Таким чином, сутнiсть правосуддя насамперед полягау в
тому, що воно мау втiлювати винятковiсть судовоє влади у дер-
жавi. Звiдси зрозумiло, чому змiни в полiтичнiй, економiчнiй, со-
Кони А. Ф, СобраниесоЧинений. М., 1968. Т. 6. С. 25.
Судова вада i правосудд-я у цивiльних справах 11
.цiальнiй сферах суспiльства нерозривно повязанi з побудовою
правовоє держави, правовою реформою й впровадженням винят-
ковостi судовоє влади. -
Крiм винятковостi судовоє влади в правосуддi повинна втiлю-
ватися i повнота судовоє влади. Повнота судовоє влади - не-
вiдумна якiсть правосуддя. Вона вiдбивауться в тому, що в пра-
вовiй державi правосуддя повинно .бути доступним, iнакше кажу-
чи, всi громадяни повиннi мати рiвнi можливостi використовувати
судовий захист своєх прав i-охоронюваних законом iнтересiв. Крiм
того, повнота судовоє влади передбачау, цю всi громадяни без ви-
нятку визнаються рiвними перед судом. Це не тiльки теоретичне
положення, це - аксiома, :яка пiдтверджена соцiально-iсторичною
практикою i знайшла своу закрiплення в мiжнародно-правових до-
кументах з прав людини. Так, згiдно iз ст. 8 Загальноє декларацiє
прав людини кожна людина мау право на ефективне поновлення
в правах компетентними нацiональними судами у випадках пору-
шення єє основних прав, наданих єй конституцiую чи законом.
Якщо винятковiстьсудовоє влади - це, так би мовити, гене-
тична ознака правосуддя i стверджуу вiдокремлення судовоє вла-
ди вiд законодавчоє i виконавчоє, то повнота судовоє влади у фун-
кцiональною ознакою правосуддя, визначау сферу правосуддя,
тобто сферу реалiзацiє судовоє влади. .
В громадськiй свiдомостi iдея правосуддя повязууться саме
з повнотою влади. Дiйсно, повнота судовоє влади, поряд з єє ви-
нятковiстю, дозволяу називати правосуддя <правосуддям>, доз-
воляу розглядати iнститут правосуддя як гарантiю реалiзацiє сво-
боди i справедливостi, правового порядку.
iдея повноти судовоє влади як принцип закрiплена в чинно-
му законодавствi. Згiдно iз ст. 6 ЦПК правосуддя в цивiльних
справах здiйснюуться на засадах рiвностi перед законом i судом
усiх громадян незалежно вiд єх походження, .соцiального i май-
нового стану, расовоє i нацiональноє належностi, статi, освiти,
мови,ставлення до релiгiє, роду i характеру занять, мiсця прожи-
вання та iнших обставин. Повнота судовоє влади знайшла своу
закрiплення в Конституцiє Украєни, яка проголосила право гро-
мадян на судовий захист серед основних прав громадянина, що
вiдповiдау мiжнародно-правовим стандартам. В статтi 14 Мiжна-
родного пактупро громадянськi й полiтичнi права передбачено,
що кожний громадянин мау право при розглядi будь-якого кри-
мiнального звинувачення, яке предявлене йому, чи при визна-
Глава i
беруть участь у справi, i сукупнiсть цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин мiж судом i заiнтересованими особами та органами
держави, що беруть участь у справi.
Поряд iз спробами дати визначення поняття цивiльного про-
цесу iснуу думка, що цiує проблеми не iснуу взагалi. В. Н. Щег-
лов пiдкреслюу, що дiяльнiсть учасникiв правовiдносин в iнших
галузях права, на вiдмiну вiд процесуального, не видiляуться як
окрема категорiя. Немау необхiдностi видiляти єє i в процесу-
альнiй теорiє. У суспiльних вiдносинах, врегульованих нормами
права, вiдокремлення дiяльностi неминуче веде до єє вiдриву вiд
правовоє форми i до протиставлення правовiй формi, що одна-
ково неприпустимо. На основi цього робиться висновок про то-
тожнiсть понять цивiльного процесу i цивiльних процесуальних
правовiдносин. Цивiльний процес у суспiльними вiдносинами,
врегульованими цивiльним процесуальним правом.
