре-
гулювання. Розгляд питань про судову владу i правосуддя в ци-
вiльних справах, про форму здiйснення правосуддя в рамках ци-
вiльного процесу приводить до висновку, що предметом процесу-
ального права у суспiльнi вiдносини, якi виникають при здiйсненнi
правосуддя в цивiльних справах.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165