Преюдицiйний звязок
рiшень i вирокiв виникау з рiзних цивiльних справ, оскiльки однi
i тi ж юридичнi факти можуть мати рiзнi правовi наслiдки. На-
приклад, факт заподiяння шкоди джерелом пiдвищеноє небезпе-
ки входить до предмета доказування i в справi за позовом про
вiдшкодування збиткiв, i в справi за позовом власника джерела
пiдвищеноє небезпеки до безпосереднього заподiювача шкоди.
Факт розкрадання у i пiдставою притягнення особи до кримiналь-
ноє вiдповiдальностi, i предметом доказування у справi про вiд-
шкодування збиткiв засудженим потерпiлому вiд злочину.
Закон встановив не однаковi правила преюдицiє судових
рiшень i вирокiв. Згiдно iз ст. 31 ЦПК вирок суду в кримiнальнiй
справi, який набрав законноє сили, у обовязковим для суду, що
розглядау справу про цивiльно-правовi наслiдки дiй особи, вiд-
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1978. С. 201; Гражданское про-
цессуальное право УССР. К., 1989. С. 146.
192
Глава XV
носно якоє вiдбувся вирок суду, лише в питаннях, чи мали мiсц|
цi дiє та чи вчиненi вони даною особою. -Тобто iншi обставини!
крiм названих у данiй статтi, не у преюдицiальними i належать
доказуванню (наприклад, причиновий звязок мiж юридичною
дiую i наслiдком, вина, розмiр шкоди тощо.
iнакше вирiшууться питання про преюдицiю судових рiшень.
Єх преюдицiя значно ширша. Факти, встановленi судовим рiшен-
ням, що набрало законноє сили по однiй цивiльнiй справi, не до-;
водяться знову при розглядi iнших цивiльних справ, в яких берутьi
участь тi самi особи (ч. 2 ст. 32 ЦПК).
Згiдно iз ч. 3. ст. 32 ЦПК пiдставою звiльнення вiд доказуван-
ня у i призюмiруумi факти, тобто факти, якi згiдно iз законом при-
пускаються встановленими. |
Правовi презумцiє - специфiчнi норми права, якi передбача-
ють вiдповiднi факти i правила поведiнки, що заснованi на бiль-
шому ступенi достовiрностi i досвiдi, перевiреному практикою. |
Так, згiдно iз ст. 440 ЦК припускауться презумпцiя вини особи,;
яка заподiяла шкоду. iз сiмейного законодавства випливау пре-
зумпцiя походження дитини вiд осiб, якi перебувають у шлюбi.
Характерною ознакою презюмiруумих фактiв, на вiдмiну вiд за-
гальновiдомих i преюдицiальних юридичних фактiв, якi належать
до предмета доказування, у те, що презюмiруумi факти можуть
бути заперечнi i спростованi заiнтересованими особами.
Крiм обставин, якi у пiдставою звiльнення вiд доказування,
законодавство передбачау правила розподiлу обовязкiв по до-
казуванню. Вiдповiдно до ст. ЗО ЦПК кожна сторона повинна
довести тi обставини, на якi вона посилауться як на пiдставу своєх
вимог i заперечень. ;
Докази подаються сторонами та iншими особами, якi беруть |
участь у справi. Коли щодо витребування доказiв для сторiн та |
iнших осiб, якi беруть участь у справi, у труднощi, суд за єх кло-
потанням сприяу у витребуваннi таких доказiв.
4. Належнiсть доказiв i допустимiсть
засобiв доказування
\-удове рiшення як акт правосуддя повинно бути об-
грунтованим, тобто постановлено з врахуванням зясованих у
судовому засiданнi обставин справи i зiбраних доказiв. У су-
довому рiшеннi суд повинен зазначити обставини справи, вста-
Т.оказуваиiiя та докази в цивiльному судочинствi______193
; новленi судом, i докази, на яких грунтуються висновки суду
(ст. 203 ЦПК).
