Що стосууться товариських судiв, то як громадськi форму-
вання вони все бiльше стали виконувати певнi юрисдикцiйнi
функцiє, що суперечить єх природi як органiв громадського впли-
ву, а не державного примусу. Дисциплiнарний товариський суд
мiг, наприклад, застосувати догану,; тимчасове перемiщення на
нижчу посаду натстрок до одного мiсяця направлення на важкi
суспiльненеобхiднi роботи, а у випадкустiйкого небажання
пiдкоритися-дисциплiнi i неодноразових стягнень"-звiльнення
з пiдприумства а передачею у дисциплiнарний табiр та iн.
На нашу думку, судова влада повинна втiлюватися тiльки в
правосуддi; а <здравосудити> мау бути здадане лише органам, що
входять у судову систему, органiзуються на принципах незалеж-
ностi i здiйснюють свою дiяльнiсть в удиному порядку, передба-
ченому законом. Тiльки при цьому можуть бути забезпеченi ба-
ланс законодавчоє, виконавчоє i судовоє влади, а також захист
прав та iнтересiв громадян.
Послiдовна реформа правосуддя повинна здiйснюватися на
основi змiцнення судовоє системи i концентрацiє судовоє влади,
вiдмови вiд квазiсудових установ. Засади, закрiпленi в Консти-
туцiє Украєни 1996 р., дозволяють конституювати правосуддя як
нову за змiстом iнституцiю з надзвичайною прерогативою вирi-
шувати спори про права i обовязки громадян.
2. Сутнiсть правосуддя в цивiльних справах
,,-. Г) ; 1 : !
згiдно iз законодавством про судоустрiй правосуддя
Здiйснюуться тiльки судом шляхом розгляду i вирiшення в судо-
вий Засiданнях цивiльних справ, повязаних iз захистом прав i за-
кiЯЙйих iнтересiв громадян, пiдприумств, установ i органiзацiй,
ШЛЯХОМ розгляду в судових засiданнях кримiнальних справ i за-
стосування встановлених законом мiр покарання до осiб, винних
уиадйiвннi злочину, або виправдання невинних.
Загальноприйняте визначення правосуддя зводиться до того,
що правосуддя - одна з форм державного управлiння, засiб ви-
Циє..Комаров В. В. Ролi арбитражньєх комиссиЙ в совершенствовании хо-
зяйствсннiiх отношений в СССР (по материалам <рбитражной практики) //Про-
блеми соцналистической законнооти. 1985. Вмп. 15. С. 121-124. iя.iкєг -,.
Судова влада i правосуддя у цивiльних справах
конання державою внутрiшньоє функцiє охорони правопорядку,
власностi, прав i свобод громадян шляхом вирiшення спецiаль-
ним органом державноє влади-судом цивiльних i кримiналь-
них справ за правилами, передбаченими цивiльним i кримiналь-
ним процесуальним правом.
Дане визначення дозволяу сформулювати такi основнi озна-
ки правосуддя: 1) здiйснення його тiльки спецiально створеним
органом - судом; 2) здiйснення його шляхом розгляду i вирiшен-
ня в судових засiданнях цивiльних i кримiнальних справ; 3) здiйт
снення його тiлькиу передбаченому законом порядку (процесу-
альна форма); 4) можливiсть застосування заходiв державного
примусу; 5) наявнiсть спецiальних цiлей.
Цi ознаки, дiйсно, характеризують правосуддя, але навряд чи
можна вважати, що вони дозволяють точно визначити сутнiсть
правосуддя, його вiдмiннiсть вiд iнших форм юрисдикцiє. Наве-
денi ознаки правосуддя тiую чи iншою мiрою знаходять свiй про-
яв i в дiяльностi iнших юрисдикцiйних органiв, якi здiйснюють
захист порушених прав. Так, цивiльнi справи розглядаються в
засiданнях не тiльки державними судами, усiм органам цивiльноє
юрисдикцiє притаманна так звана процесуальна форма єх дiяль-
ностi та деякi iншi ознаки. Виходячи з цих мiркувань, потрiбнi
iншi пiдходи до визначення сутностi правосуддя.
