Для здiйснення цивiльного судочинства достатньо лише мiнi-
муму примусових санкцiй - скасування або змiни неправосудних
постанов. До сторiн же, як правило, нiякого державно-правового
примусу не застосовууться. Щодо засобiв процесуальноє вiдповi-
дальностi (процесуальнi штрафи, стягнення за втрату робочого
часу - статтi 48,77,153,164 ЦПК), то вони зовсiм не характеризу-
ють метод правового регулювання, мають допомiжний характер.
Специфiчнiсть методу правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин як правового режиму полягау i в
тому, що вiн характеризууться цивiльною процесуальною фор-
мою. Регулювання процесуальноє дiяльностi при здiйсненнi пра-
восуддя в цивiльних справах неможливо, якщо закон не передба-
чау певного порядку дiяльностi i суду, i осiб, якi беруть участь у
справi, i iнших учасникiв цивiльного процесу.
Процесуальна форма - настiльки специфiчна риса правово-
го регулювання цивiльних процесуальних вiдносин, що деякi ав-
тори проблему методу правового регулювання зводять повнiстю
до проблеми процесуальноє форми. Однак процесуальна форма
не охоплюу всього змiсту методу правового регулювання цивiль-
них процесуальних правовiдносин i характеризуу його лише в су-
купностi з правовим становищем субуктiв правовiдносин, прийо-
мами формування єх змiсту, юридичними процесуальними фак-
тами та процесуальними санкцiями.
3. Джерела цивiльного процесуального
права. Межi дiє цивiльного
процесуального закону
.Ц-жерелами цивiльного процесуального права у Консти-
туцiя Украєни, ЦПК, закони та iншi нормативнi акти.
В Конституцiє мiстяться норми, якi регламентують право гро-
мадян на судовий захист, єх правовий статус у цивiльному судо-
Див.: Горшенев В. М., Друмсков П. С. О системо процессуальното права в
советском государстве // Вопросн правоведения. Новосибирск, 1970. С. 15-16.
чинствi (статтi 24, 29, З0, 31, 32, 55, 59) i визначають принципи
органiзацiє i дiяльностi суду (роздiл VIII).
ЦПК у основним джерелом цивiльного процесуального права
i встановлюу порядок провадження в цивiльних справах. Вiн скла-
дауться з шести роздiлiв: загальнi положення; особи, якi беруть
участь у справi, єх права i обовязки; провадження справ у судi пер-
шоє iнстанцiє; провадження справ у касацiйнiй i нагляднiй iнстанцiях;
виконання судових рiшень; цивiльнi процесуальнi права iноземних
громадян i осiб без громадянства, позови до iноземних держав, су-
довi доручення i рiшення iноземних судiв, мiжнароднi договори.
В ЦПК у три додатки. Додаток № 1 мiстить перелiк видiв
майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення по ви-
конавчих документах. В додатку № 2 подано Положення про тре-
тейський суд. Додаток №3 передбачау порядок вiдновлення втра-
ченого судового або виконавчого провадження.
До джерел цивiльного процесуального права належить Закон
Украєни вiд 5 червня 1981 р. <Про судоустрiй>, яким встановленi
мета i завдання правосуддя, засади органiзацiє дiяльностi органiв
судовоє влади. Закон Украєни вiд 5 листопада 1991 р. <Про про-
куратуру> мiстить норми, якi регламентують питання участi про-
курора у цивiльному судочинствi.
До джерел цивiльного процесуального права також належить
Закон Украєни вiд 21 травня 1997 р. <Про мiсцеве самоврядування
в Украєнi>, Закон Украєни вiд 4 грудня 1990 р. <Про державну по-
даткову службу>, якi передбачають право виконавчих органiв
сiльських, селищних, мiських Рад та єх голiв звертатися до суду
для захисту прав вiдповiдноє територiальноє громади, право по-
датковоє iнспекцiє в судовому порядку стягувати з громадян у
бюджет недоємки по податках та iнших обовязкових платежах.
Джерелом цивiльного процесуального права у Цивiльний ко-
декс, Кодекс про шлюб та сiмю та iншi закони Украєни.
Дискутууться питання про те, чи у джерелом цивiльного про-
цесуального права постанови Пленуму Верховного Суду Украє-
ни. Як вiдомо. Пленум Верховного Суду мау право давати розяс-
нення з питань застосування чинного законодавства, в тому числi
i з питань цивiльного процесу. i хоча керiвнi розяснення мають
виключне значення для судовоє практики, єх не можна визнати
джерелами цивiльного процесуального права.
Цивiльний процесуальний закон, як i будь-який закон, дiу в
часi, просторi i по колу осiб. Дiя цивiльного процесуального!за-
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 27
кону в часi звязана, перш за все, з проблемою зворотноє сили за-
кону. В законодавствi iснуу загальне правило про те, що закон
зворотноє сили не мау.
Надання законовi зворотноє сили мау мiсце в рiдких випадках,
передбачених законодавцем. Цивiльний процесуальний закон зво-
ротноє сили не мау. Стаття 3 ЦПК передбачау, що провадження в
цивiльних справах у судах ведеться за цивiльними процесуальни-
ми законами, що дiють на час розгляду справи, вчинення окремих
процесуальних дiй або виконання рiшення суду.
Припинення дiє цивiльного процесуального закону, як пра-
вило, вiдбувауться в результатi офiцiйного його скасування, тоб-
то прийняття нового закону.
Стаття 1 ЦПК визначила дiю законодавства про цивiльне су-
дочинство i в просторi. Законодавство про цивiльне судочинство
застосовууться усiма судами Украєни при розглядi ними цивiльних
справ вiдповiдно до правил пiдвiдомчостi i пiдсудностi. Згiдно iз
ст. 426 ЦПК суди Украєни виконують переданi єм доручення iно-
земних судiв про провадження окремих процесуальних дiй. Ви-
конання доручень iноземних судiв про проведення окремих про-
цесуальних дiй провадиться на основi цивiльного процесуально-
го законодавства Украєни.
Правила дiє цивiльного процесуального законодавства визна-
чають його дiю i по колу осiб. Цивiльне процесуальне законодав-
ство поширюуться на громадян Украєни, iноземцiв, а також осiб без
громадянства та колективних субуктiв - органiзацiє. Разом з тим
дiя цивiльного процесуального законодавства по колу осiб мау
особливостi. Воно дiу тiльки вiдносно учасникiв цивiльного про-
цесу та осiб, якi мають будь-яке вiдношення до справи, що розгля-
дауться судом, хоча i не притягнутих до процесу. Так, згiдно iз ст. 48
ЦПК органiзацiє та громадяни за вимогою суду повиннi подати
письмовi докази, що вони не у учасниками цивiльного процесу.
Вiдносно iнших осiб, якi не беруть участi в процесi та не мають до
нього вiдношення, цивiльне процесуальне законодавство не дiу.
Врештi-решт, потрiбно мати на увазi, що певнi правила ци-
вiльного процесуального законодавства дiють вiдносно всiх або
тiльки вiдносно окремих субуктiв процесу. Так, ст. 9 ЦПК, яка
передбачау правило про нацiональну мову судочинства, стосууть-
ся всiх учасникiв процесу, а ст. ЗО ЦПК, яка передбачау обовя-
зок доказування та подання доказiв, стосууться тiльки осiб, якi
беруть участь у справi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165