Формування доказового матерiалу з цивiльноє справи потре-
буу притягнення усiх необхiдних доказiв, однак воно виключау
подання, витребування, дослiдження доказiв, якi не належать до
справи. Стаття 28 ЦПК передбачау, що суд приймау до розгля-
ду лише тi докази, якi мають значення для справи, тобто в нiй
сформульовано правило про належнiсть доказiв.
Належнiсть доказiв iнколи трактують не як правило з певним
змiстом, а як ознаку самих судових доказiв або як умову допущен-
ня доказiв у процес. Вважаумо, що все ж належнiсть доказiв -
це правило поведiнки, яке адресовано i суду, i усiм субуктам до-
казування - особам, якi беруть участь у справi.
Суд вiдповiдно до правил належностi повинен регулювати
процес формування доказiв, необхiдних для обгрунтування судо-
вого рiшення. У законi не мiститься вказiвки на коло доказiв, якi
повиннi бути зiбранi з тiує чи iншоє справи.
Правило належностi, хоч i сформульоване для суду, але вiдно-
ситься i до процесуальноє дiяльностi осiб, якi беруть участь у
справi. Особи, якi беруть участь у справi, зобовязанi також ке-
руватися правилом належностi доказiв i надавати докази, не-
обхiднi i достатнi для вирiшення тiує чи iншоє справи.
Питання про належнiсть доказiв вирiшууться судом, однак,
приймаючи таке рiшення на пiдставi розсуду, суд все-таки ке-
рууться обуктивними критерiями.
При вирiшеннi питання про належнiсть доказiв суд бере до ува-
ги предмет доказування, тобто коло тих юридичних фактiв з кон-
кретноє справи, якi передбаченi нормою матерiального права, на
основi якоє буде вирiшена цивiльна справа. Предмет доказування
- той критерiй, який допомагау правильно застосувати правило
про належнiсть доказiв. Помилка суду у визначеннi належностi
доказiв веде до збирання непотрiбних доказiв або до того, що не
дослiджуються наданi докази, якi мають вiдношення до справи.
В цивiльному процесуальному правi мiститься чимало норм,
якi забезпечують реалiзацiю правила про належнiсть доказiв в ци-
вiльному процесi. Так, згiдно iз ст. 137 ЦПК у позовнiй заявi по-
виннi бути вказанi обставини, якими позивач обгрунтовуу своє
вимоги, i докази, якi пiдтверджують викладенi позивачем обста-
вини. Статтi 43, 47, 53 ЦПК передбачають, що особи, якi заяв-
ляють клопотання про витребування або дослiдження письмових,
194_______________Глава XV
речових доказiв, виклик свiдка, зобовязанi вказати обставиi
якi можуть бути встановленi цими доказами.
Стаття 143 ЦПК передбачау, що при пiдготовцi цивiльне
справи до судового розгляду суддя пропонуу позивачу у випає
ку необхiдностi подати додатковi докази. Закон передбачау ТЕ
кож iншi гарантiє правила належностi доказiв на рiзних стадiяi
цивiльного процесу в судi першоє iнстанцiє.
Крiм належностi доказiв цивiльне процесуальне законодав-
ство передбачау i правило допустимостi засобiв доказування.
Згiдно з цивiльним процесуальним законодавством наявнiсть або
вiдсутнiсть обставин, що обгрунтовують вимоги i заперечення
сторiн, та iншi обставини, що мають значення для правильного
вирiшення справи, встановлюуться такими засобами: пояснення-
ми сторiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими дока- i
зами, речовими доказами i висновками експертiв (ст. 27 ЦПК).
