Допустимiсть судового доказу, як випливау з наведених ста-
тей ЦПК, - це вiдповiднiсть його процесуальноє форми (засобiв
доказування) вимогам закону, яку потрiбно розглядати у широ-
кому i вузькому планi.
Правило допустимостi в широкому змiстi закрiплено в ч. 2
ст. 27 ЦПК i допускау наявнiсть певного кола засобiв доказу-
вання, в яких можуть мiститися фактичнi данi, з тим, щоб вони
могли бути судовими доказами. Ця вимога мау виключний ха-
рактер, оскiльки встановлене законом коло засобiв доказуван-
ня не може бути розширене або звужене за розсудом суду; Так,
суд не може покласти в обгрунтування висновкiв по справi фак-
тичнi данi, одержанi телефоном або пiд час особистоє бесiди, i,
навпаки, не може вiдмовити у використаннi перерахованих в
ч. 2 ст. 27 ЦПК засобiв доказування, якщо таке обмеження не
передбачене законом.
Правила допустимостi у вузькому планi закрiпленi в ст. 29
ЦПК i стосуються в першу чергу тих випадкiв, коли по справi мо-
жуть бути допустимi тiльки певнi засоби доказування з числа пе-
редбачених законом. Вони конкретизуються в нормах матерiаль-
ного права. Наприклад, згiдно iз ст. 46 ЦК недотримання проутоЄ;
Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____195
Письмовоє форми угоди позбавляу сторону можливостi у випад-
ку спору посилатися в єє пiдтвердження на показання свiдкiв. Не-
-додержання судом цiує вимоги закону, встановлення iстини по
справi за допомогою показань свiдкiв, навiть якщо вони мали
прямий звязок з предметом доказування, тягне скасування по-
становленого на основi таких доказiв судового рiшення.
Згiдно з п. 5 Правил вiдшкодування власником пiдприумства,
установи i органiзацiє або уповноваженим ним органом шкоди,
заподiяноє працiвниковi ушкодженням здоровя, повязаним з ви-
конанням ним трудових обовязкiв, ступiнь втрати працездат-
ностi визначауться медико-соцiальною експертною комiсiую
(МСЕК). Тому для встановлення ступеня втрати працездатностi
iри розглядi i вирiшеннi цивiльних справ за позовами робiтникiв
[ службовцiв про вiдшкодування шкоди суд може допустити
[Тiльки висновки МСЕК i не може використовувати нi показання
свiдкiв, нi iншi засоби доказування. Якщо потерпiлий не нале-
жить до категорiє осiб, освiдування яких згiдно з дiючим положен-
ням покладено на МСЕК, то встановлення причин iнвалiдностi,
ступеня втрати працездатностi провадиться судово-медичною
експертизою за правилами, передбаченими для МСЕК.
Для встановлення психiчного стану громадянина в момент
вчинення дiє або розгляду цивiльноє справи допустимим буде
тiльки такий засiб доказування, як висновок судово-психiатрич-
ноє експертизи.
Треба зазначити, що правила допустимостi судових доказiв,
якi приписують для встановлення окремих обставин справи ви-
користання певних засобiв доказування, не звiльняють суд вiд
обовязку оцiнювати достовiрнiсть таких доказiв з урахуванням
усiує сукупностi зiбраних у справi доказiв.
Щоб правильно визначити допустимiсть того чи iншого до-
казу, необхiдно перевiрити не тiльки вiдповiднiсть процесуаль-
ноє форми доказу вимогам закону, але i дотримання передбаче-
ного законом процесу єх формування. Результатом порушення
вимог закону, якi ставляться до порядку формування засобiв до-
казування як процесуальноє форми судових доказiв, у недопус-
тимiсть цих засобiв доказування, неможливiсть використання
фактичних даних, якi мiстяться в них, при розглядi справи.
Затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 23 червня 1993 р.
№ 472 (iз змiнами, внесеними постановами Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд
iВ.бЙЙ р.; 03.10.1997 р.) // Право Украєни. 1994. № 9. С. 59-65.
__________________Глава XV___________________,
Одним iз засобiв збирання доказiв у судове доручення. ВонЗ
повинно бути виконане з дотриманням усiх вимог закону. Згiднi
iз ст. 33 ЦПК виконання судових доручень здiйснюуться судом |i
дотриманням усiх встановлених законом процесуальних правил-
Недопустимi передача виконання судового доручення технiчним
працiвникам, а також вiдiбрання письмових пояснень замiсть зя-
сування поставлених в ухвалi питань у судовому засiданнi з скла-
данням протоколу. Свiдки повиннi попереджуватися про вiдпо-
вiдальнiсть за дачу свiдомо неправдивих показань i вiдмову вiд
свiдчень. Огляд i дослiдження письмових i речових доказiв по-
трiбно здiйснювати усiм складом суду, проведення експертизи -
в порядку, передбаченому законом.
Крiм того, що фактичнi данi повиннi бути одержанi за допо-(
могою певних засобiв доказування, з додержанням встановленоє
го законом процесу формування цих засобiв, закон мiстить певнi
вимоги, якi ставляться до самих носiєв фактичних даних i до про-1
цесуальноє форми сприйняття фактичних даних. Так, ст. 42 ЦПК |
мiстить положення щодо осiб, якi не можуть бути свiдками: ними ;
не можуть бути представники по цивiльнiй справi або захисни-
ки в кримiнальнiй справi по обставинах, якi стали єм вiдомi у i
звязку з виконанням обовязкiв представника або захисника;
особи, не здатнi через своє фiзичнi або психiчнi вади правильно
сприймати факти або давати про них правильнi показання. В.
першому випадку переслiдууться мета посилення гарантiй реаль-|
ностi i допустимостi захисту або судового представництва; удру-|
гому законодавець переслiдуу мету виключити можливiсть попа-|
дання до сфери доказовоє дiяльностi безумовно недiйсних фак-1
тичних даних i цим сприяу встановленню iстини у справi та бiльш
швидкому i правильному єє розглядовi i вирiшенню.
5. Оцiнка судових доказiв
Уцiнка доказiв - невiдумна частина судового доказу-
вання.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау, що суд
оцiнюу докази за своєм внутрiшнiм переконанням, що грун-
тууться на всебiчному, повному i обуктивному розглядi в судо-
вому засiданнi всiх обставин справи в єх сукупностi, керуючись
законом. Нiякi докази не мають для суду наперед встановленоє
сили (ст. 62 ЦПК).
Доказування та докази в цивiльному судочинствi 197
Оцiнка доказiв складауться з визначення судом достовiрностi
i достатностi доказiв.
Визначення достовiрностi доказiв зводиться до перевiрки
доброякiсностi джерела доказiв, а також самого процесу форму-
вання доказiв. Наприклад, даючи оцiнку достовiрностi показан-
ня свiдка, суд повинен перевiрити, чи мiг свiдок правильно сприй-
мати факти, чи в змозi даний свiдок єх запамятати, а також чи
правдиво вiн дау про них показання. При оцiнцi достовiрностi
висновку експерта суд мау перевiрити компетентнiсть експерта,
при оцiнцi письмових доказiв - єх справжнiсть тощо.
Пiсля встановлення достовiрностi доказiв суд визначау єх до-
статнiсть, тобто вирiшуу питання про те, чи у можливiсть на
пiдставi зiбраних по конкретнiй справi доказiв зробити певний
висновок про наявнiсть фактiв, якi належать до предмета дока-
зування, про права i обовязки сторiн.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165