Представництво в цивiльному процесi можливе в будь-якiй
справi, що розглядауться судом у порядку цивiльного судочин-
ства, на всiх стадiях його розгляду, починаючи з порушення
справи i закiнчуючи виконанням судового рiшення, незалеж-
но вiд того, в якому з трьох видiв провадження розглядауться
справа.
Як судових представникiв до участi в цивiльному процесi за-
кон допускау досить широке коло осiб. Вiдповiдно до ст. 112
ЦПК ними можуть бути:
1) члени органiв управлiння, працiвники пiдприумств, уста-
нов, органiзацiй, колгоспiв, iнших кооперативних органi-
зацiй, єх обуднань, iнших громадських органiзацiй - у
справах цих пiдприумств, установ та органiзацiй;
2) уповноваженi професiйних спiлок- у справах робiтникiв,
службовцiв, членiв колгоспiв, а також осiб, захист прав та
iнтересiв яких здiйснюуться професiйними спiлками;
Представництво в судi 119
3) уповноваженi органiзацiй, яким єх статутом чи положен-
ням надано право представляти iнтереси членiв цих орган-
iзацiй, - у справах членiв цих органiзацiй;
4) адвокати - в справах громадян Украєни, iноземних гро-
мадян, осiб без громадянства та юридичних осiб (ст. 1 За-
кону Украєни вiд 19 грудня 1992 р. <Про адвокатуру>);
5) один iз спiвучасникiв за дорученням iнших спiвучасникiв
(ст. 104 ЦПК);
6) iншi особи, допущенi судом, який розглядау справу, до
представництва в данiй справi.
Згiдно iз ст. 111 ЦПК як судовi представники в процесi мо-
жуть брати участь батьки, усиновителi, опiкуни та пiклувальни-
ки, якщо потребують захисту субуктивнi права та законнi iнтере-
си недiуздатних громадян, громадян, якi не мають повноє дiуздат-
ностi, та громадян, визнаних обмежено дiуздатними.
Представником у судi може бути тiльки правосубуктна осо-
ба, тобто в неє повинна бути наявнiсть цивiльноє процесуальноє
правоздатностi i дiуздатностi. Це означау, що представниками в
цивiльному процесi можуть бути лише громадяни, якi досягли по-
внолiття, при умовi належного оформлення повноважень та при
вiдсутностi передбачених законом перешкод для виконання ними
функцiй судового представника. Проте повнолiтнi, над якими
встановлена опiка чи пiклування, не можуть, як i неповнолiтнi,
здiйснювати представництво.
Не можуть, вiдповiдно до п. З ст. 116 ЦПК, бути представни-
ками у судi адвокати, якi прийняли доручення про надання юри-
дичноє допомоги з порушенням правил, встановлених законо-
давством Украєни про адвокатуру, а також особи, вiдносно яких
зупинена дiя свiдоцтва про право на заняття адвокатською
дiяльнiстю або воно анульовано згiдно iз ст. 16 Закону Украєни
вiд 19 грудня 1992 року <Про адвокатуру>. Крiм того, ст. 7 цьо-
го Закону встановлюу, що адвокат не мау права прийняти дору-
чення про подання юридичноє допомоги у випадках, коли вiн у
данiй справi надау або ранiше надавав юридичну допомогу осо-
бам, iнтереси яких суперечать iнтересам особи, що звернулася з
проханням про ведення справи, або брав участь як слiдчий, осо-
ба, що провадила дiзнання, прокурор, громадський обвинувач,
суддя, секретар судового засiдання, експерт, спецiалiст, представ-
ник потерпшого, цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач, свiдок,
перекладач, понятий, а також якщо в розслiдуваннi або розглядi
120 Глава IX
справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебувау в
родинних стосунках.
Проте перелiченi субукти можуть бути представниками тих
органiзацiй, де вони працюють (наприклад юрисконсультом),;
представниками спiвучасникiв по справi, якщо самi вони у осо-
бами, що беруть участь у справi. Вони також можуть здiйснюва-
ти представництво в iнтересах осiб, що перебувають пiд єхньою
опiкою чи пiклуванням, або вiдносно своєх дiтей та усиновлених.
Згiдно з ч. 2 ст. 116 ЦПК не можуть бути представниками в
судi суддi, слiдчi i прокурори, крiм випадкiв, коли вони дiють як
батьки, опiкуни, пiклувальники або як представники вiдповiдно-
го суду чи органу прокуратури, що у стороною в справi.
2. Види представництва
iХласифiкацiя судового представництва на види прова-
диться з урахуванням i на пiдставi рiзних критерiєв.
Перш за все слiд звернутися до ст. 110 ЦПК, яка мау назву
<Види представництва>, але безпосередньо не визначау видiв
представництва, що iснують чи можуть здiйснюватися у цивiль-
ному процесi. Проте аналiз цiує статтi дау змогу зробити висно-
вок, що законодавець видiляу два види представництва за субук-
тним критерiум, тобто з урахуванням певних ознак осiб, в iнте-
ресах яких здiйснюуться представництво у судi:
а) представництво громадян (ч. 1 ст. 110 ЦПК);
б) представництво юридичних осiб (ч. 2 ст. 110 ЦПК).
В процесуальнiй лiтературi цю класифiкацiю умовно назива-
ють легальною класифiкацiую. Такий подiл у обгрунтованим, ос-
кiльки кожен з видiв мау своє певнi особливостi, передбаченi чин-
ним законодавством (статтi 100-111 ЦПК).
За ступенем обовязковостi та юридичним значенням волеви-
явлення осiб, права та iнтереси яких потребують захисту, можна
видiлити:
а) обовязкове представництво, для виникнення якого не по-
трiбна згода особи, права та iнтереси якоє захищаються у судi;
б) факультативне представництво, яке може виникнути
тiльки при наявностi на це волевиявлення вiдповiдного субук-
та (довiрителя).
Практичне значення мау класифiкацiя судового представ-
ництва з пiдстав його виникнення. З урахуванням цього iКрите-
Представництво в судi
121
рiю представництво подiляуться на договiрне, законне, гро-
мадське i офiцiйне.
Пiдставами представництва у юридичнi факти, в силу яких
одна особа може здiйснювати представництво по вiдношенню до
iншоє особи з метою захисту прав останньоє.
Договiрне представництво - це представництво, пiдставою
виникнення якого у волевиявлення представника i довiрителя, тоб-
то в його основi лежить цивiльно-правовий договiр доручення
(ст. 386 ЦК). Договiрне представництво може здiйснюватися адво-
катами, юрисконсультами та iншими працiвниками пiдприумств,
установ, органiзацiй, спiвучасниками та iншими особами, якi допу-
щенi судом до виконання процесуальних функцiй представника.
Цей вид представництва може здiйснюватись i як рiзновид
пiдприумницькоє дiяльностi, якщо на це у спецiальний дозвiл
(лiцензiя), що передбачено ст. 4 Закону Украєни вiд 7 лютого
1991 р. <Про пiдприумництво>.
В звязку з участю в цивiльному процесi юрисконсультiв як
представникiв в юридичнiй лiтературi iснуу точка зору, що пiд-
ставою виникнення договiрного представництва може бути не
тiльки договiр доручення, але й трудовий договiр. Ця думка у не
досить обгрунтованою, тому що трудовим договором визнача-
ються функцiє та обсяг трудових прав i обовязкiв, що окреслю-
ють взаумовiдносини робiтника i юридичноє особи, тобто коло
взаумних прав i обовязкiв працiвника та роботодавця.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165