ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 

2 ст. 27 ЦПК. Якщо збирання окремих до-
казiв в справi провадилось на основi судового доручення або
шляхом забезпечення доказiв, допиту свiдкiв за мiсцем єх перебу-
вання, огляду на мiсцi чи при вiдкладеннi розгляду справи, рiшен-
ня може бути мотивоване посиланням на цi докази лише при
умовi, якщо протоколи були оголошенi i розглянутi в судовому
засiданнi, а фактичнi данi, що мiстяться в них, були дослiдженi
судом у сукупностi з iншими доказами. З цими матерiалами по-
виннi бути ознайомленi особи, якi беруть участь у справi, єх пред-
ставники, а в необхiдних випадках - експерти i свiдки. Особи,
якi беруть участь у справi, можуть дати пояснення з приводу вiдо-
мостей, що мiстяться в названих матерiалах.
Умовою обгрунтованостi судового рiшення у також вiдпо-
вiднiсть висновкiв суду, викладених у рiшеннi, дiйсним обстави-
1 Див.: Практика судiв Украєни в цивiльних справах// Бюлетень законодав-
ства i юридичноє практики Украєни. 1995. № 3. С. 227. ::;, =;.:
Постаиови суду першоє iнстанцiє
нам справи, правам i обовязкам сторiн. Для того щоб суд досяг
iстини по справi, потрiбно, щоб його висновок грунтувався на
всебiчному, повному i обуктивному розглядi в судовому засi-
даннi всiх обставин справи i правильнiй оцiнцi доказiв.
В юридичнiй лiтературi по-рiзному оцiнюуться спiввiдношен-
ня вимог законностi та обгрунтованостi.
Деякi вченi вважають, що законнiсть у бiльш широкою кате-
горiую, нiж обгрунтованiсть, i тому включау у себе останню.
Якщо погодитися з думкою, що обгрунтованiсть охоплюуться
законнiстю, то обгрунтованiсть стау єє складовою частиною i
втрачау свою самостiйнiсть. Насправдi ж законнiсть i обгрунто-
ванiсть - рiзнi властивостi судового рiшення, хоча i взаумопо-
вязанi мiж собою.
Законнiсть рiшення - це вiдповiднiсть його вимогам мате-
рiального i процесуального закону, а обгрунтованiсть - вiд-
повiднiсть правових висновкiв суду фактичним обставинам спра-
ви. Необхiднiсть розмежування цих властивостей судового рi-
шення мау не тiльки теоретичне, але й практичне значення.
Так, наприклад, при встановленнi необгрунтованостi судово-
го рiшення вищестоящий суд повинен повнiстю перевiрити i оцi-
нити всi докази по справi, скасувати рiшення i направити справу
на новий судовий розгляд.
Незаконнiсть же судового рiшення не завжди вимагау повноє
перевiрки всiує справи. Наприклад, при розглядi справи неправо-
мочним складом суду або з порушенням таумницi нарадчоє кiмна-
ти, порушеннi правил про мову, якою ведеться судочинство, не-
пiдписаннi рiшення будь-ким з суддiв незаконнiсть такого рiшен-
ня очевидна i без аналiзу всiх обставин справи.
Крiм законностi i обгрунтованостi рiшення повинно бути
повним.
Повнота судового рiшення означау, що в судовому рiшеннi
повиннi бути вирiшенi всi заявленi вимоги, вказано єх розмiр, а
також вирiшене питання про негайне виконання i судовi витрати.
В рiшеннi суд повинен вказати, хто мау право, а хто несе обо-
вязок, у чому конкретно вони полягають i вiдносно якого обук-
та. Якщо в позовнiй заявi у кiлька вимог, то суд зобовязаний
вирiшити всi вимоги в одному рiшеннi.
