По-друге, неможливiстю юри-
дичних осiб, що очолюються колегiальними органами (правлiн-
нями), безпосередньо брати участь у розглядi справи. Нарештi,
бажанням заiнтересованих осiб отримати квалiфiковану юридич-
ну допомогу при розглядi справи у судi. Отже, цi обставини мо-
жуть носити юридичний або фактичний характер.
Питання про правову природу представництва в цивiльному
процесi в юридичнiй лiтературi вирiшууться неоднозначне. Пере-
116
Глава IX
конливою у точка зору, що представництво в цивiльному процесi
- це самостiйний процесуальний iнститут, а не рiзновид загально-
цивiльного представництва. В процесуальнiй лiтературi цей висно-
вок був достатньо аргументований i переконливо обгрунтований.
Представництво в цивiльному процесi вiдрiзняуться вiд за-
гальноцивiльного представництва виконуваними функцiями; ха-
рактером i змiстом правовiдносин, що складаються мiж його
субуктами; колом осiб, що мають право виступати як представ-
ники; пiдставами виникнення i припинення; характером та обся-
гом наданих повноважень тощо.
Наприклад, функцiую загальноцивiльного представництва,
на вiдмiну вiд процесуального представництва, у здiйснення пред-
ставником вiд iменi довiрителя угод, якi створюють, змiнюють
або припиняють цивiльнi права i обовязки останнього (ст. 62
ЦК). У цивiльних правовiдносинах субуктивнi права й обовяз-
ки реалiзуються єх субуктом особисто або замiсть нього дiу пред-
ставник, який повнiстю замiщау такого субукта. Представник у
цивiльному процесi може не тiльки замiщати сторону, але i дiя-
ти поряд з нею, тобто особиста участь у справi громадянина чи
органу управлiння юридичноє особи не у перешкодою для вико-
ристання ними права мати у цiй справi представника (ст. 110
ЦПК). Обсяг повноважень представника в цивiльному правi
цiлком залежить вiд волi довiрителя i визначауться змiстом до-
говору доручення, що регулюуться ст. 386 ЦПК. Судовий пред-
ставник надiлений самостiйними процесуальними правами, якi
передбаченi процесуальним законодавством i на здiйснення яких
не потрiбно спецiального дозволу заiнтересованоє особи.
У процесуальнiй лiтературi iнодi значно розширюються межi
iнституту судового представництва. Так, наприклад, участь пред-
ставникiв органiв державного управлiння (ст. 121 ЦПК) i пред-
ставникiв громадськостi (ст. 161 ЦПК) розглядауться як складова
частина, один з видiв судового представництва.
Для цих суджень немау достатнiх пiдстав, крiм того, вони су-
перечать чинному законодавству. Вiдповiдно до статей 98, 110,
112 ЦПК справи у судi через представникiв можуть вести не всi
учасники процесу, а тiльки сторони, третi особи, заявники та заiн-
тересованi особи у справах, що виникають з адмiнiстративно-пра-
вових вiдносин, i у справах окремого провадження. Тому судове
представництво необхiдно вiдрiзняти вiд участi в судi представ-
никiв органiв державного управлiння, профспiлок, державних
Представництво в судi 117
пiдприумств, установ, органiзацiй, що беруть участь у справi в
порядку ст. 121 ЦПК, а також вiд участi представникiв громадсь-
ких органiзацiй та трудових колективiв у цивiльному процесi, що
передбачено ст. 161 ЦПК. Метою участi органiв державного уп-
равлiння та iнших субуктiв, зазначених у ст. 121 ЦПК, у захист
прав i охоронюваних законом iнтересiв iнших осiб або держави,
що обумовлено єх компетенцiую. Метою участi представникiв
громадськоє органiзацiє або трудового колективу, що уповнова-
жили єх, у викладення думки органiзацiй та колективiв з приво-
ду справи, яка розглядауться судом.
ЦПК не дау визначення цивiльного процесуального пред-
ставництва. В юридичнiй лiтературi iснують два пiдходи до цiує
проблеми. Згiдно з одним пiд судовим представництвом розумi-
ються правовiдносини, в силу яких одна особа здiйснюу в межах
своєх повноважень процесуальнi дiє вiд iменi i в iнтересах iншоє
особи. Згiдно з iншим представництвом визнауться саме процесу-
альна дiяльнiсть, тобто сукупнiсть здiйснених процесуальних дiй.
Бiльш переконливим у визначення судового представництва
як процесуальних правовiдносин. Реальна поведiнка (дiяльнiсть)
учасникiв правовiдносин згiдно з єх правами i обовязками у од-
ним з структурних елементiв правовiдносин. Це повною мiрою
стосууться i процесуальних правовiдносин. Здiйснення процесу-
альних дiй, хоча б i вiд iменi iншого учасника процесу, неможливо
поза правовiдносинами. Дiям представника, що здiйсненi без
належно оформлених повноважень або за єх межами, не надауть-
ся юридичного значення. Якщо в цивiльному правi можливо
подальше схвалення таких дiй довiрителя (ст. 63 ЦК), то в ци-
вiльному процесi це неможливо.