Обставини справи, якi за законом повиннi бути пiдтвердженi пев- <
ними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися нiяки- |
ми iншими засобами доказування (ст. 29 ЦПК). \
Допустимiсть засобiв доказування у однiую з найважливiших i
умов, якi забезпечують законнiсть i обгрунтованiсть судових рiшень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165
рiшень i вирокiв виникау з рiзних цивiльних справ, оскiльки однi
i тi ж юридичнi факти можуть мати рiзнi правовi наслiдки. На-
приклад, факт заподiяння шкоди джерелом пiдвищеноє небезпе-
ки входить до предмета доказування i в справi за позовом про
вiдшкодування збиткiв, i в справi за позовом власника джерела
пiдвищеноє небезпеки до безпосереднього заподiювача шкоди.
Факт розкрадання у i пiдставою притягнення особи до кримiналь-
ноє вiдповiдальностi, i предметом доказування у справi про вiд-
шкодування збиткiв засудженим потерпiлому вiд злочину.
Закон встановив не однаковi правила преюдицiє судових
рiшень i вирокiв. Згiдно iз ст. 31 ЦПК вирок суду в кримiнальнiй
справi, який набрав законноє сили, у обовязковим для суду, що
розглядау справу про цивiльно-правовi наслiдки дiй особи, вiд-
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1978. С. 201; Гражданское про-
цессуальное право УССР. К., 1989. С. 146.
192
Глава XV
носно якоє вiдбувся вирок суду, лише в питаннях, чи мали мiсц|
цi дiє та чи вчиненi вони даною особою. -Тобто iншi обставини!
крiм названих у данiй статтi, не у преюдицiальними i належать
доказуванню (наприклад, причиновий звязок мiж юридичною
дiую i наслiдком, вина, розмiр шкоди тощо.
iнакше вирiшууться питання про преюдицiю судових рiшень.
Єх преюдицiя значно ширша. Факти, встановленi судовим рiшен-
ням, що набрало законноє сили по однiй цивiльнiй справi, не до-;
водяться знову при розглядi iнших цивiльних справ, в яких берутьi
участь тi самi особи (ч. 2 ст. 32 ЦПК).
Згiдно iз ч. 3. ст. 32 ЦПК пiдставою звiльнення вiд доказуван-
ня у i призюмiруумi факти, тобто факти, якi згiдно iз законом при-
пускаються встановленими. |
Правовi презумцiє - специфiчнi норми права, якi передбача-
ють вiдповiднi факти i правила поведiнки, що заснованi на бiль-
шому ступенi достовiрностi i досвiдi, перевiреному практикою. |
Так, згiдно iз ст. 440 ЦК припускауться презумпцiя вини особи,;
яка заподiяла шкоду. iз сiмейного законодавства випливау пре-
зумпцiя походження дитини вiд осiб, якi перебувають у шлюбi.
Характерною ознакою презюмiруумих фактiв, на вiдмiну вiд за-
гальновiдомих i преюдицiальних юридичних фактiв, якi належать
до предмета доказування, у те, що презюмiруумi факти можуть
бути заперечнi i спростованi заiнтересованими особами.
Крiм обставин, якi у пiдставою звiльнення вiд доказування,
законодавство передбачау правила розподiлу обовязкiв по до-
казуванню. Вiдповiдно до ст. ЗО ЦПК кожна сторона повинна
довести тi обставини, на якi вона посилауться як на пiдставу своєх
вимог i заперечень. ;
Докази подаються сторонами та iншими особами, якi беруть |
участь у справi. Коли щодо витребування доказiв для сторiн та |
iнших осiб, якi беруть участь у справi, у труднощi, суд за єх кло-
потанням сприяу у витребуваннi таких доказiв.
4. Належнiсть доказiв i допустимiсть
засобiв доказування
\-удове рiшення як акт правосуддя повинно бути об-
грунтованим, тобто постановлено з врахуванням зясованих у
судовому засiданнi обставин справи i зiбраних доказiв. У су-
довому рiшеннi суд повинен зазначити обставини справи, вста-
Т.оказуваиiiя та докази в цивiльному судочинствi______193
; новленi судом, i докази, на яких грунтуються висновки суду
(ст. 203 ЦПК).