Повним слiд вважати таке рiшення, в якому вирiшено питан-
ня не тiльки про право, але й про розмiр присудженого. Наприк-
лад, рiшення про подiл спiльного майна подружжя буде повним,
Глава XX
294
якщо суд не тiльки вкаже про подiл майна, але й перерахуу ре
якi переходять у приватну власнiсть кожному з подружжя, а та
кож визначить єх цiну.
В силу вимоги повноти в судовому рiшеннi повинно бутi
вирiшено питання про негайне виконання. Згiдно iз ст. 217 ЦПi
рiшення суду пiдлягау обовязковому негайному виконанню в
справах: про стягнення алiментiв - у межах суми платежу за один
мiсяць; про присудження робiтниковi або службовцевi заробiт-
ноє плати, але не бiльше як за один мiсяць; про стягнення вiдшко-
дування шкоди, заподiяноє калiцтвом або iншим ушкодженням
здоровя, а також втратою годувальника, - у межах суми стягнен-(
ня за один мiсяць; про поновлення на роботi незаконно звiльне-
ного або переведеного працiвника; про стягнення на користь
члена колгоспу оплати за працю в колгоспi, але не бiльше серед-
нього заробiтку за один мiсяць.
Згiдно iз ст. 218 ЦПК суд, постановляючи рiшення, може до-
пустити негайне його виконання повнiстю або частково у випад-
ках: присудження винагороди авторам за використання творiв у
галузi науки, лiтератури i мистецтва, а також обуктiв права iнте-
лектуальноє власностi, на якi видано охороннi документи; якщо
вiд затримання виконання рiшення може статися значна шкода
для сторони, на користь якоє постановлено рiшення; коли у пiд-
стави вважати, що виконання рiшення згодом може стати немож-
ливим або утрудненим.
Негайне виконання рiшення не допускауться у справах, в яких
Вiдповiдачем у державнi пiдприумства, установи, органiзацiє,
колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi гро-
мадськi органiзацiє, крiм випадкiв, передбачених законом; коли
негайне виконання може викликати такi змiни у майнi, пiсля яких
повернути його до попереднього стану, в разi скасування рiшен-
ня, буде неможливим або дуже утрудненим; у справах про висе-
лення громадян з жилих примiщень (ст. 219 ЦПК).
У судовому рiшеннi повинно бути вирiшено питання про су-
довi витрати. Про звiльнення кого-небудь з осiб, якi беруть участь
у справi, вiд судових витрат повинно бути вказано в рiшеннi.
Якщо позов предявлено до кiлькох вiдповiдачiв, судовi витрати
стягуються з них в дольовому порядку.
Судове рiшення повинно бути визначеним, тобто таким, у
якому чiтко вирiшене питання про наявнiсть або вiдсутнiсть прав
i обовязкiв у сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi.
____________Постанови суду першоє iнстанцiє_________295
Будь-якi сумнiви повиннi бути усунутi в правовiдносинах мiж
сторонами. ,
Разом з тим вимога визначеностi не виключау можливостi
винесення умовних рiшень. Так, згiдно iз ст. 206 ЦПК суд, при-
суджуючи майно в натурi, повинен вказати в рiшеннi вартiсть
майна, яку належить стягнути з вiдповiдача, якщо при виконаннi
рiшення присудженого майна не буде в наявностi.
Вимога визначеностi також не виключау можливостi винесен-
ня факультативних рiшень, якими вiдповiдач присуджууться до
звершення певних дiй i якими встановлюуться iнший спосiб вико-
нання у випадку неможливостi виконання рiшення первiсне перед-
баченим способом. Наприклад, суд, постановляючи рiшення, яким
на вiдповiдача покладауться виконання певних дiй, не звязаних з
передачею майна або грошових сум, може в тому рiшеннi вказа-
ти, що, коли вiдповiдач не виконау рiшення протягом встановле-
ного строку, позивач вправi виконати цю дiю за рахунок вiдповi-
дача, стягнувши з нього необхiднi витрати (ст. 207 ЦПК).
iз вимоги визначеностi випливау недопустимiсть альтерна-
тивних рiшень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165