Судове доказування як складна процесуальна дiяльнiсть мау
певнi етапи i складауться з певних елементiв.
Досягнення iстини у справi неможливе без встановлення фак-
тичних обставин, вибору норми права (правовоє квалiфiкацiє) i
висновку про права i обовязки сторiн. Тому в доказовiй дiяль-
ностi слiд розрiзняти такi етапи: 1) зясування фактичних обста-
вин; 2) висновки про правову квалiфiкацiю встановлених судом
фактiв i вiдносин; 3) правовий i фактичний висновок iз справи в
цiлому. iстина на кожному етапi доказування досягауться в про-
цесi використання тих або iнших елементiв доказування, якi скла-
186________________Глава XV______________
дають його структуру. Як елементи доказування в теорiє прi
нято видiляти збирання, дослiдження й оцiнку доказiв.
Збирання доказiв здiйснюуться судом з особистоє iнiцiатм
або за клопотанням осiб, якi беруть участь у справi. Збираш
доказiв може провадитися шляхом передачi запитань заiнтересй
ванiй особi для одержання доказiв i наступного єх подання до суд
i шляхом витребування письмових або речових доказiв вiд осi(
якi беруть участь у справi, державних i громадських органiзацiє
окремих громадян, я
Подання доказiв здiйснюуться сторонами та iншими особа-
ми, якi беруть участь у справi, i означау передачу єх у розпоряд-
ження суду. Дослiдження доказiв - безпосередну сприйняття,!
вивчення доказiв. Воно провадиться в судовому засiданнi з до-|
держанням принципiв усностi та безпосередностi.
Нарештi, оцiнка доказiв як самостiйний елемент доказуван-
ня полягау у визначеннi достовiрностi i достатностi доказiв.
2. Поняття судових доказiв
Доказами в цивiльнiй справi у будь-якi фактичнi данi,
на пiдставi яких у визначеному законом порядку суд встановлюу
наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, що обгрунтовують вимоги i
заперечення сторiн, та iншi обставини, що мають значення для
правильного вирiшення справи (ст. 27 ЦПК).
Цi данi встановлюються такими засобами: поясненнями сто-
рiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими доказами, ре-
човими доказами i висновками експертiв.
Вiдповiдно до наведеноє статтi основна ознака судових до-
казiв полягау в тому, що вони - фактичнi данi, тобто вiдомостi
про факти. Однак у правовiй лiтературi всупереч чинному зако-
нодавству деякi автори розглядають судовi докази як вiдомi фак-
ти, з допомогою яких можливе встановлення невiдомих фактiв.
Наприклад, С. В. Курильов стверджуу, що доказ - це вiдомий
суду факт, який знаходиться в певному звязку з невiдомим.
Крiм цiує судовi докази повиннi мати й iншi ознаки. З допо-
могою доказiв встановлюються не будь-якi факти i обставини, а
лише тi, якi треба встановити в тiй чи iншiй цивiльнiй справi.
Тому iстотною ознакою доказiв у те, що ними визнаються не
Див.: Курьiлев С. В. Основи теории доказьiвания в советском правосудии. i
Минск,1969. С. 139.
187
Доказування та докази в цивiльному судочинствi
тактичнi данi взагалi, а лише тi, за допомогою яких можуть бути
<становленi обставини, що мають значення для вирiшення ци-
нiльноє справи. Наприклад, позивач за позовом, який виник з до-
говору купiвлi-продажу, заперечуу факт платежу вiдповiдачем.
Свiдок же показуу, що сторони в його присутностi уклали до-
говiр. Викладенi свiдком данi прямо i безпосередньо обгрунтову-
ють, з одного боку, вiдсутнiсть юридичних фактiв, що лежать в
основi вимог позивача, з iншого - наявнiсть юридичних фактiв,
якi лежать в основi заперечень вiдповiдача i е доказами.
Нарештi, iстотною ознакою судових доказiв у те, що за допо-
I могою єх встановлюуться наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, якi
| обгрунтовують вимоги або заперечення сторiн або iншi обстави-
[ ни, якi мають значення для справи, тiльки в передбачених законом
процесуальних формах, тобто у визначеному законом порядку.
Процесуальним законодавством передбачено, що обставини
в цивiльнiй справi встановлюються не довiльним шляхом, а лише
тими засобами доказування, якi названо самим законом, - по-
ясненнями сторiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими
доказами, речовими доказами i висновками експертiв. Крiм того,
закон передбачау також порядок одержання доказiв, дотриман-
ня якого необхiдно для того, щоб одержанi в судi свiдчення про
факти мали доказову силу. Так, закон передбачау порядок допиту
свiдкiв (статтi 182-184 ЦПК), порядок дослiдження висновку
експерта (ст. 190 ЦПК) тощо.
Таким чином, докази в цивiльному процесi являють собою
уднiсть фактичних даних, якi мають значення для правильного
вирiшення справи, та єх процесуальноє форми.
Судовi докази, як зазначау М. К. Треушников, - удине по-
няття, в якому взаумоповязанi як змiст i процесуальна форма
фактичнi данi та засоби доказування. Дiйсно, якщо свiдченням
про факти не надано вiдповiдноє процесуальноє форми, тобто
вони не одержанi з передбачених законом засобiв доказування,
якщо засiб доказування не мiстить свiдчень про факти, то вони
не можуть бути використанi як судовi докази.
Отже, нi свiдчення про факти окремо вiд засобiв доказуван-
ня, нi засоби доказування окремо вiд свiдчень про факти не мо-
жуть бути доказами. Стаття 27 ЦПК, вiдокремлюючи свiдчення
про факти i засоби доказування, вказуу на те, що вони у вiдривi
одне вiд одного втрачають значення.
Див.: Советский гражданский процесе. М., 1989. С. 155.
188
Глава XV
Науково-практичне значення мау класифiкацiя доказiв. -
Докази можуть класифiкуватися за рiзними пiдставами. За-
лежно вiд характеру звязку змiсту доказiв з тими фактами, якi не-
обхiдно встановити в тiй чи iншiй справi, докази подiляються ш
прямi i непрямi.
Докази називаються прямими, якщо вони безпосередньо вка
зують на той або iнший факт, який мау значення для справи. Пря
мими доказами у показання свiдка-очевидця, розписка, акт пр
нещасний випадок, який вiдбувся на виробництвi, тощо. _
До непрямих належать докази, якi прямо не вказують на об-i
ставини, що лежать в основi вимог або заперечень сторiн, а вста-
новлюють лише побiчнi факти, якi в єх сукупностi i взаумозвяз-
ку дозволяють зробити правильний висновок про обставини
справи. Непрямими доказами можуть бути квитанцiя про пошто-
вий переказ, визнання вiдповiдачем батькiвства та iн.
Значення класифiкацiє доказiв на прямi i непрямi полягау у тому,
що єх рiзниця повинна врахуватися судом при збираннi доказiв. Суд
мау прагнути до того, щоб зiбрати в справi прямi докази. Якщо
прямi докази зiбрати неможливо, то суд повинен прагнути розши-
рити коло непрямих доказiв, що дозволило б зробити висновки про i
права й обовязки сторiн i виключити всi припущення.
Залежно вiд засобу утворення доказiв вони подiляються на
первiснi й похiднi. Первiсними називаються докази, одержанi iз
першоджерела. Наприклад, первiсними будуть дiйснi документи,
речовi докази тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165