Таким чином, у науцi цивiльного процесуального права iсну-
ють досить суперечливi пiдходи як до самоє постановки пробле-
ми, так i до змiстовноє єє характеристики.
Дослiдження змiсту цивiльного процесу повинно здiйснюва-
тися в аспектi, який дозволяу визначити його звязок та спiввiдно-
шення з правосуддям у цивiльних справах.
Нерiдко правосуддя ототожнюють з цивiльним процесом.
Наприклад, Н. Т. Арапов вiдзначау, що правосуддя в цивiльних
справах у дiяльнiсть державного суду i осiб, якi беруть участь у
ньому по розгляду i вирiшенню спорiв про право цивiльне2. На
думку В. М. Семенова, цивiльний процес поряд з кримiнальним
процесом у видом правосуддя, рiзновидом судовоє дiяльностi3.
Як видно, Н. Т. Арапов вiдносить до правосуддя i дiяльнiсть
суду, i дiяльнiсть осiб, заiнтересованих у правосуддi. Для цивiль-
ного процесу мiсця не залишауться. В. М. Семенов, навпаки, ото-
тожнюючи цивiльний процес i правосуддя, пiд цивiльним проце-
сом розумiу тiльки судову дiяльнiсть.
До аналогiчних висновкiв призводять i судження М. А. Гур-
вича, який вiдзначав, що цивiльне процесуальне право, регламен-
туючи дiяльнiсть суду по здiйсненню правосуддя, встановлюю-
чи права й обовязки учасникiв процесу, у гарантiую реалiзацiє
равдань цивiльного судочинства.
Поняття цивiльного процесу тiсно повязано з поняттям
правосуддя, однак не повинно зводитися до нього. Правосуд-
дя i цивiльний процес - не тотожнi поняття. Змiст правосуддя
полягау у визначеннi виду й обсягу субуктивних прав i юридич-
них обовязкiв персонально певних осiб, у вирiшеннi конкрет-
ноє цивiльноє справи судом шляхом винесення рiшення, яке мау
законну силу. Правосуддя характеризууться i тим, що воно по-
винно бути побудовано на засадах, якi забезпечують можливiсть
реалiзацiє заiнтересованою особою права на судовий захист,
тобто можливiсть особисто бути захисником своєх прав у судi,
брати участь у вирiшеннi своує справи. Саме ця обставина i виз-
начау необхiднiсть встановлення специфiчноє форми здiйснен-
ня правосуддя, яка передбачау суворо встановлений порядок
розгляду i вирiшення цивiльноє справи. Порядок розгляду i ви-
рiшення цивiльних справ у формою здiйснення правосуддя в
цивiльних справах i складау, на нашу думку, цивiльний процес
(судочинство).
Якщо правосуддя - це судова дiяльнiсть по реалiзацiє судо-
воє влади, то цивiльний процес - це форма реалiзацiє правосуд-
дя, яка забезпечуу i гарантiє здiйснення правосуддя, i гарантiє пра-
ва громадян на судовий захист. Такий звязок правосуддя i ци-
вiльного судочинства пояснюу єх принципову уднiсть як змiсту i
форми. Поза цивiльним судочинством, яке забезпечуу гарантiє
його здiйснення, правосуддя неможливе, як i розгляд справи,
якщо вiн не здiйснюуться судом, не у цивiльним процесом,
Таким чином, правосуддя в цивiльних справах i цивiльний
процес у спецiально-юридичному значеннi - самостiйнi явища.
Правосуддя - форма реалiзацiє судовоє влади, а цивiльний про-
цес - форма здiйснення правосуддя, яка покликана забезпечи-
ти i гарантiє правосуддя, i гарантiє особи.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165