Вказiв-
ки на обовязковiсть участi третiх осiб процесуальне законодав-
ство не мiстить. Однак цивiльне законодавство в окремих випад-
ках вирiшуу питання про обовязковiсть притягнення третiх осiб,
ЯКiне-заявляють самостiйних вимог на предмет спору.
96 Глава VI
Згiдно iз ст. 238 ЦК, якщо третя особа на пiдставi, що виникла
до продажу речi, предявить до покупця позов про єє вiдiбрання,
покупець зобовязаний притягти продавця до участi в справi, а про-
давець зобовязаний вступити в цю справу на сторонi покупця.
Непритягнення покупцем продавця до участi в справi звiль-
няу продавця вiд вiдповiдальностi перед покупцем, коли прода-
вець доведе, що, взявши участь у справi, вiн мiг би запобiгти ви-
лученню речi у покупця.
Продавець, який був притягнутий покупцем до участi в справi,
але не взяв в нiй участi, позбавляуться права доводити непра-
вильнiсть ведення справи покупцем.
Дана стаття часто наводиться як приклад обовязкового при-
тягнення третьоє особи до участi в справi. Однак постановка пи-
тання про обовязкове притягнення третiх осiб не вiдповiдау ци-
вiльному процесуальному законодавству.
Непритягнення третьоє особи, яка не заявляу самостiйних
вимог на предмет спору, до участi в справi не може спричиняти
незаконностi судового рiшення та його скасування. Притягну-
ти третю особу може не сторона, як закрiплено в ст. 238 ЦК, а
суд. Нарештi, чч. 2 i 3 ст. 238 ЦК по сутi подають правила пре-
юдицiє, викладенi в ст. 231 ЦПК, якi зводяться до того, що вста-
новленi судовим рiшенням факти та правовiдносини не можуть
бути запереченi заiнтересованими особами, якщо вони брали
участь у справi.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, посiдають тiльки єм властиве процесуальне становище.
Хоча вони беруть участь у справi на сторонi позивача чи вiдпо-
вiдача, це не створюу для них становища сторони, єх не можна
ототожнювати iз сторонами. Навпаки, дуже важливов кожному
конкретному випадку точно визначити, яке конкретне процесу-
альне становище повинна посiдати в справi, що розглядауться
судом, та чи iнша заiнтересована особа.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, мають комплекс процесуальних прав та обовязкiв. Згiдно
iз ч. 2 ст. 108 ЦПК вони користуються процесуальними правами
i несуть процесуальнi обовязки сторони, крiм права на змiну
пiдстави i предмету позову, збiльшення чи зменшення розмiру
позовних вимог, а також на вiдмову вiд позову, визнання позо-
ву або укладення мировоє угоди, вимоги виконання судового
рiшення, ухвали, постанови суду. iз змiсту закону, такимчином,
Третi особи в цивiльному судочинствi 97
випливау, що третi особи не мають лише тих прав сторони, в яких
реалiзууться принцип диспозитивностi.
Вiдповiдно до ст. 99 ЦПК третi особи як особи, що беруть
участь у справi, мають й iншi права: знайомитися з матерiалами
справи, робити з них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал, по-
станов та iнших документiв, що у у справi, брати участь у судо-
вих засiданнях, подавати докази, брати участь в єх дослiдженнi,
заявляти клопотання та вiдводи, давати уснi i письмовi пояснен-
ня судовi, подавати своє доводи, мiркування та заперечення, ос-
каржувати рiшення i ухвали суду, а також користуватись iнши-
ми процесуальними правами, наданими єм законом.
Третi особи зобовязанi добросовiсно користуватися належ-
ними єм процесуальними правами.
i. М. iльєнською поставлене питання про право третьоє осо-
би, яка не заявляу самостiйних вимог, заявляти клопотання про
притягнення на свою сторону iнших третiх осiб, так би мовити
<субтретiх> осiб. Вона вважау, що сама процесуальна мета iнсти-
туту третiх осiб, що вступили (були притягнутi) в процес без са-
мостiйних вимог, не заперечуу такоє постановки питання. Так,
спочатку сторона притягау третю особу для пiдсилення своує по-
зицiє в процесi, а потiм третя особа, в свою чергу, притягау третю
особу, яка, захищаючи iнтереси третьоє особи, на сторонi якоє вона
виступау, тим самим допомагау i первiснiй сторонi добитися спри-
ятливого для неє рiшення в справi. Наприклад, якщо до покупця
буде предявлено позов про вилучення майна, то продавець, всту-
пивши в справу, за вимогою покупця може притягти на свою сто-
рону попереднього продавця, правонаступником якого вiн у.