Поняття правосуддя мау iнтерпретуватися в удностi з судо-
вою владою. Формула <правосуддя здiйснюуться тiльки судом>
у точною, проте сама по собi вона не розкривау змiсту i сфери пра-
восуддя взагалi та щодо цивiльних справ зокрема.
Слiд звернути увагу, що достатньо точно визначена сфера
правосуддя в кримiнальних справах. Згiдно iз ст. 15 Кримiналь-
но-процесуального кодексу Украєни (далi КПК) правосуддя в
кримiнальних справах здiйснюуться тiльки судом. Нiхто не може
бути визнаний винним у вчиненнi злочину, а також пiдданий
кримiнальному покаранню iнакше як за вироком суду й вiдпо-
вiдно до закону. В цiй формулi найбiльш важливим у те, що вона
зобовязуу законодавця вiдносити вирiшення кримiнальних справ
тiльки до компетенцiє державного суду.
Цього не можна сказати про правосуддя в цивiльних справах.
Стаття б Цивiльного процесуального кодексу Украєни (далi
ЦПК) також мiстить положення про здiйснення правосуддя в
цивiльних справах судом, проте цивiльнi справи розглядаються
не тiльки судом, але й iншими органами цивiльноє юрисдикцiє
10 Глава i
Таке положення по сутi свiдчить про надiлення несудових органiв
судовими функцiями, що суперечить Принципу здiйснення пра-
восуддя тiльки судом. i
Виходячи з удностi судовоє влади i правосуддя i необхiдностi
концентрацiє судовоє влади, можна стверджувати, що правосуддя
це форма реалiзацiє судовоє влади. Судова влада як влада дер-
жавна крiм як у правосудцi втiлюватися не може i не повинна. Ви-
нятковiсть як характерна риса судовоє влади, на нашу думку, i у
свого роду ключем до розумiння правосуддя в правовiй державi.
Правова держава фактично утворюуться в суспiльствi тодi,
коли право стау центром життя суспiльства, коли вiдносини гро-
мадян та держави у вiдносинами права, а не сили, а непорушнiсть
правового становища громадянина гарантована правосуддям, в
якому iнстйтуалiзууться правовий звязок мiж державою i особою.
Суд повинен забезпечити захист соцiально-економiчних, по-
лiтичних прав,особистих прав та свобод громадян. Судовий за-
хист - найвища гарантiя забезпечення прав та свобод грома-
дян, оскiльки суд посiдау певне становище у системi влади.
Видатний юрист А. Ф. Конi був глибоко правий, коли писав:
<Там, де йдеться про ставлення цiлого суспiльства до своєх спiв-
членiв, про обмеження єх особистоє волi в iмя загального блага i
про захист прав окремих громадян, - ця справедливiсть повинна
вiдбиватися у законодавствi, яке тим вище, чим глибше воно вдив-
ляуться в життуву правду людських потреб та можливостей, - i в
правосуддi, що вершиться судом, який тим вище, чим бiльше в
ньому живого, а не формального ставлення до особи людини>.
У цьому твердженнi немау перебiльшення, бо iснуу глибокий
звязок мiж послiдовним i демократичним розвитком полiтичних
iнститутiв будь-якого суспiльства та становленням iдеє правосуд-
дя. iсторiя розвитку суспiльства свiдчить про незмiнний взаумо-,
звязок, демократизацiє суспiльного життя i правового розвитку,
в тому числi судових реформ. Тому в iсторiє судових реформ
можна знайти не тiльки факти змiни умов здiйснення правосуд-
дя, що цiкавить перш за все юристiв, але й вiдображення рiзних
соцiальних умов, надiй, прагнень, настроєв людей.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165
вання вони все бiльше стали виконувати певнi юрисдикцiйнi
функцiє, що суперечить єх природi як органiв громадського впли-
ву, а не державного примусу. Дисциплiнарний товариський суд
мiг, наприклад, застосувати догану,; тимчасове перемiщення на
нижчу посаду натстрок до одного мiсяця направлення на важкi
суспiльненеобхiднi роботи, а у випадкустiйкого небажання
пiдкоритися-дисциплiнi i неодноразових стягнень"-звiльнення
з пiдприумства а передачею у дисциплiнарний табiр та iн.