Таким чином, судове представництво - це правовiдношен-
ня, в силу якого одна особа - представник - здiйснюу в судi в
межах наданих йому повноважень процесуальнi дiє вiд iменi та в
iнтересах iншоє особи з метою надання юридичноє допомоги при
розглядi цивiльноє справи та здiйсненнi захисту субуктивних
прав i охоронюваних законом iнтересiв.
Судовими представниками вiдповiдно вважаються особи, якi
виступають в судi вiд iменi субукта, що займау в процесi проце-
суальне становище сторони, третьоє особи (позовне проваджен-
ня), заявника або заiнтересованоє особи (провадження по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, та окреме
/ -лровадження), з метою захисту його прав та iнтересiв. Процесу-
118 Глава IX
альне становище судових представникiв визначено тим, що вони,
вступаючи в правовiдносини з судом, мають самостiйнi процесу-
альнi права та обовязки i в той же час беруть участь у справi для
захисту не своєх iнтересiв, а прав та iнтересiв iнших осiб.
З урахуванням викладеного можна окреслити основнi озна-
ки судового представництва.
По-перше, судове представництво в цивiльному процесi харак-
теризууться тим, що дiє представника здiйснюються в iнтересах
особи, субуктивнi права або охоронюванi законом iнтереси якоє
пiдлягають захисту в судi. Представник, беручи участь у справi, не
набувау для себе будь-яких благ, що повязанi з вирiшенням спо-
ру або iнших правових питань. Всi правовi наслiдки дiй представ-
ника поширюються лише на особу, яку вiн представляу.
По-друге, представництво здiйснюуться вiд iменi того субук-
та, субуктивнi права або iнтереси якого пiдлягають судовому
захисту.
По-трету, представника в судi може мати лише визначене за-
коном коло субуктiв. Цi субукти у особами, що беруть участь у
справi, тобто посiдають визначене процесуальне становище. Крiм
того, це тiльки тi особи, якi мають особисту юридичну заiнтере-
сованiсть у розглядi справи.
Нарештi, судовий представник завжди дiу в межах наданих
йому повноважень, тобто вiн може здiйснювати тiльки тi дiє, на
якi йому дано вiдповiдне право (законом або довiрителем).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165
дичних осiб, що очолюються колегiальними органами (правлiн-
нями), безпосередньо брати участь у розглядi справи. Нарештi,
бажанням заiнтересованих осiб отримати квалiфiковану юридич-
ну допомогу при розглядi справи у судi. Отже, цi обставини мо-
жуть носити юридичний або фактичний характер.
Питання про правову природу представництва в цивiльному
процесi в юридичнiй лiтературi вирiшууться неоднозначне. Пере-
116
Глава IX
конливою у точка зору, що представництво в цивiльному процесi
- це самостiйний процесуальний iнститут, а не рiзновид загально-
цивiльного представництва. В процесуальнiй лiтературi цей висно-
вок був достатньо аргументований i переконливо обгрунтований.
Представництво в цивiльному процесi вiдрiзняуться вiд за-
гальноцивiльного представництва виконуваними функцiями; ха-
рактером i змiстом правовiдносин, що складаються мiж його
субуктами; колом осiб, що мають право виступати як представ-
ники; пiдставами виникнення i припинення; характером та обся-
гом наданих повноважень тощо.
Наприклад, функцiую загальноцивiльного представництва,
на вiдмiну вiд процесуального представництва, у здiйснення пред-
ставником вiд iменi довiрителя угод, якi створюють, змiнюють
або припиняють цивiльнi права i обовязки останнього (ст. 62
ЦК). У цивiльних правовiдносинах субуктивнi права й обовяз-
ки реалiзуються єх субуктом особисто або замiсть нього дiу пред-
ставник, який повнiстю замiщау такого субукта. Представник у
цивiльному процесi може не тiльки замiщати сторону, але i дiя-
ти поряд з нею, тобто особиста участь у справi громадянина чи
органу управлiння юридичноє особи не у перешкодою для вико-
ристання ними права мати у цiй справi представника (ст. 110
ЦПК). Обсяг повноважень представника в цивiльному правi
цiлком залежить вiд волi довiрителя i визначауться змiстом до-
говору доручення, що регулюуться ст. 386 ЦПК. Судовий пред-
ставник надiлений самостiйними процесуальними правами, якi
передбаченi процесуальним законодавством i на здiйснення яких
не потрiбно спецiального дозволу заiнтересованоє особи.
У процесуальнiй лiтературi iнодi значно розширюються межi
iнституту судового представництва. Так, наприклад, участь пред-
ставникiв органiв державного управлiння (ст. 121 ЦПК) i пред-
ставникiв громадськостi (ст. 161 ЦПК) розглядауться як складова
частина, один з видiв судового представництва.
