i99Ьгi№1.С.403.
Й 9-144
66
Глава IV
Свiй спецiальний обукт мають i правовiдносини за участю
свiдкiв та експертiв. Обукт цих правовiдносин - наведення суду
фактичних даних, якi мають значення для правильного вирiшен-
ня справи.
При теоретичному аналiзi будь-яких правовiдносин можуть
бути визначенi спецiальнi обукти. Однак абстрактним аналiзом
проблема обукта цивiльних процесуальних правовiдносин не
може бути вичерпана. З практичноє точки зору проблема загаль-
ного обукта цивiльних процесуальних правовiдносин мау суттуве
юридичне й соцiально-полiтичне значення, проблема ж спецiаль-
них обуктiв цивiльних процесуальних правовiдносин приклад-
ного, практичного значення не мау.
Науково-практичне значення загального обукта цивiльних
процесуальних правовiдносин виявляуться в тому, що його законо-
давче закрiплення по сутi визначау компетенцiю судiв при вирiшеннi
цивiльних справ, називау тi блага, заради яких функцiонуу цивiль-
не судочинство. Так, в ст. 2 ЦПК вiдображауться функцiя правосуд-
дя в цивiльних справах. У нiй закрiплено необмеженi можливостi
його використання для захисту прав громадян у будь-яких сферах
правового регулювання, крiм кримiнально-правових делiктiв.
Питання про практичне значення спецiальних обуктiв цивiль-
них процесуальних правовiдносин вирiшууться по-iншому. Якщо,
наприклад, у цивiльному правi вони вимагають особливоє уваги,
оскiльки законом передбачений специфiчний правовий режим
обуктiв цивiльних правовiдносин (речi, основна рiч та належнiсть
речi, результати дiй, вiдокремленi вiд поведiнки обовязковоє осо-
би, продукти духовноє творчостi тощо), то в цивiльному процесу-
альному правi обукти правовiдносин невiддiльнi вiд самоє проце-
суальноє дiяльностi i не можуть розглядатися iзольовано вiд єх ма-
терiального змiсту. С. С. Алексуув мау рацiю, коли говорить, що
в тих галузях права, де результат дiяльностi правозобовязаноє осо-
би невiддiльний вiд самоє дiяльностi, немау й спецiальноє проблеми
обукта правовiдносин. У цих випадках при висвiтленнi матерiаль-
ного змiсту правовiдносин одночасно в достатнiй мiрi розглядауть-
ся i єх обукт, тобто результат дiяльно9тi правозобовязаних осiб.
Таким чином, проблема обукта цивiльних процесуальних
правовiдносин у науцi цивiльного процесуального права вiдзна-
чауться певною специфiкою.
) Див.: Алексуув С. С. Общая теория права. М., 1982. Т. 2. С. 162.
Глава
V
СТОРОНИ В ЦИВiЛЬНОМУ
ПРОЦЕСi
1. Поняття сторiн у цивiльному процесi
в.
>изначення сторiн у цивiльному процесi та єх правово-
го становища у обовязковою передумовою винесення законних
i обгрунтованих судових рiшень.
Вiдповiдно до цивiльного процесуального законодавства
сторонами в цивiльному процесi у позивач та вiдповiдач. Сто-
ронами можуть бути громадяни, а також державнi пiдприум-
ства, установи, органiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi орган-
iзацiє, єх обуднання, iншi громадськi органiзацiє, що користу-
ються правами юридичноє особи (ст. 102 ЦПК). Це дозволяу
стверджувати, що сторони - це особи, чий спiр про право суд
повинен вирiшити. Дане положення випливау також i з iнших
статей закону, якi пiд сторонами розумiють таких осiб, спiр яких
слiд розглянути в судi.