На нашу думку, судова влада повинна втiлюватися тiльки в
правосуддi; а <здравосудити> мау бути здадане лише органам, що
входять у судову систему, органiзуються на принципах незалеж-
ностi i здiйснюють свою дiяльнiсть в удиному порядку, передба-
ченому законом. Тiльки при цьому можуть бути забезпеченi ба-
ланс законодавчоє, виконавчоє i судовоє влади, а також захист
прав та iнтересiв громадян.
Послiдовна реформа правосуддя повинна здiйснюватися на
основi змiцнення судовоє системи i концентрацiє судовоє влади,
вiдмови вiд квазiсудових установ. Засади, закрiпленi в Консти-
туцiє Украєни 1996 р., дозволяють конституювати правосуддя як
нову за змiстом iнституцiю з надзвичайною прерогативою вирi-
шувати спори про права i обовязки громадян.
2. Сутнiсть правосуддя в цивiльних справах
,,-. Г) ; 1 : !
згiдно iз законодавством про судоустрiй правосуддя
Здiйснюуться тiльки судом шляхом розгляду i вирiшення в судо-
вий Засiданнях цивiльних справ, повязаних iз захистом прав i за-
кiЯЙйих iнтересiв громадян, пiдприумств, установ i органiзацiй,
ШЛЯХОМ розгляду в судових засiданнях кримiнальних справ i за-
стосування встановлених законом мiр покарання до осiб, винних
уиадйiвннi злочину, або виправдання невинних.
Загальноприйняте визначення правосуддя зводиться до того,
що правосуддя - одна з форм державного управлiння, засiб ви-
Циє..Комаров В. В. Ролi арбитражньєх комиссиЙ в совершенствовании хо-
зяйствсннiiх отношений в СССР (по материалам <рбитражной практики) //Про-
блеми соцналистической законнооти. 1985. Вмп. 15. С. 121-124. iя.iкєг -,.
Судова влада i правосуддя у цивiльних справах
конання державою внутрiшньоє функцiє охорони правопорядку,
власностi, прав i свобод громадян шляхом вирiшення спецiаль-
ним органом державноє влади-судом цивiльних i кримiналь-
них справ за правилами, передбаченими цивiльним i кримiналь-
ним процесуальним правом.
Дане визначення дозволяу сформулювати такi основнi озна-
ки правосуддя: 1) здiйснення його тiльки спецiально створеним
органом - судом; 2) здiйснення його шляхом розгляду i вирiшен-
ня в судових засiданнях цивiльних i кримiнальних справ; 3) здiйт
снення його тiлькиу передбаченому законом порядку (процесу-
альна форма); 4) можливiсть застосування заходiв державного
примусу; 5) наявнiсть спецiальних цiлей.
Цi ознаки, дiйсно, характеризують правосуддя, але навряд чи
можна вважати, що вони дозволяють точно визначити сутнiсть
правосуддя, його вiдмiннiсть вiд iнших форм юрисдикцiє. Наве-
денi ознаки правосуддя тiую чи iншою мiрою знаходять свiй про-
яв i в дiяльностi iнших юрисдикцiйних органiв, якi здiйснюють
захист порушених прав. Так, цивiльнi справи розглядаються в
засiданнях не тiльки державними судами, усiм органам цивiльноє
юрисдикцiє притаманна так звана процесуальна форма єх дiяль-
ностi та деякi iншi ознаки. Виходячи з цих мiркувань, потрiбнi
iншi пiдходи до визначення сутностi правосуддя.