Хоча теоретично така конструкцiя i мислима, вона протирi-
чить чинному законодавству. Третi особи, якi не заявляють са-
мостiйних вимог на предмет спору, юридичне заiнтересованi в
результатах справи лише такою мiрою, якою вони у субуктами
матерiальних правовiдносин, преюдицiальне повязаних з пред-
метом спору, - правовiдносин мiж позивачем та вiдповiдачем.
<Субтретi> особи такоє юридичноє заiнтересованостi не мають,
єх заiнтересованiсть носить фактичний характер.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау спецiаль-
ний випадок участi третiх осiб у справi про поновлення на роботi.
Згiдно iз ст. 109 ЦПК, якщо судом буде встановлено, що звiльнен-
Див.; Ильинская Й. М. Участие третьих лиц в гражданском процессе. М.,
1982. С. 72.
49-144
98
Глава VI
ня або переведення було проведено з явним порушенням закону,
вiн повинен у тому ж процесi покласти на винну службову особу
обовязок вiдшкодувати державному пiдприумству, установi,
органiзацiє, колгоспу, iншiй кооперативнiй органiзацiє, єх обуд-
нанню, iншiй громадський органiзацiє шкоду, заподiяну в звяз-
ку з оплатою за час вимушеного прогулу або за час виконання
нижчеоплачуваноє роботи.
Як зазначауться в п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд б листопада 1992 р. № 9 <Про практику розгляду су-
дами трудових спорiв>, при цьому належить враховувати, що при
незаконному звiльненнi або переведеннi на iншу роботу, невико-
наннi рiшення про поновлення працiвника на роботi, що мало
мiсце пiсля введення в дiю п. 8 ст. 134 та новоє редакцiє ст. 237
КЗпП, настау повна матерiальна вiдповiдальнiсть винних у цьо-
му службових осiб i обовязок вiдшкодувати шкоду, заподiяну
пiдприумству, установi, органiзацiє у звязку з оплатою працiвни-
ковi часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеопла-
чуваноє роботи може бути покладено при допущеннi ними в цих
випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як
передбачалось ранiше.
i Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995.
№1.С.387.
Глава
VII
УЧАСТЬ ПРОКУРОРА
В ЦИВiЛЬНОМУ ПРОЦЕСi
1. Завдання прокурора в цивiльному
процесi
Хєiдповiдно до ст. 121 Конституцiє Украєни на прокура-
туру покладауться здiйснення представництва iнтересiв громадя-
нина або держави в судi у випадках, визначених законом. Функ-
цiя, такого представництва для прокуратури Украєни у новою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165
ки на обовязковiсть участi третiх осiб процесуальне законодав-
ство не мiстить. Однак цивiльне законодавство в окремих випад-
ках вирiшуу питання про обовязковiсть притягнення третiх осiб,
ЯКiне-заявляють самостiйних вимог на предмет спору.
96 Глава VI
Згiдно iз ст. 238 ЦК, якщо третя особа на пiдставi, що виникла
до продажу речi, предявить до покупця позов про єє вiдiбрання,
покупець зобовязаний притягти продавця до участi в справi, а про-
давець зобовязаний вступити в цю справу на сторонi покупця.
Непритягнення покупцем продавця до участi в справi звiль-
няу продавця вiд вiдповiдальностi перед покупцем, коли прода-
вець доведе, що, взявши участь у справi, вiн мiг би запобiгти ви-
лученню речi у покупця.
Продавець, який був притягнутий покупцем до участi в справi,
але не взяв в нiй участi, позбавляуться права доводити непра-
вильнiсть ведення справи покупцем.
Дана стаття часто наводиться як приклад обовязкового при-
тягнення третьоє особи до участi в справi. Однак постановка пи-
тання про обовязкове притягнення третiх осiб не вiдповiдау ци-
вiльному процесуальному законодавству.
Непритягнення третьоє особи, яка не заявляу самостiйних
вимог на предмет спору, до участi в справi не може спричиняти
незаконностi судового рiшення та його скасування. Притягну-
ти третю особу може не сторона, як закрiплено в ст. 238 ЦК, а
суд. Нарештi, чч. 2 i 3 ст. 238 ЦК по сутi подають правила пре-
юдицiє, викладенi в ст. 231 ЦПК, якi зводяться до того, що вста-
новленi судовим рiшенням факти та правовiдносини не можуть
бути запереченi заiнтересованими особами, якщо вони брали
участь у справi.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, посiдають тiльки єм властиве процесуальне становище.
Хоча вони беруть участь у справi на сторонi позивача чи вiдпо-
вiдача, це не створюу для них становища сторони, єх не можна
ототожнювати iз сторонами. Навпаки, дуже важливов кожному
конкретному випадку точно визначити, яке конкретне процесу-
альне становище повинна посiдати в справi, що розглядауться
судом, та чи iнша заiнтересована особа.
Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет
спору, мають комплекс процесуальних прав та обовязкiв. Згiдно
iз ч. 2 ст. 108 ЦПК вони користуються процесуальними правами
i несуть процесуальнi обовязки сторони, крiм права на змiну
пiдстави i предмету позову, збiльшення чи зменшення розмiру
позовних вимог, а також на вiдмову вiд позову, визнання позо-
ву або укладення мировоє угоди, вимоги виконання судового
рiшення, ухвали, постанови суду. iз змiсту закону, такимчином,
Третi особи в цивiльному судочинствi 97
випливау, що третi особи не мають лише тих прав сторони, в яких
реалiзууться принцип диспозитивностi.
Вiдповiдно до ст. 99 ЦПК третi особи як особи, що беруть
участь у справi, мають й iншi права: знайомитися з матерiалами
справи, робити з них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал, по-
станов та iнших документiв, що у у справi, брати участь у судо-
вих засiданнях, подавати докази, брати участь в єх дослiдженнi,
заявляти клопотання та вiдводи, давати уснi i письмовi пояснен-
ня судовi, подавати своє доводи, мiркування та заперечення, ос-
каржувати рiшення i ухвали суду, а також користуватись iнши-
ми процесуальними правами, наданими єм законом.
Третi особи зобовязанi добросовiсно користуватися належ-
ними єм процесуальними правами.
i. М. iльєнською поставлене питання про право третьоє осо-
би, яка не заявляу самостiйних вимог, заявляти клопотання про
притягнення на свою сторону iнших третiх осiб, так би мовити
<субтретiх> осiб. Вона вважау, що сама процесуальна мета iнсти-
туту третiх осiб, що вступили (були притягнутi) в процес без са-
мостiйних вимог, не заперечуу такоє постановки питання. Так,
спочатку сторона притягау третю особу для пiдсилення своує по-
зицiє в процесi, а потiм третя особа, в свою чергу, притягау третю
особу, яка, захищаючи iнтереси третьоє особи, на сторонi якоє вона
виступау, тим самим допомагау i первiснiй сторонi добитися спри-
ятливого для неє рiшення в справi. Наприклад, якщо до покупця
буде предявлено позов про вилучення майна, то продавець, всту-
пивши в справу, за вимогою покупця може притягти на свою сто-
рону попереднього продавця, правонаступником якого вiн у.
Хоча теоретично така конструкцiя i мислима, вона протирi-
чить чинному законодавству. Третi особи, якi не заявляють са-
мостiйних вимог на предмет спору, юридичне заiнтересованi в
результатах справи лише такою мiрою, якою вони у субуктами
матерiальних правовiдносин, преюдицiальне повязаних з пред-
метом спору, - правовiдносин мiж позивачем та вiдповiдачем.
<Субтретi> особи такоє юридичноє заiнтересованостi не мають,
єх заiнтересованiсть носить фактичний характер.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау спецiаль-
ний випадок участi третiх осiб у справi про поновлення на роботi.
Згiдно iз ст. 109 ЦПК, якщо судом буде встановлено, що звiльнен-
Див.; Ильинская Й. М. Участие третьих лиц в гражданском процессе. М.,
1982. С. 72.
49-144
98
Глава VI
ня або переведення було проведено з явним порушенням закону,
вiн повинен у тому ж процесi покласти на винну службову особу
обовязок вiдшкодувати державному пiдприумству, установi,
органiзацiє, колгоспу, iншiй кооперативнiй органiзацiє, єх обуд-
нанню, iншiй громадський органiзацiє шкоду, заподiяну в звяз-
ку з оплатою за час вимушеного прогулу або за час виконання
нижчеоплачуваноє роботи.
Як зазначауться в п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду
Украєни вiд б листопада 1992 р. № 9 <Про практику розгляду су-
дами трудових спорiв>, при цьому належить враховувати, що при
незаконному звiльненнi або переведеннi на iншу роботу, невико-
наннi рiшення про поновлення працiвника на роботi, що мало
мiсце пiсля введення в дiю п. 8 ст. 134 та новоє редакцiє ст. 237
КЗпП, настау повна матерiальна вiдповiдальнiсть винних у цьо-
му службових осiб i обовязок вiдшкодувати шкоду, заподiяну
пiдприумству, установi, органiзацiє у звязку з оплатою працiвни-
ковi часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеопла-
чуваноє роботи може бути покладено при допущеннi ними в цих
випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як
передбачалось ранiше.
i Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995.
№1.С.387.
Глава
VII
УЧАСТЬ ПРОКУРОРА
В ЦИВiЛЬНОМУ ПРОЦЕСi
1. Завдання прокурора в цивiльному
процесi
Хєiдповiдно до ст. 121 Конституцiє Украєни на прокура-
туру покладауться здiйснення представництва iнтересiв громадя-
нина або держави в судi у випадках, визначених законом. Функ-
цiя, такого представництва для прокуратури Украєни у новою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165