Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 28 берез-
ня 1972 р. № 3 зазначау, якi питання повиннi бути поставленi суд-1
дею в ухвалi про призначення експертизи. На вирiшення екс-.i
пертiв мають бути поставленi такi питання: 1) чи хворiу даний
громадянин на психiчну хворобу; 2) чи розумiу вiн значення своєх
дiй та чи може керувати ними. :
У виняткових випадках, коли громадянин явно ухиляуться вiд ,
проходження експертизи, вiн ухвалою суду можебути направле-
ний на експертизу в примусовому порядку. Питання про призна-
чення експертизи розглядауться в судовому засiданнi.
При пiдготовцi до судового розгляду справ про визнання
громадянина обмежено дiуздатним або недiуздатним суддя пови-
нен виявити коло усiх заiнтересованих осiб. Крiм заявникiв до
участi у справi про визнання особи обмежено дiуздатною або
недiуздатною залучаються заiнтересованi особи i в першу чергу
особи, вiдносно яких буде вирiшуватись питання про обмежен-
ня в дiуздатностi або визнання недiуздатними.
Суд розглядау такi справи також з обовязковою участю пред-
ставника органiв опiки i пiклування.
В ходi судового розгляду справи про визнання громадянина;
обмежено дiуздатним суд повинен виявити, чи дiйсно громадя- i
нин зловживау спиртними напоями або наркотичними засобами 1
та чи ставить вiн у звязку з цим свою сiмю в тяжке матерiальне ;
становище. Встановлення тiльки одного факту зловживання гро- ;
мадянином спиртними напоями або наркотичними засобами не.
повинно призводити до висновку про необхiднiсть обмеження в
дiуздатностi. Обмеження у дiуздатностi припускауться лише в
тому разi, коли внаслiдок такого зловживання громадянин ста-
вить себе i свою сiмю в тяжке матерiальне становище.
Зловживанням спиртними напоями або наркотичними засоба-
ми слiд вважати єх надмiрне або систематичне вживання, яке тяг-
не значнi грошовi витрати, спричиняу матерiальнi труднощi в сiмє.
Тяжке матерiальне становище сiмє визначауться судом у кож-
ному випадку окремо. Якщо члени сiмє мають самостiйний за-
робiток, то це ще не може бути безумовною пiдставою для вiдмо-
ви в обмеженнi дiуздатностi громадянина. Члени сiмє можуюi
Окреме провадження 347
бути змушенi витрачати на його утримання, лiкування та догляд
[нити, що призводить до певних труднощiв. У даному випадку
Ьоба може бути визнана обмежено дiуздатною.
В ходi судового розгляду справи про визнання громадянина
дiуздатним суд повинен зясувати, чи дiйсно громадянин страж-
[с психiчним захворюванням i чи розумiу вiн значення своєх дiй
i чи може керувати ними.
В судовiй практицi виникло питання про можливiсть застосу-
Ьння у судовому засiданнi по даних категорiях справ iнституту
Вмiни неналежноє сторони належною. Як вже зазначалось, якщо
нява подана неналежним заявником, то суддя вiдмовляу в єє прий-
лттi за п. 1 ст. 136 ЦПК. А як бути, якщо ця обставина встанов-
с на у судовому засiданнii Пленум Верховного Суду Украєни ро-
яснив: якщо пiд час розгляду справи буде встановлено, що заява
одана неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи про-
ндження у справi, обговорити питання про замiну неналежного
цявника належним, виходячи з вимог п. 2 ст. 105 ЦПК.
В юридичнiй лiтературi заперечууться можливiсть використан-
iй iнституту замiни неналежноє сторони у справах про визнання
ромадянина обмежено дiуздатним або недiуздатним, оскiльки це
южливо лише у позовному провадженнi. Дане заперечення нео-
Трунтоване й не сприяу ефективному захисту прав та законних
птересiв громадян. Стаття 105 ЦПК може застосуватись, але з
[сякими особливостями: замiна можлива при умовi згоди належ-
iого заявника вступити в процес. Згода неналежного заявника
iибути з процесу як юридичне незаiнтересованоє особи необовяз-
Еова, оскiльки вона не може мати юридичного значення в силу ч. 1
ii. 256 ЦПК. Тiльки у разi вiдмови належного заявника вступити
> процес суд повинен закрити провадження по справi.
Розглянувши справу про визнання громадянина обмежено
дiуздатним або недiуздатним, суд постановляу рiшення. В резолю-
тивнiй частинi рiшення про визнання громадянина обмежено
дiуздатним вказууться про визнання громадянина обмежено дiу-
здатним або про вiдмову у задоволеннi заявлених про це вимог.
У судовiй практицi виникло питання про те, чи необхiдно у
резолютивнiй частинi судового рiшення вказувати, у чому конк-
ретно повинно виявлятися обмеження в дiуздатностi. Деякi авто-
ри рекомендують вказувати у судовому рiшеннi, у чому конкрет-
но виявляуться обмеження дiуздатностi: у заборонi укладення
угодишо розпорядженню майном, отримувати заробiтну плату,
348 Глава XXII
пенсiю або iншi види доходiв та розпоряджатися ними. iншi вва-
жають, що такi рекомендацiє, навпаки, призведуть до труднощiв
у виконаннi рiшення i тому в резолютивнiй частинi рiшення слiд
вказувати лише про обмеження громадянина в дiуздатностi.
Вирiшити це спiрне питання можна лише з урахуванням вимог,
якi предявляються до судового рiшення як до акта правосуддя по
справах про визнання громадянина обмежено дiуздатним.
Суть проблеми зводиться до правильного формулювання
резолютивноє частини рiшення з урахуванням вимог до його яс-
ностi, як самостiйноє вимоги, поряд iз законнiстю, обгрунтова-
нiстю, повнотою та iншими.
З метою дотримання вимог ясностi судового рiшення достат-
ньо, як правило, навести формулу ст. 15 ЦК, яка розкривау змiст
обмеження дiуздатностi. Разом з тим iнодi необхiдно конкрети-
зувати обмеження по укладенню певних угод громадянином,
визнаним обмежено дiуздатним.
Як вiдомо, деякi правочини потребують нотарiального пiд-
твердження (купiвля-продаж будинку) або спецiальноє реустрацiє
(купiвля-продаж автомобiля). Тому при наявностi таких обуктiв \
власностi у особи, визнаноє обмежено дiуздатною, в судовому ]
рiшеннi необхiдно вказати про заборону укладати угоди з цього
приводу без згоди пiклувальника. Рiшення у таких випадках по-1
винно направлятися органам, управомоченим пiдтверджувати
укладення угод або проводити реустрацiю.
В резолютивнiй частинi судового рiшення про визнання гро-
мадянина недiуздатним достатньо сформулювати висновок суду
по сутi.
Згiдно iз ст. 260 ЦПК рiшення суду про визнання громадяни-
на обмежено дiуздатним або недiуздатним пiсля набрання ним
законноє сили надсилауться органам опiки та пiклування. Воно
у пiдставою для призначення обмежено дiуздатному - пiклуваль-
ника, а недiуздатному - опiкуна.
Вiдповiдно до ст. 259 ЦПК судовi витрати по провадженню |
справи про визнання громадянина недiуздатним або обмежено
дiуздатним вiдносяться за рахунок держави. i
Суд, встановивши, що заявник дiяв несумлiнно, з метою поз-
бавити дiуздатностi або обмежити дiуздатнiсть психiчно здоро-
вого громадянина чи такого, що не зловживау спиртними напо-
ями або наркотичними засобами, стягуу iз заявника всi судовi
витрати (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165