Поняття правосуддя мау iнтерпретуватися в удностi з судо-
вою владою. Формула <правосуддя здiйснюуться тiльки судом>
у точною, проте сама по собi вона не розкривау змiсту i сфери пра-
восуддя взагалi та щодо цивiльних справ зокрема.
Слiд звернути увагу, що достатньо точно визначена сфера
правосуддя в кримiнальних справах. Згiдно iз ст. 15 Кримiналь-
но-процесуального кодексу Украєни (далi КПК) правосуддя в
кримiнальних справах здiйснюуться тiльки судом. Нiхто не може
бути визнаний винним у вчиненнi злочину, а також пiдданий
кримiнальному покаранню iнакше як за вироком суду й вiдпо-
вiдно до закону. В цiй формулi найбiльш важливим у те, що вона
зобовязуу законодавця вiдносити вирiшення кримiнальних справ
тiльки до компетенцiє державного суду.
Цього не можна сказати про правосуддя в цивiльних справах.
Стаття б Цивiльного процесуального кодексу Украєни (далi
ЦПК) також мiстить положення про здiйснення правосуддя в
цивiльних справах судом, проте цивiльнi справи розглядаються
не тiльки судом, але й iншими органами цивiльноє юрисдикцiє
10 Глава i
Таке положення по сутi свiдчить про надiлення несудових органiв
судовими функцiями, що суперечить Принципу здiйснення пра-
восуддя тiльки судом. i
Виходячи з удностi судовоє влади i правосуддя i необхiдностi
концентрацiє судовоє влади, можна стверджувати, що правосуддя
це форма реалiзацiє судовоє влади. Судова влада як влада дер-
жавна крiм як у правосудцi втiлюватися не може i не повинна. Ви-
нятковiсть як характерна риса судовоє влади, на нашу думку, i у
свого роду ключем до розумiння правосуддя в правовiй державi.
Правова держава фактично утворюуться в суспiльствi тодi,
коли право стау центром життя суспiльства, коли вiдносини гро-
мадян та держави у вiдносинами права, а не сили, а непорушнiсть
правового становища громадянина гарантована правосуддям, в
якому iнстйтуалiзууться правовий звязок мiж державою i особою.
Суд повинен забезпечити захист соцiально-економiчних, по-
лiтичних прав,особистих прав та свобод громадян. Судовий за-
хист - найвища гарантiя забезпечення прав та свобод грома-
дян, оскiльки суд посiдау певне становище у системi влади.
Видатний юрист А. Ф. Конi був глибоко правий, коли писав:
<Там, де йдеться про ставлення цiлого суспiльства до своєх спiв-
членiв, про обмеження єх особистоє волi в iмя загального блага i
про захист прав окремих громадян, - ця справедливiсть повинна
вiдбиватися у законодавствi, яке тим вище, чим глибше воно вдив-
ляуться в життуву правду людських потреб та можливостей, - i в
правосуддi, що вершиться судом, який тим вище, чим бiльше в
ньому живого, а не формального ставлення до особи людини>.
У цьому твердженнi немау перебiльшення, бо iснуу глибокий
звязок мiж послiдовним i демократичним розвитком полiтичних
iнститутiв будь-якого суспiльства та становленням iдеє правосуд-
дя. iсторiя розвитку суспiльства свiдчить про незмiнний взаумо-,
звязок, демократизацiє суспiльного життя i правового розвитку,
в тому числi судових реформ. Тому в iсторiє судових реформ
можна знайти не тiльки факти змiни умов здiйснення правосуд-
дя, що цiкавить перш за все юристiв, але й вiдображення рiзних
соцiальних умов, надiй, прагнень, настроєв людей.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165