Так, у ст. 5 ЦПК сказано, що суд приступау до розгляду ци-
вiльноє справи за заявою особи, яка звертауться за захистом свого
права або охоронюваного законом iнтересу. Згiдно iз ст. 24 ЦПК
судам пiдвiдомчi справи по спорах, що виникають з цивiльних,
сiмейних, трудових i кооперативних правовiдносин, якщо хоча
б однiую з сторiн у спорi у громадянин, за винятком випадкiв,
коли вирiшення таких спорiв вiднесено законом до вiдання ад-
мiнiстративних або iнших органiв.
Таким чином, поняття сторiн у цивiльному процесi повяза-
не з поняттям субуктiв спору про право, пiдвiдомчого суду.
Деякi вченi, на вiдмiну вiд подiбного висновку, вважають, що
сторони - це субукти матерiальних правовiдносин, якi у пред-
метом судового розгляду в цивiльнiй справi.
Разом з тим особи, якi виступають як сторони, зовсiм не обо-
вязково повиннi бути учасниками матерiальних правовiдносин,
з .
Глава V
Через якi виник спiр про право. Нерiдко мають мiсце випадки, коли
суд, розглянувши справу, встановлюу, що позивачу не належить
право, на яке вiн претендуу, чи особа, яка притягнута як вiдповi-
дач, не завжди у зобовязаною особою в матерiальних правовiдно-
синах. Отже, спроба давати визначення сторiн з врахуванням
субуктноє структури спiрноє правовiдносини не обгрунтована.
Поняття сторiн не може бути зведене до звязку з субуктами
матерiальних правовiдносин, хоча в бiльшостi випадкiв сторони
- субукти матерiально-правових вiдносин. Слiд виходити з того,
що сторони в процесi - iнститут процесуального права, а тому
при визначеннi сторони повиннi поуднуватися матерiально-пра-
вовi та процесуальнi ознаки цього поняття. В iншому випадку на-
прошууться висновок про те, що при вiдсутностi матерiально
заiнтересованих осiб у процесi немау сторiн.
Таким чином, поняття сторони в цивiльному процесi ширше
за поняття сторони в матерiальних правовiдносинах, а уявлення
про сторони як учасникiв матерiальних правовiдносин у неповним.
Регламентацiя правового становища сторiн не звязана з ма-
- .терiальними правовiдносинами. Сторони в дiйсностi не завжди
у сторонами спiрних матерiальних правовiдносин. Бiльше того,
для визнання сторiн наявнiсть таких вiдносин взагалi не мау зна-
чення. На момент порушення цивiльноє справи, пiдготовки де
судового розгляду i навiть пiд час судового розгляду єх iснуван-
ня невiдоме, оскiльки єх наявнiсть чи вiдсутнiсть встановлюуть-
ся рiшенням у справi. Наявнiсть чи вiдсутнiсть мiж сторонами
матерiальних правовiдносин нiякою мiрою не вiдбивауться на єх
правовому становищi.
З урахуванням того, що до моменту розгляду справи не мож-
на мати вiрогiдного судження про сторони як учасникiв матерi-
альних правовiдносин, багато авторiв стверджують, що сторони
- передбачуванi учасники спiрних матерiальних правовiдносин.
Така постановка питання суперечить законодавству. Чинне ци-
вiльне процесуальне законодавство не мiстить норм, у яких ця об-
ставина була б врахована i якимось чином мала вплив на право-
вий статус сторiн. Навпаки, ст. 105 ЦПК дозволяу зробити про-
тилежний висновок. Вiдповiдно до цiує статтi суд, встановивши
пiд час розгляду справи, що позов предявлений не тiую особою,
якiй належить право вимоги, або не до тiує особи, яка повинна
вiдповiдати за позовом, може за згодою позивача, не припиня-
ючи справи, допустити замiну первiсного позивача або.вiдло
i
- __________Сторони в цивiльному процесi
дача належним позивачем або вiдповiдачем. Якщо позивач пь
згоден на замiну, позбавити неналежного позивача чи вiдповiда-
ча можливостi брати участь в цивiльному процесi суд не може.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165