Формування доказового матерiалу з цивiльноє справи потре-
буу притягнення усiх необхiдних доказiв, однак воно виключау
подання, витребування, дослiдження доказiв, якi не належать до
справи. Стаття 28 ЦПК передбачау, що суд приймау до розгля-
ду лише тi докази, якi мають значення для справи, тобто в нiй
сформульовано правило про належнiсть доказiв.
Належнiсть доказiв iнколи трактують не як правило з певним
змiстом, а як ознаку самих судових доказiв або як умову допущен-
ня доказiв у процес. Вважаумо, що все ж належнiсть доказiв -
це правило поведiнки, яке адресовано i суду, i усiм субуктам до-
казування - особам, якi беруть участь у справi.
Суд вiдповiдно до правил належностi повинен регулювати
процес формування доказiв, необхiдних для обгрунтування судо-
вого рiшення. У законi не мiститься вказiвки на коло доказiв, якi
повиннi бути зiбранi з тiує чи iншоє справи.
Правило належностi, хоч i сформульоване для суду, але вiдно-
ситься i до процесуальноє дiяльностi осiб, якi беруть участь у
справi. Особи, якi беруть участь у справi, зобовязанi також ке-
руватися правилом належностi доказiв i надавати докази, не-
обхiднi i достатнi для вирiшення тiує чи iншоє справи.
Питання про належнiсть доказiв вирiшууться судом, однак,
приймаючи таке рiшення на пiдставi розсуду, суд все-таки ке-
рууться обуктивними критерiями.
При вирiшеннi питання про належнiсть доказiв суд бере до ува-
ги предмет доказування, тобто коло тих юридичних фактiв з кон-
кретноє справи, якi передбаченi нормою матерiального права, на
основi якоє буде вирiшена цивiльна справа. Предмет доказування
- той критерiй, який допомагау правильно застосувати правило
про належнiсть доказiв. Помилка суду у визначеннi належностi
доказiв веде до збирання непотрiбних доказiв або до того, що не
дослiджуються наданi докази, якi мають вiдношення до справи.
В цивiльному процесуальному правi мiститься чимало норм,
якi забезпечують реалiзацiю правила про належнiсть доказiв в ци-
вiльному процесi. Так, згiдно iз ст. 137 ЦПК у позовнiй заявi по-
виннi бути вказанi обставини, якими позивач обгрунтовуу своє
вимоги, i докази, якi пiдтверджують викладенi позивачем обста-
вини. Статтi 43, 47, 53 ЦПК передбачають, що особи, якi заяв-
ляють клопотання про витребування або дослiдження письмових,
194_______________Глава XV
речових доказiв, виклик свiдка, зобовязанi вказати обставиi
якi можуть бути встановленi цими доказами.
Стаття 143 ЦПК передбачау, що при пiдготовцi цивiльне
справи до судового розгляду суддя пропонуу позивачу у випає
ку необхiдностi подати додатковi докази. Закон передбачау ТЕ
кож iншi гарантiє правила належностi доказiв на рiзних стадiяi
цивiльного процесу в судi першоє iнстанцiє.
Крiм належностi доказiв цивiльне процесуальне законодав-
ство передбачау i правило допустимостi засобiв доказування.
Згiдно з цивiльним процесуальним законодавством наявнiсть або
вiдсутнiсть обставин, що обгрунтовують вимоги i заперечення
сторiн, та iншi обставини, що мають значення для правильного
вирiшення справи, встановлюуться такими засобами: пояснення-
ми сторiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими дока- i
зами, речовими доказами i висновками експертiв (ст. 27 ЦПК).
Обставини справи, якi за законом повиннi бути пiдтвердженi пев- <
ними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватися нiяки- |
ми iншими засобами доказування (ст. 29 ЦПК). \
Допустимiсть засобiв доказування у однiую з найважливiших i
умов, якi забезпечують законнiсть i обгрунтованiсть судових рiшень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165