Для цих суджень немау достатнiх пiдстав, крiм того, вони су-
перечать чинному законодавству. Вiдповiдно до статей 98, 110,
112 ЦПК справи у судi через представникiв можуть вести не всi
учасники процесу, а тiльки сторони, третi особи, заявники та заiн-
тересованi особи у справах, що виникають з адмiнiстративно-пра-
вових вiдносин, i у справах окремого провадження. Тому судове
представництво необхiдно вiдрiзняти вiд участi в судi представ-
никiв органiв державного управлiння, профспiлок, державних
Представництво в судi 117
пiдприумств, установ, органiзацiй, що беруть участь у справi в
порядку ст. 121 ЦПК, а також вiд участi представникiв громадсь-
ких органiзацiй та трудових колективiв у цивiльному процесi, що
передбачено ст. 161 ЦПК. Метою участi органiв державного уп-
равлiння та iнших субуктiв, зазначених у ст. 121 ЦПК, у захист
прав i охоронюваних законом iнтересiв iнших осiб або держави,
що обумовлено єх компетенцiую. Метою участi представникiв
громадськоє органiзацiє або трудового колективу, що уповнова-
жили єх, у викладення думки органiзацiй та колективiв з приво-
ду справи, яка розглядауться судом.
ЦПК не дау визначення цивiльного процесуального пред-
ставництва. В юридичнiй лiтературi iснують два пiдходи до цiує
проблеми. Згiдно з одним пiд судовим представництвом розумi-
ються правовiдносини, в силу яких одна особа здiйснюу в межах
своєх повноважень процесуальнi дiє вiд iменi i в iнтересах iншоє
особи. Згiдно з iншим представництвом визнауться саме процесу-
альна дiяльнiсть, тобто сукупнiсть здiйснених процесуальних дiй.
Бiльш переконливим у визначення судового представництва
як процесуальних правовiдносин. Реальна поведiнка (дiяльнiсть)
учасникiв правовiдносин згiдно з єх правами i обовязками у од-
ним з структурних елементiв правовiдносин. Це повною мiрою
стосууться i процесуальних правовiдносин. Здiйснення процесу-
альних дiй, хоча б i вiд iменi iншого учасника процесу, неможливо
поза правовiдносинами. Дiям представника, що здiйсненi без
належно оформлених повноважень або за єх межами, не надауть-
ся юридичного значення. Якщо в цивiльному правi можливо
подальше схвалення таких дiй довiрителя (ст. 63 ЦК), то в ци-
вiльному процесi це неможливо.
Таким чином, судове представництво - це правовiдношен-
ня, в силу якого одна особа - представник - здiйснюу в судi в
межах наданих йому повноважень процесуальнi дiє вiд iменi та в
iнтересах iншоє особи з метою надання юридичноє допомоги при
розглядi цивiльноє справи та здiйсненнi захисту субуктивних
прав i охоронюваних законом iнтересiв.
Судовими представниками вiдповiдно вважаються особи, якi
виступають в судi вiд iменi субукта, що займау в процесi проце-
суальне становище сторони, третьоє особи (позовне проваджен-
ня), заявника або заiнтересованоє особи (провадження по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, та окреме
/ -лровадження), з метою захисту його прав та iнтересiв. Процесу-
118 Глава IX
альне становище судових представникiв визначено тим, що вони,
вступаючи в правовiдносини з судом, мають самостiйнi процесу-
альнi права та обовязки i в той же час беруть участь у справi для
захисту не своєх iнтересiв, а прав та iнтересiв iнших осiб.
З урахуванням викладеного можна окреслити основнi озна-
ки судового представництва.
По-перше, судове представництво в цивiльному процесi харак-
теризууться тим, що дiє представника здiйснюються в iнтересах
особи, субуктивнi права або охоронюванi законом iнтереси якоє
пiдлягають захисту в судi. Представник, беручи участь у справi, не
набувау для себе будь-яких благ, що повязанi з вирiшенням спо-
ру або iнших правових питань. Всi правовi наслiдки дiй представ-
ника поширюються лише на особу, яку вiн представляу.
По-друге, представництво здiйснюуться вiд iменi того субук-
та, субуктивнi права або iнтереси якого пiдлягають судовому
захисту.
По-трету, представника в судi може мати лише визначене за-
коном коло субуктiв. Цi субукти у особами, що беруть участь у
справi, тобто посiдають визначене процесуальне становище. Крiм
того, це тiльки тi особи, якi мають особисту юридичну заiнтере-
сованiсть у розглядi справи.
Нарештi, судовий представник завжди дiу в межах наданих
йому повноважень, тобто вiн може здiйснювати тiльки тi дiє, на
якi йому дано вiдповiдне право (законом або довiрителем).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165